Рішення № 50445404, 29.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.12 р. Справа № 19/108пн

Господарським судом на підставі ст. 77 ГПК України 22.02.2012р. в судовому засіданні оголошена перерва до 29.02.2012р., про що належним чином повідомлені представники сторін.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О., суддів Гриник М.М., Сковородіної О.М., при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за позовом - Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АРМА

м. Київ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк

„Промекономбанкм. Донецьк

про визнання відсутнім права відповідача притримувати в порядку ст. 595 Цивільного кодексу України грошові кошти, що належать позивачу на загальну суму вкладу 25000,00грн. та стягнення грошових коштів в сумі 25000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність,

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Арма м. Київ (далі позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк м. Донецьк притримувати в порядку ст. 595 Цивільного кодексу України грошові кошти, що належать позивачу на загальну суму вкладу 25000,00грн. та стягнення грошових коштів в сумі 25000,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірне притримання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 25000,00грн., які містяться на депозитному рахунку №26521051890001 у Київській філії ПАТ КБ „Промекономбанк (МФО 380032).

Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.10.2011р. порушив провадження у справі №19/108пн.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву №110411/680 від 04.11.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягає на своїй правовій позиції.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. розгляд справи здійснювався колегіально. Відповідно до розпоряджень склад судової колегії змінювався.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. справу передано на повторний автоматичний розподіл.

20.02.2012р. розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області справа №19/108пн передана на повторний автоматичний розподіл.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом позову є визнання відсутнім права Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк м. Донецьк притримувати в порядку ст. 595 Цивільного кодексу України грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству „Страхова компанія „Арма м. Київ на загальну суму вкладу 25000,00грн. та стягнення грошових коштів в сумі 25000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Господарським судом встановлено, що 25.02.2003р. між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „АРМА (страховиком, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк (страхувальником, правонаступником якого є відповідач) був укладений генеральний договір страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочку), згідно п. 4 якого обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитування, форма і умови якого узгоджені зі страховиком, та внутрібанківським Положенням про кредитування. Перелічені в п. 4.1 договори, що фактично укладені і діють, надалі називаються кредитні угоди. З дня підписання цього генерального договору застрахованими мають бути всі без виключення укладені кредитні угоди між страхувальником (кредитором) і позичальниками по програмі «Товари в розстрочку». Розмір кредиту по вказаних кредитних угодах не може бути більшим ніж 50% від заробітної плати позичальника за попередній рік.

Крім того, 11.04.2003р. між Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „АРМА (страховиком, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк (страхувальником, правонаступником якого є відповідач) був укладений генеральний договір страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Споживче кредитування), згідно п. 4 якого обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), повязані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та відсотків за користування кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитування, форма і умови якого узгоджені зі страховиком, та внутрібанківським Положенням про кредитування. Перелічені в п. 4.1 договори, що фактично укладені і діють, надалі називаються кредитні угоди. З дня підписання цього генерального договору застрахованими мають бути всі без виключення укладені кредитні угоди між страхувальником (кредитором) і позичальниками по програмі «Споживче кредитування». Розмір кредиту по вказаних кредитних угодах не може бути більшим ніж 50% від заробітної плати позичальника за попередній рік.

З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2003р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк (правонаступником якого є відповідач, банк) та Закритим акціонерним товариством „Страхова компанія „АРМА (правонаступником якого є позивач, клієнт) був укладений договір про розміщення грошових коштів в забезпечення зобовязань №2-2003/Дю-н.

Відповідно до п. 1.1 цього договору (з урахуванням додаткової угоди від 16.06.2005р.) клієнт вносить грошові кошти в сумі 105000,00грн. на депозитний рахунок в банку №26521051890001 в забезпечення зобовязань, що оговорені в генеральному договорі страхуванні кредитного портфелю банку (по програмі „Споживче кредитування) від 11.04.2003р., в генеральному договорі страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочення) від 25.02.2003р., а також договорів поруки підписаних та такими, що мають бути підписані сторонами в період кредитування по програмі „Споживче кредитування та в період з дати внесення грошових коштів до закінчення строку вказаного в п. 4.1 даного договору.

За користування грошовими коштами, що розміщені клієнтом відповідно умов даного договору, банк виплачує клієнту доход із розрахунку відсоткової ставки в розмірі 14% річних (п.1.3 договору).

Клієнт зобовязаний перерахувати грошові кошти в сумі, що оговорені в п.1.1 договору, на рахунок в банку, вказаний в п. 3.1.1 даного договору, протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору (п. п. 3.2.1, п. 3.2 договору).

