Постанова № 50434671, 02.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

№33/796/827/2015 Постанова винесена суддею Агафоновим С.А.

Категорія: ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого продавцем-консультантом СПД «ОСОБА_4», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 425 гривень.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 36 гривень 54 копійки.

Згідно з постановою суду, 30 березня 2015 року об 11 год. на 85 кілометрі автодороги Київ-Знам'янка ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, перед початком обгону не переконався в тому, що це не створить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем, який рухався на зустріч, та з автомобілем, який рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 14.2 ПДР України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд або закрити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом при винесенні оскаржуваної постанови було грубо порушено норми ст.ст. 245, 247, 248, 251, 254, 256, 268, 271, 272, 276-278, 280 КУпАП, та не було взято до уваги письмові пояснення його та свідка ДТП ОСОБА_5, а також дані відеозапису з відеореєстратора вантажного автомобіля «Сканія», з якого вбачається, що в ДТП було задіяно чотири автомобіля, а не три, як зазначено у постанові суду, та, що його дії носили характер виключно крайньої необхідності і були направлені на усунення небезпеки, що загрожувала йому, як водію автомобіля, та пасажиру, котрий знаходився у нього в автомобілі, а саме - уникнення лобового зіткнення з автомобілем «Шкода».

Також судом не взято до уваги дії водія вантажного автомобіля «Сканія», який порушив п. 14.4 ПДР, оскільки рухався незмінно по правій полосі ближче до центру дороги та, спостерігаючи, що його обганяє автомобіль «Фольксваген», не знизив швидкість, а, навпаки, незначно підвищив її, та не притулився до правої сторони дороги.

Крім того, судом не взято до уваги і те, що він оскаржував незаконні дії старшого інспектора ВДАІ Сінгаєвського Ю.А. щодо складання ним протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки під час надання перших пояснень з приводу ДТП на місці події і до підписання протоколу, він хотів їх доповнити, але йому було відмовлено, чим було порушено його конституційні права.

Звертає увагу й на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені показання свідка ОСОБА_5, яка знаходилась пасажиром у автомобілі «Фольксваген» під час ДТП, та не вірно вказаний час ДТП, оскільки зазначено 11.30 год., хоча реально (фактично) ДТП трапилось о 10.30 год. 30.03.2015 на 85 кілометрі автодороги Київ-Знам'янка.

Тому на думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення та дії особи, яка його складала, не відповідають нормам діючого законодавства та чітко не вказують на ДТП і не доводять його винуватість у вчиненні адміністративного проступку.

Також вказує й на те, що судом було порушено його право на захист та позбавлено права довести в суді свою позицію по ДТП, оскільки не було допущено до участі у справі його представника, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, та розглянуто справу у його відсутність, незважаючи на те, що він подавав до суду клопотання з відповідними документами про перенесення справи, у зв'язку з його перебуванням на денному стаціонарі в лікарні.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, та, уточнивши, просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди в стані крайньої необхідності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАПпередбачає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, вина ОСОБА_3 у порушенні п. 14.2 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано місце розташування транспортних засобів після зіткнення, та пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, правильність яких учасниками ДТП, в тому числі ОСОБА_3 не оспорювалась,а також поясненнями інших водіїв ОСОБА_7, ОСОБА_8, та й самого ОСОБА_3

Так, з наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_3, вбачається, що 30.03.2015 року він, керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, на 85 кілометрі автодороги Київ-Знам'янка намагався зробити обгін вантажного автомобіля «Сканія» та при обгоні, не справившись з керуванням, на зустрічній смузі в'їхав в автомобіль «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3, чим завдав пошкоджень автомобілям та створив ДТП.

При цьому і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не оспорював тієї обставини, що ним здійснювався обгін вантажного автомобіля «Сканія», який рухався в попутному з ним напрямку, та внаслідок руху зустрічного автомобіля «Шкода» прийняв правіше і зачепив заднім бампером автомобіль «Сканія», від чого його автомобіль розвернуло та він виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем «Тойота», проте стверджує, що він діяв в станій крайньої необхідності, намагаючись уникнути лобового зіткнення з автомобілем «Шкода», та одночасно про порушення правил дорожнього руху водіями автомобілів «Сканія» та «Шкода».

Проте, твердження апелянта про його невинуватість в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, здійснюючи обгін вантажного автомобіля, він переконався в безпеці свого маневру та під час виникнення небезпеки діяв в стані крайньої необхідності, щоб уникнути лобового зіткнення з автомобілем «Шкода», а порушення Правил дорожнього руху України допустив водій вантажного автомобіля «Сканія», котрий, рухаючись незмінно по правій полосі ближче до центру дороги та, спостерігаючи, що його обганяє автомобіль «Фольксваген», не знизив швидкість, а, навпаки, незначно підвищив її, та не прийняв якомога правіше, відповідно до вимог п. 14.4 ПДР, а також і водій автомобіля «Шкода», який, рухаючись по зустрічній смузі з ввімкненими фарами дальнього світла, засліпив його, не лише спростовуються наявними у справі доказами, а й взагалі не ґрунтуються на вимогах Правил дорожнього руху, оскільки навіть за умови наявності вказаних порушень, це не звільняло ОСОБА_3 від виконанням ним вимог п. 14.2 Правил дорожнього руху, щодо дотримання правил здійснення обгону.

А, як вбачається з пояснень водія автомобіля «Сканія» ОСОБА_7, 30.03.2015 року близько 10 год. 35 хв. він, керуючи автомобілем «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_4, рухався по автодорозі Київ-Знам'янка в напрямку Знам'янки зі швидкістю приблизно 60 кілометрів на годину. На даній ділянці дороги проїжджа частина поділена на смуги в попутному та зустрічному напрямку. Його обгонив автомобіль «Фольксваген» і, не встигаючи завершити маневр, почав підрізати та зачепив його автомобіль, від чого виїхав на праву обочину, де його розвернуло на смугу зустрічного руху, на якій сталося зіткнення з автомобілем «Тойота».

З наявних в матеріалах справи пояснень водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_8, видно, що 30.03.2015 року близько 10 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3, рухався в напрямку м. Києва зі швидкістю 80 кілометрів на годину. По зустрічній смузі рухався автомобіль «Сканія», який став обгонити та підрізав автомобіль «Фольксваген», і коли їх автомобілі зрівнялися, то автомобіль «Фольксваген» почало крутити та він виїхав на його смугу руху, де лівим переднім крилом вдарив лівий бік його автомобіля, від чого останній розвернуло декілька разів і він з'їхав у кювет. Також зазначив, що водій автомобіля «Фольксваген» здійснював обгін через суцільну смугу.

Зазначені пояснення водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 об'єктивно підтверджуються даними схеми дорожньої-транспортної пригоди, відповідно до якої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «Сканія» розбито ліву накладку переднього бампера, автомобіль «Тойота» має пошкодження лівої сторони, а в автомобілі «Фольксваген» деформовані передні ліве та праве крило, задні праві двері, капот, передні панель та фартух, переднє ліве колесо, дах та розбиті декоративна решітка, ліва передня фара, передній бампер з покажчиком повороту (а.с. 5).

Отже, сукупність приведених вище доказів, які були досліджені судом першої інстанції, свідчить про недотримання водієм ОСОБА_3 правил здійснення обгону, які зобов'язують водія перед початком обгону оцінити зону обгону і необхідний для цього час, а під час його здійснення контролювати траєкторію руху, стежити за транспортним засобом, що обганяється, і оцінювати швидкість та розташування свого транспортного засобу щодо попутних і зустрічних транспортних засобів, тобто про порушення п. 14.2 Правил дорожнього руху.

Крім того, з дослідженого під час апеляційного розгляду справи відеозапису з відеореєстратора автомобіля «Сканія», видно, що дорожнє покриття має по одній смузі для кожного напрямку руху, і водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_3 здійснював обгін автомобіля «Сканія» по зустрічній смузі, а помітивши автомобіль «Шкода», який рухався в зустрічному напрямку, та намагаючись уникнути зіткнення з даним автомобілем, повернув правіше і здійснив зіткнення з автомобілем «Сканія», від чого виїхав на праву обочину, де його автомобіль розвернуло на смугу зустрічного руху, на якій сталося зіткнення з автомобілем «Тойота», що рухався по ній.

Отже, відеозапис з відеореєстратора автомобіля «Сканія», незважаючи на те, що судом першої інстанції він не досліджувався, вказує про наявність фактичних даних, які підтверджують зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини та правильність прийнятого на його підставі рішення суду про доведеність вини ОСОБА_3 в порушенні п. 14.2 Правил дорожнього руху, та притягнення його до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Що стосується тверджень ОСОБА_3 про наявність чотирьох автомобілів, які брали участь в дорожньо-транспортній пригоді, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а та обставина, що дії ОСОБА_3 при обгоні автомобіля «Сканія» по зустрічній смузі, які мали наслідком зіткнення його автомобіля з автомобілями «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7, та «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, були зумовлені рухом назустріч автомобіля «Шкода», не дає підстав вважати водія останнього ні учасником дорожньо-транспортної пригоди, ні таким, що створив аварійну ситуацію, як то намагається довести ОСОБА_3

Посилання ОСОБА_3 на відсутність в його діях порушення вимог п. 14.2 Правил дорожнього руху та винність інших водіїв спростовується не лише матеріалами справи, а й доводами самої апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_3 зазначає, що він, здійснюючи обгін автомобіля «Сканія» по зустрічній смузі, прийняв вправо та зачепив автомобіль «Сканія», діючи в стані крайньої необхідності і його дії були направлені на усунення небезпеки, що загрожувала йому, як водію автомобіля та пасажиру, котрий знаходився у нього в автомобілі, а саме - уникнення лобового зіткнення з автомобілем «Шкода», який рухався назустріч.

Згідно ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Проте, досліджені докази свідчать про те, що небезпечна ситуація є наслідком поведінки ОСОБА_3, який, розпочинаючи обгін, не переконався, що це буде небезпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а тому її уникнення могло бути забезпечено виключно шляхом дотримання ним правил обгону.

А, відтак, на противагу твердженням ОСОБА_3, в його діях відсутній стан крайньої необхідності.

Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_3 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а тому доводи апеляції ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про його невинуватість не заслуговують на увагу.

З цих підстав є надуманими посилання апелянта про неправомірність дій старшого інспектора ВДАІ Сінгаєвського Ю.А. та безпідставність складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, та обставина, що ОСОБА_3, за його твердженнями, до підписання протоколу було відмовлено в наданні доповнень до його пояснень, наданих одразу після ДТП, не свідчить про порушення прав ОСОБА_3, оскільки при наявності таких доповнень ОСОБА_3 не був позбавлений можливості внести їх до протоколу про адміністративне правопорушення, однак, підписуючи протокол та зазначивши про ознайомлення з ним, ніяких доповнень ОСОБА_3 внесено не було.

Доводи апелянта про неправомірність дій працівників ДАІ, у зв'язку з незазначенням в протоколі про адміністративне правопорушення пояснень свідка ОСОБА_5, є необгрунтованими, оскільки ст. 256 КУпАП, якою встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, не передбачена необхідність відображення в ньому пояснень свідка, а дані про наявність такого свідка, хоча й відсутні в протоколі, однак були вказані в поясненнях самого ОСОБА_3

Разом з тим, що стосується пояснень свідка ОСОБА_5, яка, будучи допитаною в суді апеляційної інстанції, пояснила, що знаходилась в якості пасажира в автомобілі ОСОБА_3, який їхав за вантажівкою, а далі вона не помітила як, але він почав повертати, щоб обігнати цю машину, зустрічних автомобілів при цьому не бачила, а потім з'явилось світло і вона вже нічого не бачила, коли ж прийшла до тями, автомобіль вже був в кюветі, то ці пояснення засвідчують сам факт дорожньо-транспортної пригоди, а не обставини, за яких відбулась ця пригода, тому жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 в порушенні правил дорожнього руху, а тому посилання ОСОБА_3 на безпідставне неврахування судом пояснень цього свідка не заслуговують на увагу.

Також при апеляційному розгляді справи не встановлено таких порушень норм процесуального закону, які б могли свідчити про порушення прав ОСОБА_3, передбачених ст. 268 КПК України, що стосується в тому числі і розгляду провадження у відсутність ОСОБА_3

Досліджуючи такі твердження ОСОБА_3, слід вказати на те, що ОСОБА_3 повідомлявся судом першої інстанції про всі призначені судові засідання, які неодноразово переносились за його клопотаннями, проте вказані в них підстави для перенесення не є такими, що свідчили б неможливість його участі в судовому засіданні саме на час розгляду справи і постановлення судового рішення.

Зокрема, навіть, вказуючи про неможливість явки в судове засідання на 15 червня 2015 року, у зв'язку з перебуванням на лікуванні, ОСОБА_3 11 та 12 червня 2015 року особисто подавав до суду відповідні клопотання, при цьому доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 за станом здоров'я не може приймати участь в судовому засіданні, не надав.

Тому, розцінивши такі дії ОСОБА_3, як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу у його відсутність.

Також не заслуговують на увагу і доводи апелянта про порушення його прав на захист під час розгляду справи через не допущення до участі у справі його представника, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, оскільки законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники), згідно зі ст. 270 КУпАП, мають право представляти інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення. Інше представництво в суді за КУпАП допускається тільки відносно потерпілого.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.

Накладаючи адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану та відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність.

За таких обставин, вважаю, що постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 425 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.