Ухвала суду № 50431380, 11.06.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2762/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Парфенюк В.І. Провадження № 22-ц/789/648/15 Доповідач - Демкович Ю.Й.Категорія - 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Загорський О.О., Хома М.В.

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя

апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2015 року та на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2, яка виступає в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3,

до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в звязку із втратою годувальника,

ВСТАНОВИЛА:

06.04.14 представник позивача звернувся зі скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 01.04.15, вважаючи, що вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Порушення вбачає в тому, що суд неповно зясував обставини справи, а саме, закриваючи провадження по справі в частині стягнення витрат на поховання та моральної шкоди суд керувався тим, що такі позовні вимоги позивачки вирішені вироком Чортківського районного суду від 05.03.03 відносно ОСОБА_5, однак суд не звернув уваги на те, що в резолютивній частині вище зазначеного вироку лише вирішено питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, а позов в частині стягнення моральної шкоди дитині потерпілої не вирішувався.

Окрім цього, вказує, що судом не враховано, що позивач просила суд стягнути моральну шкоду у звязку із втратою годувальника на її користь, як законного представника неповнолітньої дочки ОСОБА_3, в той час зазначеним вище вироком вирішено питання лише про стягнення моральної шкоди самій позивачці.

Зазначає, що суд залишив поза увагою той факт, що вироком Чортківського районного суду від 05.03.03 вирішено питання про стягнення моральної шкоди лише із підсудного ОСОБА_5, а питання про стягнення моральної шкоди із ОСОБА_4 не вирішувалось.

Окрім цього, 10.04.15 представник апелянта подав скаргу на рішення суду першої інстанції від 01.04.15, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Порушення вбачає в тому, що висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивачки про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, підлягають задоволенню з часу звернення до суду, а саме з 27.11.14, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоровя або смертю. Також зазначає, що стягнення шкоди повинно здійснюватися і з ОСОБА_4, оскільки шкода була завдана під час виконання ОСОБА_5 своїх трудових обовязків перед ОСОБА_4

Ухвалою Чортківського районного суду від 01.04. 15 провадження в справі за позовом ОСОБА_2, яка виступає в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в зв'язку із втратою годувальника, в частині стягнення з відповідачів 31000,00 грн. на відшкодування витрат на поховання чоловіка та 50000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю годувальника закрито в зв'язку з набранням законної сили рішення суду постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Чортківського районного суду від 01.04.15 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь позивача, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, по 190,36 грн. щомісячно на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, починаючи із 27.12. 14 і до закінчення навчання 30.06.18. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_5, а також в позові до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в зв'язку із втратою годувальника відмовлено за безпідставністю. Стягнуто із ОСОБА_5 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 243,60 грн. судового збору.

У суді представник апелянта підтримав вимоги скарг, пославшись на мотиви, зазначені в них.

Відповідачі скаргу не визнали та просили рішення та ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скарги слід відхилити з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення із відповідачів в її користь та кориcть дитини моральної шкоди та витрат, понесених на поховання ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що такий спір уже вирішувався у судовому порядку між тими ж сторонами й з того ж предмету спору.

Даний висновок є вірним та підтверджується наступним.

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи № 1154211 по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України встановлено, що позивач в лютому 2003 року зверталася з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та у звязку зі смертю годувальника (а.с. 94).

Позивачка просила відшкодувати їй за рахунок відповідачів матеріальні збитки в розмірі 31043,60 грн., понесених нею на поховання чоловіка, та 55000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної їй та дитині в зв'язку із загибеллю чоловіка.

Указаний позов вирішений й згідно із вироком Чортківського районного суду від 05.03.03, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 14.05.03, стягнуто із засудженого ОСОБА_5 в користь потерпілої ОСОБА_2 10000,00 грн. моральної шкоди, з яких підсудний 82000,00 грн. сплатив до винесення вироку та 2704,00 грн. матеріальних збитків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Аналізуючи позовну заяву ОСОБА_2 у кримінальній справі, колегія суддів приходить до висновку, що вона ставила аналогічні вимоги до відповідачів у власних інтересах та інтересах неповнолітньої дочки, які були задоволені частково за рахунок ОСОБА_5, а щодо ОСОБА_4 відмовлено.