Клієнт має право у випадку повного виконання своїх зобовязань перед банком за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку від 11.04.2003р., що виникли в період дії даного договору, вимагати від банку повернення всіє суми грошових коштів, що розміщені відповідно умов даного договору, починаючи з дати вказаної в п. 4.1 (п. п. 3.4.2 договору).

Банк зобовязався прийняти на рахунок, вказаний в п.3.1.1, грошові кошти клієнта на строк, зазначений в п. 4.1 цього договору (п.п.3.1.2); виплачувати клієнту відсотки у строки, згідно п. 4.7 цього договору (п.п. 3.1.3); забезпечувати повну схоронність грошових коштів, що розміщені відповідно умов даного договору, відповідно умов даного договору (п.п. 3.1.4); у випадку не використання банком грошових коштів, що розміщені клієнтом на рахунку вказаному в п. 3.1.1, для погашення зобовязань, що оговорені в генеральному договорі страхування кредитного портфелю банку від 11.04.2003р. або при повному виконанні зобовязань клієнтом перед банком за договором, повернути клієнту грошові кошти в повному обємі не пізніше дати вказаної в п. 4.1 (п. п. 3.1.5 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 16.06.2008р.) строк розміщення грошових коштів на рахунку встановлюється по 01.09.2008р. включно.

Повернення грошових коштів з рахунку, вказаного в п. 3.1.1 и виплата нарахованих відсотків здійснюється тільки при повному виконанні клієнтом зобовязань перед банком за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку від 11.04.2003р., вказаних в п.1.1, і виключно на поточний рахунок клієнта (п. 4.3. договору).

Пунктом 5.5 договору встановлено, що всі зміни, доповнення до договору можуть мати місце тільки за взаємною згодою, оформлюються у письмовій формі і є невідємною частиною договору.

Одностороння відмова від виконання цього договору та внесення змін не допускається (п. 5.6 договору).

Таким чином, з умов договору про розміщення грошових коштів в забезпечення зобовязань №2-2003/Дю-н від 10.06.2003р. вбачається, що строк розміщення грошових коштів на рахунку встановлюється по 01.09.2008р. включно, але тільки при повному виконанні клієнтом зобовязань перед банком за генеральним договором страхування кредитного портфелю банку від 11.04.2003р., вказаних в п.1.1.

Тобто, сторонами визначені конкретні терміни та умови, за яких можливе повернення грошових коштів клієнту (позивачу), а також конкретна сума в розмірі 105000,00грн., що підлягає внесенню на конкретний депозитний рахунок №26521051890001.

З системного аналізу вищезазначених договорів в сукупності вбачається, що грошові кошти в розмірі 105000,00грн. були внесені на депозитний рахунок №26521051890001 в забезпечення конкретних зобовязань, що оговорені в генеральному договорі страхуванні кредитного портфелю банку (по програмі „Споживче кредитування) від 11.04.2003р., в генеральному договорі страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочення) від 25.02.2003р., а також договорів поруки підписаних та такими, що мають бути підписані сторонами в період кредитування по програмі „Споживче кредитування та в період з дати внесення грошових коштів до закінчення строку вказаного в п. 4.1 даного договору.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 01.01.2007р. по 12.01.2009р., яка сформована 12.01.2009р. вбачається, що позивачем на депозитний рахунок №26521051890001 внесено 105000,00грн., як і обумовлено в договорі №2-2003/Дю-н від 10.06.2003р.

З наданих до матеріалів справи листів позивача, які фактично є відповідями на листи відповідача щодо направлення матеріалів за страховими випадками, вбачається, що в рамках генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочку) від 25.02.2003р. між банком та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 (позичальники) були укладені кредитні договори №03-2003/КП від 06.08.2003р., №48-2003/КП від 10.09.2003р., №33-2003/КП від 02.09.2003р., №23-2003/КП від 21.08.2003р., відповідно до яких фізичні особи отримали кошти строком користування 1 рік на покупку меблів, однак відповідно до банківських виписок не виконали свої зобовязання та не повернули кредитні кошти та не сплатили відсотки.

Позивачем в цих листах зазначено, що відповідачем були порушені умови генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочення) від 25.02.2003р. та вищезазначених кредитних договорів з фізичними особами, тому відсутні підстави для виплати відповідачу страхового відшкодування.

Відповідачем позивачу було здійснене тільки часткове повернення депозиту згідно договору №2-2003/Дю-н від 10.06.2003р. в розмірі 80000,00грн., тому листом від 23.06.2009р. вих. №802 ЗАТ СК „АРМА, факт отримання якого не заперечується відповідачем, звернулось до банку з вимогою про повернення вкладу в сумі 25000,00грн. в звязку з закінченням строку дії депозитного договору від 10.06.2003р. шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок в ВАТ Кредитпромбанк.

