Рішення № 50444055, 08.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.15 Справа № 904/6340/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Чебаненко Є.В. - представник за дов. № 28 від 10.04.15

від відповідача: Данилов А.В. - представник за дов. № б/н від 28.07.15

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Дніпропетровський завод бурового обладнання" про стягнення грошових коштів у розмірі 26541608, 36 грн., з яких: 18788381, 91 грн. - основний борг, 2231667, 92 грн. пеня, 5281377, 69 інфляційні збитки, 240180, 84 грн. три процента річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.04.2014 № 81/14 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.08.2015.

27.07.2015 через канцелярію господарського суду від ТОВ "Інтерпайп Україна" надійшла заява від 27042015 вих.№ 1494, в якій воно просить з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Дніпропетровський завод бурового обладнання», що знаходяться на його поточних рахунках згідно переліку.

03.08.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки товар за представленими видатковими накладними був поставлений без попереднього письмового повідомлення та згоди покупця, що є порушенням 3.1 договору. Також, відповідач зазначає, що особи, які підписували товарні накладні, жодним чином не були уповноважені ТОВ "ДЗБО" на отримання матеріальних цінностей.

При розрахунку ціни позову ТОВ "Інтерпайп Україна" було нараховано курсову різницю на підставі п. 2.6 договору. Проте, п. 2.6 договору не може бути застосований у даному випадку. Так, у даному пункті вказано, що перерахунок вартості неоплаченого товару може здійснюватись у випадку збільшення офіційного курсу гривні до американського долару, але за час дії договору відбулось тільки зменшення цього курсу.

У судовому засіданні 03.08.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.09.2015 та зобов'язано позивача до наступного судового засідання надати письмові пояснення щодо застосування положень п. 2.6. договору № 81/14 від 02.04.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 змінено в частині накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", що знаходяться на рахунку № 26046011061549 в ПАТ "Укрсоцбанк" (МФО 300023).

01.09.2015 від позивача надійшли пояснення № 1679, в яких він зазначив, що оскільки асортимент товару, його кількість й строки постачання були обумовлені договором, позивач здійснив поставку відповідно до його умов, то у відповідача не має права на відмову від договору або підстав вимагати заміни товару, а відповідно він був зобов'язаний його прийняти.

Поставка товару відповідачеві відбулась у період з вересня 2014 року по січень 2015 року, але до теперішнього часу відповідач не повідомляв про те, що він відмовляється від прийняття товару.

У судовому засіданні 03.09.2015 було оголошено перерву до 08.09.2015. Після перерви розгляд справи продовжено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 08.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 81/14 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених у розділах цього договору, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити трубну продукцію (далі - товар), найменування, сортамент, кількість, ціна якої зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару за цим договором встановлюється у гривнях та зазначена у додатках до цього договору. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлено розділом V Податкового кодексу України.

У випадку збільшення офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до долару США, у порівнянні з офіційним курсом, що діяв в останній день встановленого строку оплати товару, ціна на сплачений товар розраховується виходячи з офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до долару США, на дату фактичної оплати. Датою фактичної оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.6 договору).

Товар за цим договором поставляється партіями на умовах та у строки, обумовлені сторонами у додатках до цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору товар передається від продавця до покупця згідно акту приймання-передачі або іншому товаросупроводжувальному документу з відміткою покупця про приймання товару.

Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки товарної накладної (п. 3.7. договору).

Згідно з п. 4.1 договору покупець здійснює розрахунок за поставлений за цим договором товар, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця у порядку та строки, зазначені у додатках до цього договору.

18.04.2014 сторонами було складено та підписано специфікації №№ 1-3 на поставку товару (арк. с. 22-24).

У специфікаціях від 18.04.2014 №№ 1-3 встановлено наступний порядок оплати товару:

- 35% передплати вартості партії товару до 23.04.2014;

- 35 % передплати вартості партії товару протягом 5 банківських днів з дати письмового повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження;

- залишок грошових коштів, що належить до сплати, перераховується на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати відвантаження. Датою відвантаження є дата виписки товарної накладної.

Сторонами у період з 23.04.2014 по 21.11.2014 було складено та підписано специфікації №№ 4-7, 10 до договору, якими погоджено поставку товару (арк. с. 25-28, 30).

