Рішення № 50445199, 16.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.01.13 р. Справа № 5006/19/118/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №4 від 05.02.2008р. в сумі 128 946,10 грн., в тому числі 119 670,79 грн. заборгованості за кредитом, 300,00 грн. заборгованості з комісійної винагороди, 8 975,31 грн. пені

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_2 за довіреністю.

Від відповідача: не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

16.01.2013р. з 10.10 год. по 10.20 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №4 від 05.02.2008р. в сумі 128 946,10 грн., в тому числі 119 670,79 грн. заборгованості за кредитом, заборгованості з комісійної винагороди за управління кредитом в сумі 300,00 грн., пені в сумі 8 975,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №4 від 05.02.2008р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у звязку з чим нараховує до стягнення пеню.

Ухвалою суду від 13.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/118/2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 300,00 грн. начислено за грудень 2012р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалі від 13.12.2012р., про поважність причин невиконання вимог суду не повідомив.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги отримання відповідачем надісланої на вищевказану адресу ухвалу суду по справі №5006/19/118/2012, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №8574003304731 суд робить висновок про належне виконання обовязку повідомити його про час та місце розгляду зазначеної справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

05 лютого 2008р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №4, (далі кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 договору, банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 360 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором (далі кредит або кредитна лінія).

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 04.02.2010р., або протягом 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення сум кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних у п.3.3.4 кредитного договору (п.1.2).

Згідно з п.2.2 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25 відсотків річних.

Розмір відсоткової ставки за згодою сторін неодноразово змінювався. Зокрема, додатковою угодою №4 від 07.12.2009р., ставку було підвищено до 25 відсотків річних та встановлено ліміт кредитування в сумі 347 670,79 грн.

Згідно з п.п.5.1-5.5 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору. Позичальник гарантує, що на момент підписання цього договору не існує подій, про які він не повідомив банк та які створюють загрозу належному виконанню цього договору судові справи (в т.ч. порушення справи про банкрутство), майнові вимоги третіх осіб тощо (п.5.4 договору).

Відповідно до п.5.6 договору, всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невідємними частинами договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору про відкриття кредитної лінії №4 від 05.02.2008р. сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у звязку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем. Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на 07.12.2012р. у відповідача наявна заборгованість за кредитом в сумі 119 670,79 грн., заборгованості з комісійної винагороди за управління кредитом у грудні 2012 року в сумі 300,00 грн., та пеня в сумі 8 975,31 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/118/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №4 від 05.02.2008р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 119 670,79 грн., заборгованості з комісійної винагороди за управління кредитом у грудні 2012 року в сумі 300,00 грн., є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.5.1 договору нараховано та предявлено до стягнення пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 8 975,31 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Судом проаналізовано надані позивачем розрахунки штрафних санкцій та встановлено що він є арифметично не вірним.

Арифметичний підрахунок вимог щодо пені здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», встановив, що розмір пені 8 926,26 грн.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково та стягує з відповідача пеню у сумі 8 926,26 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Беручи до уваги, що вимоги позивача є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549-552, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №4 від 05.02.2008р. в сумі 128 946,10 грн., в тому числі 119 670,79 грн. заборгованості за кредитом, заборгованості з комісійної винагороди за управління кредитом в сумі 300,00 грн., пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 8 975,31 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (85740, Донецька область,м. Докучаєвськ Донецької області, вул.Тельмана, 45, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м.Київ, пров.Шевченка, 12, ЄДРПОУ 00039002) заборгованість за кредитним договором №4 від 05.02.2008р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 119 670,79 грн., заборгованості з комісійної винагороди за управління кредитом в сумі 300,00 грн., пені за порушення строків сплати кредиту в сумі 8 926,26 грн., судовий збір в сумі 2 577,94 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 16.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 21.01.2013р.

Суддя Демідова П.В.