Повідомленням від 09.07.2009р. вих. №и0907/20юф ВАТ КБ „Промекономбанк в порядку ч.1 ст. 595 Цивільного кодексу України повідомив ЗАТ „СК „АРМА про притримання грошових коштів, що належать позивачу та містяться на депозитних рахунках №2651798003 у Дніпропетровській філії ВАТ КБ „Промекономбанк (МФО 306481) на загальну суму вкладу 300000,00грн., № 26522200278001 у Черкаській філії ВАТ КБ „Промекономбанк (МФО 354875) на загальну суму вкладу 110396,43грн., №26521051890001 у Київській філії ВАТ КБ „Промекономбанк (МФО 380032) на загальну суму вкладу 25000,00грн. до повного виконання ЗАТ „СК „АРМА зобовязань по виплаті страхових відшкодувань за генеральним договором страхування кредитного портфелю ВАТ КБ „Промекономбанк (по програмі „Споживче кредитування) від 25.07.2002р., згідно ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяження, що притримується, зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №8869184, в якому зазначено, що обєктом обтяження є, в тому числі, грошові кошти у розмірі 25000,00грн., за договором № 02-2003/ДЮ-Н від 01.01.2007р., який, як пояснив відповідач, зазначений помилково та не надав цей договір на вимогу суду.

Відповідач зазначає, що спірні кошти були притримані в звязку з невиконанням фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 умов кредитних договорів №03-2003/КП від 06.08.2003р., №48-2003/КП від 10.09.2003р., №33-2003/КП від 02.09.2003р., №23-2003/КП від 21.08.2003р.

Господарському суду надані банківські виписки, які підтверджують, що на депозитному рахунку в банку № 26521051890001 знаходяться кошти в розмірі 25000,00грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання відсутнім права відповідача притримувати в порядку ст. 595 Цивільного кодексу України грошові кошти, що належать позивачу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, господарськийсуд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Тобто, позовні вимоги про визнання наявності або відсутності прав є належним способом захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобовязання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові повязаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобовязання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2 ст.594 ЦК України). Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе (ч.3 ст.595 ЦК України). До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї (ч.1 ст.596 ЦК України). Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу (ст.597 ЦК України).

За своєю правовою природою вчинення дій щодо притримання речі можна розглядати як односторонній правочин, згідно з яким кредитор, який володіє чужою річчю, на свій розсуд утримує і не передає її боржнику до моменту виконання останнім свого зобов»язання перед кредитором.

Застосування кредитором притримання речі боржника є можливим за сукупної наявності таких умов: фактичне знаходження у кредитора речі, що належить боржнику; правомірне володіння річчю, тобто притримувана річ знаходиться у кредитора на певних правових підставах; річ підлягає передачі боржникові або іншій визначеній ним особі; існує дійсне прострочене зобов»язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.

Із змісту ст. 594 ЦК України можна дійти висновку, що, за загальним правилом, кредитор набуває право на притримання лише тієї речі, якою він володіє правомірно і яка належить боржникові за невиконаним ним зобов»язанням, а не за іншим зобов»язанням, з яким така річ не пов»язана. Ця ж стаття застерігає, що договором або законом може передбачатись можливість забезпечення притриманням інших вимог кредитора, а не лише вимог щодо оплати притриманої речі або відшкодування кредиторові пов»язаних з нею витрат та інших збитків. Під «іншими вимогами» не слід розуміти вимоги за іншими зобов»язаннями сторін, які не пов»язані з притриманою річчю.

Виходячи зі змісту повідомлення від 09.07.2009р. вих. №и0907/20юф ВАТ КБ „Промекономбанк притримання на рахунку №26521051890001 у Київській філії ВАТ КБ „Промекономбанк (МФО 380032) суми вкладу в розмірі 25000,00грн. було здійснено в звязку з невиконанням зобовязань позивачем по виплаті страхових відшкодувань за генеральним договором страхування кредитного портфелю ВАТ КБ „Промекономбанк (по програмі „Споживче кредитування) від 25.07.2002р., тоді як грошові кошти на цій рахунок перераховані позивачем в забезпечення конкретних зобовязань, що оговорені в генеральному договорі страхуванні кредитного портфелю банку (по програмі „Споживче кредитування) від 11.04.2003р., в генеральному договорі страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочення) від 25.02.2003р., а також договорів поруки підписаних та такими, що мають бути підписані сторонами в період кредитування по програмі „Споживче кредитування та в період з дати внесення грошових коштів до закінчення строку вказаного в п. 4.1 даного договору, тобто в забезпечення виконання зовсім інших договорів.

