Рішення № 50444656, 07.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.15 Справа № 904/6413/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Бережко С.І. - представник за дов. № 14-96 від 18.04.14

від відповідача: Цвіркун С.О. - представник за дов. № 10 від 22.06.15

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 126644139, 04 грн. основної заборгованості, 49206850, 55 грн. інфляційних втрат, 16729274, 51 грн. пені, 3174626, 90 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором поставки природного газу № 2414/14-КП-5 від 28.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.08.2015.

Ухвалою суду від 10.08.2015 розгляд справи відкладено на 07.09.2015.

11.08.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він визнав розмір основного боргу у сумі 126644139, 04 грн. та троьх відсотків річних у сумі 3174626, 90 грн. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, позивач у відзиві зазначив, що при здійсненні нарахування позивачем не враховано положення п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14.

Також, у відзиві на позов, відповідач, на підстав п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, просив суд зменшити розмір пені на 50 % від заявленої до стягнення, посилаючись на те, що споживання газу за спірним договором здійснюється виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання та останні мають значну заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію.

19.08.2015 відповідач подав до суду контррозрахунок трьох відсотків річних.

У судовому засіданні 07.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2414/14-КП-5 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до 2.1 договору продавець передає покупцеві в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 3370 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 08.09.2014, передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3113 грн. без урахування податку на додану і вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на 1 транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою -20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн., крім того ПДВ - 20% - 57, 40 грн., всього з ПДВ - 344, 40 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3462, 26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692, 45 грн., всього з ПДВ - 4154, 71 гривень. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склались з 01 вересня 2014 року (арк. с. 26).

Додатковими угодами до говору № 1-6 до договору протягом 2014 року сторонами вносились зміни у п. 5.2 договору щодо ціни за 100 куб м газу та тарифу на транспортування природного газу (арк. с. 23-28).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 договору).

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв, за період січень - грудень 2014 року природний газ на загальну суму 140847222, 86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 29-49).

Відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 14203083, 82 грн.

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого природного газу у розмірі 126644139, 04 грн. Розмір даної заборгованості було визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву (арк. с. 70).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання природного газу за представленими актами приймання-передачі та не надано доказів повної його оплати на суму 126644139, 04 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає повному задоволенню у розмірі 126644139, 04 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 3174626, 90 грн. за період з 15.02.2014 по 28.04.2015 та інфляційні втрати у сумі 49206850, 55 грн. за період з лютий 2014 року по березень 2015 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 3174626, 90 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 49206850, 55 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 45042291, 42 грн. Оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Також, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16729274, 51 грн. за період з 15.02.2015 по 29.04.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

11.08.2015 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені від суми заявленої позивачем на 50% до 8364637, 25 грн.

Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення пені заявленої до стягнення на 50%, враховуючи те, що природний газ постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, також те, що зазначена у позові заборгованість виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів від споживачів, та беручи до уваги, що станом на липень 2015 року за відповідачем обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 323907, 7 млн. грн., в тому числі населення - 246610, 7 млн. грн. (арк. с. 77), господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем була зумовлена простроченням оплати підприємствами та населення за теплову енергію, та беручи до уваги те, що населення звільнене від сплати пені, у зв'язку з несвоєчасною оплатою теплової енергії, що свідчить про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем та про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України частково задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені до 50% від належної до стягнення, що буде становити суму 8364637, 25 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.06.2013 № 30/5005/9890/2012 та від 18.04.2013 № 7/5005/9336/2012.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 71525, 27 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 126644139, 04 грн., пеню у сумі 8364637, 25 грн., три відсотки річних у розмірі 3174626, 90 грн., інфляційні втрати у сумі 45042291, 42 грн. та 71525, 27 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2015

Суддя В.І. Ярошенко