У специфікаціях від 23.04.2014, 06.08.2014, 11.08.2014 та 21.11.2014 №№ 4-7, 10 встановлено наступний порядок оплати товару:

- 100 % вартості партії товару протягом 30 календарних днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження є дата виписки товарної накладної.

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач у період з 23.06.2014 по 13.01.2015 поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 16742484, 99 грн., що підтверджується накладними підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств та залізничними накладними про відправлення товару (арк. с. 31-56).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 12443054, 08 грн.

Позивач, посилаючись на п. 2.6 договору, розрахував суму основного боргу з урахуванням збільшення офіційного курсу НБУ UAH/USD, яка склала 18778381, 91 грн., яку й просить суд стягнути з відповідача.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 12443054, 08 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі12443054, 08 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням збільшення офіційного курсу НБУ UAH/USD, яке згідно розрахунку позивача склало 6335327, 83 грн. (18778381, 91 - 12443054, 08), господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

У випадку збільшення офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до долару США, у порівнянні з офіційним курсом, що діяв в останній день встановленого строку оплати товару, ціна на сплачений товар розраховується виходячи з офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до долару США, на дату фактичної оплати. Датою фактичної оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.6 договору).

Валютний курс - ціна національної грошової одиниці, виражена в грошовій одиниці іншої держави.

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України")

Оскільки відповідно до даних офіційного сайту Національного Банку України www.bank.gov.ua, у період з 26.06.2014 (перша поставка) по 08.07.2015 (дата розрахунку позивачем курсової різниці) мало місце зменшення офіційного курсу гривні до долару США.

Таким чином, положення п. 2.6 договору не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки в останньому вказано, що перерахунок вартості неоплаченого товару може здійснюватись у випадку збільшення офіційного курсу гривні до американського долару.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що товар за представленими видатковими накладними був поставлений без попереднього письмового повідомлення та згоди покупця, що є порушенням 3.1 договору, а також, про те, що особи, які підписували товарні накладні, жодним чином не були уповноважені ТОВ "ДЗБО" на отримання матеріальних цінностей з наступних підстав.

Товар за цим договором поставляється партіями на умовах та у строки, обумовлені сторонами у додатках до цього договору (п. 3.1 договору).

Асортимент товару, його кількість і строки поставки були узгоджені сторонами у специфікаціях до договору (арк. с. 22-28, 30).

Частиною 1 статті 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Асортимент поставленого товару, його кількість та строки поставки були узгоджені сторонами у договорі та специфікаціях.

Згідно з ч. 1 ст. 690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень, що підтверджується накладними (арк. с. 22-28, 30).

Доказів повідомлення відповідачем позивача про відмову від прийняття товару сторонами до суду не надано, що у свою чергу також спростовує твердження відповідача про прийняття товару особою, яка не була уповноважена на здійснення таких дій. Крім того, підпис особи на накладних скріплений печаткою відповідача.

Отже, факт підпису на первинних документах бухгалтерського обліку особою неуповноваженої належним чином на отримання товару не є беззаперечним доказом неотримання товару.

Крім того, відповідачем було здійснено оплату товару, поставленого згідно накладних від 23.06.2014 № 5599180, від 24.06.2014 № 5586180, від 13.07.2014 № 4038180 та часткову оплату товару, поставленого згідно накладної від 31.08.2014 № 5107180. При цьому дані накладні з боку відповідача також підписані особою, доказів на уповноваження якої у матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву свідчать про недоліки при оформленні процедури отримання товару та не спростовують факт отримання відповідачем даного товару та необхідності проведення його оплати.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2231667, 92 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 2280046, 86 грн., оскільки позивачем при розрахунку пені по кожній накладній було неправильно визначено кількість днів у періоді.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 01.10.2014 по 22.05.2015 у розмірі 240180, 84 грн. та інфляційні втрати за період з 01.10.2014 по 22.05.2015 у сумі 5281377, 69 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 196259, 47 грн., оскільки позивачем при розрахунку трьох відсотків річних по кожній накладній було неправильно визначено кількість днів у періоді нарахування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 3978025, 85 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 52032, 30 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27; ідентифікаційний код 32698053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, 1-а; ідентифікаційний код 33668606) основний борг у розмірі 12443054, 08 грн., пеню у сумі 2280046, 86 грн., три відсотки річних у розмірі 196259, 47 грн., інфляційні втрати у сумі 3978025, 85 грн. та 52032, 30 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.09.2015

Суддя В.І. Ярошенко