Рішення № 50447463, 11.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2015 Справа № 905/1595/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Димитров

про стягнення заборгованості в розмірі 52956,92грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Асоціацією незалежних експертів України "Укрексперт", м.Київ до Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Димитров про стягнення заборгованості в розмірі 52956,92грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди транспортного засобу №04/10 від 04.10.2013р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати за оренду майна, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 31000,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5227,02грн., інфляційних витрат в сумі 15890,60грн. та 3% річних в сумі 839,30грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події" від 26 серпня 2015 року та 04 вересня 2015 року.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

04 жовтня 2013 року між Асоціацію незалежних експертів України «Укрексперт» (Орендодавець) та Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець зобов’язується передати в строкове платне користування Орендарю транспортний засіб, передбачений пунктом 1.2 цього Договору, а Орендар зобов’язується прийняти від Орендодавця об’єкт оренди та здійснювати плату за його користування в порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до умов п.1.2 договору, об’єктом оренди є: транспортний засіб – легковий/універсал-В, марка та модель – Volvo XC 60, державний реєстраційний номер – АА5121КК, номер двигуна –В6304Т21811081601, номер кузова – YV1DZ995692010076, рік випуску – 2008, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – серія САТ 3384759.

Пунктом 2.1 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Так, умовами п.3.1 договору передбачено, що орендна плата за користування автомобілем становить 6200 гривень за місяць.

Орендна плата за користування об’єктом оренди сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 25 числа місяця, який передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі пред’явленого Орендодавцем до оплати рахунку. Орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Орендодавця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, приймання-передача і повернення об’єкта оренди, що орендується сторонами за актом приймання-передачі. Акти приймання-передачі об’єкта оренди є невід’ємною частиною цього Договору.

За приписами п.5.1. договору Орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачу пеню в розмірі 0,2% від боргу за кожен день прострочення.

01 листопада 2013р. між сторонами був складений акт приймання-передачі об’єкта оренди (автомобіля), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв зазначений у договорі оренди транспортний засіб.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, у розмірі 31000,00 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 5227,02грн., 3% річних у розмірі 839,30грн. та інфляційних в сумі 15 890,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно приписів статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір №04/10 від 04.10.2013р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п’ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Норми закону відповідає умовам п.3.2 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься не пізніше 25 числа кожного місяця наступного за звітним.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов’язання за договором оренди транспортного засобу №04/10 від 04.10.2013р. належним чином не виконав, орендну плату за період з серпня. по грудень 2014р. не сплатив, у зв’язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 31000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 31000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 5227,02грн. на підставі умов п.7.4 договору суд зазначає наступне:

Згідно з вимогами передбаченими ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 5227,02 грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 15890,60грн. та 3% річних в сумі 839,30грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних суд дійшов висновку, що дана сума є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином доведено вимоги, які викладено ним у позовній заяви, а відповідач їх належним чином не спростував.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно приписів ст.49 ГПК України

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст.11, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 759, 761, 762, 798, 799 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 181, 179, 193, 216-218, 230, 283, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Асоціації незалежних експертів України "Укрексперт", м.Київ до Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Димитров про стягнення заборгованості в розмірі 52956,92грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Донецький експертно-технічний центр Держпраці", м.Димитров (85323, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 18-А, ідентифікаційний код 23182908) на користь Асоціації незалежних експертів України "Укрексперт", м.Київ (03113, м. Київ, вул. Шевцова, 5, ідентифікаційний код 24721069) заборгованість в сумі 31000,00грн., пеню в сумі 5227,02грн., інфляційні витрати в сумі 15890,60грн., 3% річних в сумі 839,30грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 11.09.2015р.

Суддя С.В. Тоцький