Отже дані позовні вимоги позивачки вирішені вироком суду від 05.03.03, який набрав законної сили.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Твердження представника апелянта про те, що такі позовні вимоги позивачки вирішені лише відносно ОСОБА_5, колегія суддів до уваги не бере так як вони спростовуються вищезазначеними письмовими доказами.

Тому, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, так як вона відповідає вимогам процесуального законодавства.

Щодо оспорюваного рішення, то суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до ч.1 ст. 1200 ЦК України неповнолітня дочка ОСОБА_6, яка перебувала на його отриманні на день смерті, має право на відшкодування шкоди до досягнення 18 ти років, а так як вона навчається, то відповідно і на час навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Із таким висновком судова колегія також погоджується.

Судом установлено, що 14.11.02 близько 10-ї години відповідач ОСОБА_5, керуючи за довіреністю вантажним автомобілем КАМАЗ-5320, державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві індивідуальної власності належав відповідачу ОСОБА_4, проїхавши перехрестя на с. Росохач Чортківського району, рухаючись із швидкістю 70 км/год. по автодорозі в напрямку с. Ягільниця Чортківського району, і виконуючи маневр обгону вантажного автомобіля ЗІЛ-131, виїхав на смугу зустрічного руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, в порушення вимог п.п. 10.1, 12.1, 12.3, 13.1, 13.3

Правил дорожнього руху України не впорався з керуванням автомобіля та допустив наїзд на пішоходів, які рухалися по лівому краю асфальтного покриття смуги зустрічного руху в попутному напрямку, внаслідок чого загинув чоловік позивачки ОСОБА_6

У силу ч. 1 ст. 1200 ЦК України в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

На час смерті ОСОБА_6 на його утриманні знаходилась дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. На даний час дитина навчається в Тернопільському національному економічному університеті на факультеті обліку і аудиту на денній формі навчання. Термін навчання з 01.09.14 по 30.06.18.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України. особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Грошове забезпечення ОСОБА_6 у військовій частині А-4079, складало 380,71 грн. (довідка від 10.12 02).

Отже, за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого (інших працездатних осіб, які перебували на утриманні потерпілого на час його смерті не було) розмір відшкодування шкоди на утримання неповнолітньої дочки становить 190, 36 грн.

Пленуму ВС України у п. 22 постанови № 6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначає, що при поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.

Твердження представника апелянта про те, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоровя або смертю, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вище зазначена постанова Пленуму Верховного Суду України на даний час є чинною, а тому з врахуванням вище зазначених роз'яснень суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги позивачки про відшкодування шкоди підлягають задоволенню з часу її звернення до суду, тобто із 27.11.14.

Із огляду на встановлені обставини судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в цій частині є вірним.

Згідно із ч. 1 ст. 440 ЦК УРСР, шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Стаття 450 ЦК УРСР передбачала, що громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із матеріалів справи, що 14.11.02 відповідач ОСОБА_5 керував автомобілем КАМАЗ 5320, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності, а тому він як володілець джерела підвищеної небезпеки є відповідальним за завдану позивачці шкоду. Вина відповідача ОСОБА_5 в заподіянні шкоди підтверджена вироком Чортківського районного суду від 5 березня 2003 року.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_5 не перебував у трудових відносинах із ОСОБА_4, доказів цього твердження стороною спору не надано.

Тому, відсутні підстави для покладення на ОСОБА_4 обовязку по відшкодування шкоди внаслідок смерті ОСОБА_6, як це передбачала ст. 441 ЦК УРСР.

Позовні вимоги щодо вказаного відповідача є безпідставним й до задоволення не підлягає, а тому колегія суддів погоджується в цій частині із висновками суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 квітня 2015 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_7