Рішення № 50444310, 14.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.15 Справа № 904/7338/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Букоємський Р.В. - представник за дов. № 14-138 від 13.05.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення трьох відсотків річних у сумі 160542, 17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2472413, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 у справі № 39/5005/8077/2012. У зв'язку з чим, позивачем нараховані та заявлені до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 08.11.2013 по 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.09.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 47).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (відповідач, покупець) було укладено договір № 14/2600/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 у справі № 39/5005/8077/2012 встановлено факт передачі позивачем відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року та січня 2012 року природного газу на загальну суму 9737103, 73 грн.

Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу за поставлений жовтні 2011 - січні 2012 природний газ у розмірі 3260872, 54 грн., пені у сумі 387 606, 72 грн., штрафу у сумі 519 212, 82 грн., інфляційних витрат за період з 14.11.2011 по 17.08.2012 у сумі 46 057, 74 грн., 3% річних за період з 14.11.2011 по 17.08.2012 у сумі 77621, 71 грн. та 64 083,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/39/14 було стягнуто з відповідача на користь позивача 13 078, 33 грн. інфляційних втрат та 120092, 07 грн. трьох відсотків річних, нарахованих у зв'язку з несплатою відповідачем основного боргу, присудженого до стягнення згідно рішення суду від 15.11.2012 у справі № 39/5005/8077/2012, у період з 18.08.2012 по 08.11.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у справі є невиконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 у справі № 39/5005/8077/2012 в частині оплати основного боргу.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 160542, 17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2472413, 13 грн., нараховані за період з 09.11.2013 по 30.06.2015.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статті 525, 526 Цивільного Кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати основного боргу за природний газ, присудженого до стягнення згідно рішення суду від 15.11.2012 у справі № 39/5005/8077/2012, а відтак, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 160542, 17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2472413, 13 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 52659, 11 грн.

Керуючись ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, буд. 12А, код ЄДРПОУ 05472525) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати у розмірі 2472413, 13 грн., три відсотки річних у сумі 160542, 17 грн. та 52659, 11 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.09.2015

Суддя В.І. Ярошенко