Крім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що рішенням господарського суду Донецької області по справі №28/109 від 05.10.2011року за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія „Арма м. Київ до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Промекономбанк м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 300000,00грн., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2011р., встановлено, що відповідно до умов генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі «Споживче кредитування») від 25.07.2002р. (тобто договору, за яким відповідачем здійснене притримання, в тому числі і спірних 25000,00грн.) зобовязання страховика (позивача) виплати страхового відшкодування страхувальнику (відповідачу) повязане з моментом отримання страховиком необхідних документів, які отримані не були, в звязку з чим зобовязання позивача щодо сплати страхового відшкодування не виникли.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообовязковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, факт відсутності грошових зобовязань позивача по виплаті страхових відшкодувань відповідно до умов генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі «Споживче кредитування») від 25.07.2002р. перед банком не може бути спростований за умови чинності рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2011р. по справі №28/109.

Господарським судом також не приймається до уваги заперечення відповідача стосовно того, що підставами для притримання грошових коштів на депозитному рахунку №26521051890001 позивача в розмірі 25000,00грн. є невиконання позичальниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 умов кредитних договорів №03-2003/КП від 06.08.2003р., №48-2003/КП від 10.09.2003р., №33-2003/КП від 02.09.2003р., №23-2003/КП від 21.08.2003р. щодо повернення кредиту та сплату відсотків, оскільки кредитування означених осіб здійснювалось, як вже встановлено господарським судом вище, в рамках генерального договору страхування кредитного портфелю банку (по програмі „Товари в розстрочку) від 25.02.2003р.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин по забезпеченню виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Дослідивши умови укладених між сторонами договорів, господарський суд дійшов висновку, що ними не передбачено можливості застосування притримання будь-якою зі сторін, водночас, серед матеріалів справи відсутні докази, які б підтвердили укладення між позивачем та відповідачем у письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у формі притримання.

Разом з цим, виходячи з положень ст.ст. 546,594 ЦК України, в спірних правовідносинах право притримання не виникає безпосередньо з вказівки закону, оскільки чинне законодавство України не містить положень, які передбачають право банку на притримання коштів, що знаходяться на банківському вкладі.

Як зазначалось вище, відповідно до умов договору про розміщення грошових коштів в забезпечення зобовязань №2-2003/ДЮ-н від 10.06.2003р. (з додатковими угодами), строк розміщення грошових коштів на рахунку встановлюється по 01.09.2008р. включно (п.4.1), при цьому повернення коштів з рахунку та виплата відсотків здійснюється при повному виконання позивачем зобовязань перед банком по генеральному договору страхування кредитного портфелю банку від 11.04.2003р. Відповідачем не представлено суду належних доказів наявності невиконаних зобовязань позивача за означеним договором, у звязку з чим господарському суду не доведений факт наявності правових підстав для неповернення коштів позивачу, що свідчить про незаконність володіння коштами відповідачем станом на 09.07.2009р. (дата повідомлення про притримання коштів), що знаходилися на депозитному рахунку позивача №26521051890001.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги та вони підлягають задоволенню.

Господарським судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, оскільки обставини, викладені у вказаних запереченнях, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними висновками суду.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в повному обсязі.

На підставі ст.ст.15,16,546,594-597 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20,67 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 33,43,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арма м. Київ до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Промекономбанк м. Донецьк задовольнити в повному обсязі.

Визнати відсутнім право Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Промекономбанк м. Донецьк (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд.4, ЄДРПОУ 20058668) притримувати в порядку ст. 595 Цивільного кодексу України грошові кошти, що належать Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арма м. Київ (03037, м. Київ, пр. Червонозоряний, б.52, ЄДРПОУ 21265671) та містяться на депозитному рахунку №26521051890001 у Київській філії ПАТ КБ «Промекономбанк» на загальну суму вкладу 25000,00грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Промекономбанк (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, буд.4, ЄДРПОУ 20058668) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Арма м. Київ (03037, м. Київ, пр. Червонозоряний, б.52, ЄДРПОУ 21265671) грошові кошти в сумі 25000,00грн., державне мито у розмірі 250,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Головуючий суддя Уханьова О.О.

Суддя Гриник М.М.

Суддя Сковородіна О.М.

Рішення господарського суду, повний текст якого підписаний 29.02.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд у десятиденний термін з дня підписання повного тексту рішення.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу