Ухвала суду № 50437822, 07.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

про відкладення слухання

07 жовтня 2014 р. Справа № 902/1240/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг"

до: Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс"

про стягнення 1366848,01 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники :

позивача : Шаблій Ю. В. (довіреність № б/н від 27.09.13р.)

відповідача 1: Слободяник І. А. (довіреність № б/н від 16.12.13р.)

відповідача 2 : Скальський І. Б. (довіреність № б/н від 16.12.13р.)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлізинг" 1366848,01 грн. заборгованості.

04.09.2014р. відповідач 1 та відповідач 2 подали клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з передачею даного спору на вирішення третейського суду.

Дані клопотання мотивовані тим, що згідно Договору поруки №14/08-2013 від 14 серпня 2013 року поручитель, як солідарний боржник поручається перед кредитором за виконання зобов'язань зі сплати всіх Платежів за Договором фінансового лізингу № 69 від 15.09.2011 року, укладеним між кредитором та ПП «Компанією «Володимирський масив».

Відповідно до п.п. 11.1. розділу 11 Договору фінансового лізингу № 69 від 15.09.2011 року всі спори, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають під час виконання цього Договору або пов'язані з ним, або походять з нього, підлягають остаточному вирішенню в Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України» згідно Регламенту зазначеного суду. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін та буде виконуватись ними у визначені строки, вказані в рішенні Третейського суду. Місце судового розгляду: місто Київ.

Зазначена письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду укладена до порушення провадження у справі господарським судом, на даний час є чинною та не визнавалась у встановленому Законом порядку недійсною.

Вважають, що основним договором (фінансового лізингу) передбачено право вирішити спір по суті шляхом передачі його на розгляд третейському суду і всі інші угоди, які випливають з основного Договору, не повинні йому суперечити.

Договором поруки не передбачено порядку вирішення спорів безпосередньо у господарському суді, тому, вважають, при вирішенні спору між кредитором та поручителем (Відповідачем 2) слід керуватись положеннями основного Договору (фінансового лізингу), в частині вирішення таких спорів третейським судом, в зв'язку з чим звернення Позивача безпосередньо до господарського суду з позовною заявою суперечить вимогам договору та порушує права Відповідача 2.

Про дійсні наміри сторін щодо вирішення спору саме в Третейському суді свідчить і той факт, що в вересні 2013 року Позивач звертався з позовною заявою про стягнення заборгованості за цим же договором фінансового лізингу до Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України».

10.09.2013р. Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України» у складі третейського судді Михальського Ю. А. було прийнято рішення у справі № 1/05-2013, яким позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вестлізинг» про стягнення з приватного підприємства «Компанія «Володимирськии масив» суми заборгованості та штрафних санкцій за договором фінансового лізингу № 69 від 15.09.2011 року задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Постійно діючого Третейського суду приватне підприємство «Компанія «Володимирський масив» звернулось до господарського суду м. Києва із заявою про його скасування, мотивуючи заяву тим, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону, а також третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2014 року заяву ПП «Компанія Володимирський масив» було задоволено, рішення Постійно діючою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України» від 10.09.2013 року - скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року апеляційна скарга ТОВ «ВЕСТЛІЗИНГ» залишена без задоволення, а зазначена ухвала господарського суду м. Києва - залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 року вказані рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення Постійно діючого Третейського суду господарські суди дійшли висновку про те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону.

При цьому судом звернуто увагу на те, що у відповідності до ст. 122-5 ПІК України скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених Законом.

Лише у разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах (ч.5 ст.51 Закону України «Про третейські суди»).

Таким чином сторонами договору фінансового лізингу не реалізовано право вирішити спір по суті шляхом передачі його на розгляд третейському суду згідно третейського застереження, тому звернення Позивача безпосередньо до господарського суду з позовною заявою суперечить вимогам договору та порушує права Відповідача.

Позивач у запереченні № 16/09-14 від 16.09.14 р. на клопотання відповідачів про припинення провадження у справі зазначив наступне.

Укладаючи договір фінансового лізингу від 15.09.2011 року № 69 Позивачем та Відповідачем-1 дійсно було передбачено третейське застереження про передачу всіх спорів, які можуть випливати з даного договору на вирішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Спілка третейських суддів України» (п.п. 11.1 договору).

У зв'язку з систематичною несплатою Відповідачем-1 лізингових платежів по договору, Позивач був змушений в серпні 2013 року звернутись з позовом до зазначеного третейського суду. 10.09.2013 року третейським судом було задоволено позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості та штрафних санкцій.

Після отримання рішення третейського суду та у зв'язку з невиконанням Відповідачем-1 вказаного рішення в добровільному порядку, Позивач звернувся в порядку ст.ст. 1227-12211 до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого документа.

За результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом міста Києва (суддя Гулевець О.В.) 30.10.2013 року було винесено ухвалу у справі № 910/18789/13, якою відмовлено у задоволенні заяви Позивача про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду та роз'яснено Позивачеві, що відповідно до ч.4 ст.12211 ГПК України після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року у справі № 910/18789/13 ухвалу господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року у справі № 910/18789/13 залишено без змін.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку. Аналогічна за змістом норма міститься в частині четвертій статті 122 ГПК України.

Таким чином, з 22.05.2014 року (з моменту набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа) Позивач отримав єдиний спосіб захисту своїх порушених прав - звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Крім того зазначає, що між Позивачем та Відповідачем-2 не було укладено жодних угод про передачу спору на вирішення третейських судів, отже підстави для застосування ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог до Відповідача-2 також відсутні.

Заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань про припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання законної сили відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку (частина восьма статті 56 Закону, частина четверта статті 122 ГПК).

Відповідно до п. 4.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Судом встановлено, що п. 11.1 Договору фінансового лізингу № 69 від 15.09.2011р. укладеного між ПП "Компанія "Володимирський масив" та ТОВ "Вестлізинг" визначено, що всі спори, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають під час виконання цього Договору або пов'язані з ним, або походять з нього, підлягають остаточному вирішенню в Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Спілка третейських суддів України» згідно Регламенту зазначеного суду. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін та буде виконуватись ними у визначені строки, вказані в рішенні Третейського суду. Місце судового розгляду: місто Київ.

Вказана угода є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана вказаними сторонами.

Однак сторонами господарського спору, що розглядається судом, крім сторін третейського застереження, викладеного у п. 11.1 Договору фінансового лізингу № 69 від 15.09.2011р. є учасник господарського процесу - відповідач 2 ТОВ "Керамік-Плюс", який не є стороною вищезазначеної третейської угоди.

Твердження відповідачів про те, що договором поруки Відповідачем 2 вчинене таке застереження спростовується наступним.

Пунктом 2 Договору поруки № 14/08-2013 від 14.08.2013р. передбачено, що шляхом підписання цього договору, Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Як вбачається з Договору поруки № 14/08-2013 від 14.08.2013р. укладеного між ТОВ "Вестлізинг" та ТОВ "Керамік-Плюс", він не містить третейської угоди в розумінні ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

За таких обставин відсутні докази укладення третейської угоди з розгляду даного господарського спору між ТОВ "Вестлізинг", ТОВ "Керамік-Плюс" та ПП «Компанія «Володимирський масив», а тому він не може бути переданий на вирішення третейського суду з припиненням провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, та підлягає розгляду по суті у господарському суді Вінницької області відповідно до визначеної законом територіальної підсудності.

Відповідачі 1, 2 всупереч вимогам ухвали від 21.08.14р. відзивів по суті заявлених позовних вимог та інших витребуваних судом доказів не подали, та не надали пояснень щодо причин такого невиконання.

Враховуючи ненадання відповідачами 1, 2 відзивів та витребуваних доказів, розгляд справи слід відкласти на іншу дату.

Керуючись п. 1, 2 ст.77, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України суд,

У Х В А Л И В :

1. Розгляд справи відкласти до 20 жовтня 2014 р. о 12:00 год. , в приміщенні господарського суду, кімн. № 1107.

2. Зобов'язати позивача, відповідачів 1, 2 забезпечити явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України з документами, що посвідчують особу.

3. Зобов'язати позивача, відповідачів 1, 2 до дня судового засідання в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 21.08.2014 р.

4. Ухвалу направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення .

У випадку невиконання сторонами будь-яких вимог даної ухвали - надати письмові пояснення з обґрунтуванням причин її невиконання.

Невиконання вимог ухвали сторонами тягне за собою застосування штрафу до 1700 грн. відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, а в разі неподання позивачем без поважних причин витребуваних судом матеріалів або неявки представників позивача у судове засідання, позов може бути залишено без розгляду (п.5 ст.81 ГПК України).

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гайдара, 50, м. Київ, 01033)

3 - відповідачу 1 (вул. Мічуріна, 32, м. Вінниця, 21010)

4 - відповідачу 2 (пров. Цегельний, 12, м. Вінниця, 21020)