Рішення № 50426536, 08.09.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/809/15-ц

Провадження №2/592/729/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:

головуючого судді Чернобая О.І.,

при секретарі Дегтяренко В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідача адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_9 нотаріальна контора, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про про розподіл майна нажитого під час шлюбу та вселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому зазначив, що він та ОСОБА_10 знаходились в шлюбі з 21.08.1997 року по 04.05.2014 року. Під час шлюбу 29.10.1998 року вони придбали 51/100 частину будинку № 17 по вул.Дімітрова в м.Суми разом з відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_6 ОСОБА_11 Інші 49/100 частин будинку належать ОСОБА_8 Куплена частина будинку потребувала реконструкції та дообладнання, яка робилась за їхні з дружиною кошти, а саме: підведення фундаменту під будинок протягом 10 м., висотою 1 м. 6314 грн.; монтаж вхідних металевих дверей 200 грн., вартістю 2000 грн.; встановлення пластикових вікон та москітних сіток на вікна всього 3 шт., вартістю 320 грн.; обладнання фірточки металевої з установкою та бетонуванням 2500 грн.; також було придбано: два холодильника Донбас 1000 грн. та Днепр 700 грн.; газова плита Наташа 1500 грн. та газова плита Електа 700 грн.; пилосос Буран 400 грн.; посуд: 3 сервіза чайно-кофейні 300 грн.; кастрюлі, сковородки 500 грн.; електропраска 300 грн.;пральна машинка Рига 200 грн.; столи 2 шт. 200 грн. Дані речі були придбані за його рахунок, оскільки всі кошти дружини та частина його коштів йшли на лікування дружини.

Крім того, в будинку до якого його не пускають, знаходяться або знаходились його власні речі, які йому були подаровані, або придбані для нього, а саме: чоботи гумові 46 розміру; фаянсове блюдо розміром приблизно 50 см.; столярний та слюсарний інструмент: ножівки по дереву 2 шт. по металу 1 шт.; броньований рубіроїд 1 рулон; подовжувачі 3 шт. 10 м., 15 м., 5 м.

04.05.2014 року його дружина ОСОБА_10 померла. За її життя вони не здійнили поділу придбаної частини вказаного домоволодіння, тому вважає, що ? частина від придбаних 51/100 частин вказаного будинку належить йому, хоча було зареєстровано на дружину. Відповідач ОСОБА_3 активно перешкоджає йому в користуванні його власністю, не дозволяє мешкати в будинку. На його неодноразові звернення до Сумського відділу міліції, отримував формальні відписки, що обумовило його звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і в остаточній редакиії просить суд визнати за ним право власності на ? частину від 51/100 домоволодіння № 17/1 по вул.Дімітрова в м.Суми, як подружнб долю та на наступні речі: два холодильника Донбас 1000 грн. та Днепр 700 грн.; газову плиту Наташа 1500 грн. та газову плиту Електа 700 грн.; пилосос Буран 400 грн.; посуд: 3 сервіза чайно-кофейні 300 грн.; кастрюлі, сковородки 500 грн.; електропраска 300 грн.;пральна машинка Рига 200 грн.; столи 2 шт. 200 грн., а також просить суд визнати право вланості на його власні речі: чоботи гумові 46 розміру; фаянсове блюдо розміром приблизно 50 см.; столярний та слюсарний інструмент: ножівки по дереву 2 шт. по металу 1 шт.; броньований рубіроїд 1 рулон; подовжувачі 3 шт. 10 м., 15 м., 5 м. Крім того, просить вселити його у вищевказаний будинок, обґрунтувавши позов тими ж обставинами, що зазначені в позовних заявах.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і суду показав, що нині померла ОСОБА_10 є його матірю. Ще до шлюбу з позивачем, його мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з його батьком ОСОБА_12, який був членом кооперативу і його батьки збудували кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 де вони проживали всією сімєю. Потім батьки розлучились і він разом з матірю та своїм братом і сестрою пішли жити на зйомну квартиру. Вподальшому його мати стала проживати з позивачем ОСОБА_1 і зареєструвала з ним шлюб. Спочатку вони також жили на зйомній квартирі. В 1998 році його мати з його батьком ОСОБА_12 домовились між собою про обмін спільно нажитої ними квартири за вищевказаною адресою на 51/100 частину спірного будинку за адресою: м.Суми, вул.Дімітрова, 17/1. На той час батько мешкав з ОСОБА_13 в її квартирі, а її дочки ОСОБА_13 належало 51/100 частина зазначеного будинку по вул.Дімітрова, 17/1 в м.Суми. Тому батьки домовились, що ОСОБА_13 перейде в їх квартиру АДРЕСА_2, а мати разом з ними та позивачем перейдуть в будинок по вул.Дімітрова, 17/1. Але за пропозицією нотаріуса вони домовились, що такий обмін оформлять двома договорами купівлі-продажу, що і зробили. Тому вважає, що 51/100 частина будинку по вул.Дімітрова, 17/1 належала виключно його матері та йому з братом і сестрою і позивач на його думку не має ніякого права на цей будинок. В задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа по справі ОСОБА_6 дав аналогічні пояснення і проти задоволення позову також заперечує.

Третя особа ОСОБА_7 суду показала, що її дівоче прізвище ОСОБА_6 і до пояснень свого брата відповідача додала, що мати з позивачем жили погано. У спірному будинку позивач ОСОБА_1 майже нічого не робив, тільки разом з матірю поміняв металеві вхідні двері в будинок, поставив металеву калітку, з матірю десь купили 2 стареньких холодильника, дві газові плити, хтось їм подарував пилосос, вона із своїм чоловіком дарувала їм електропраску. Металопластикові вікна в будинку міняли її брати у своїй кімнаті, а позивач у своїй кімнаті де жив з матірю вікон не міняв. В задоволенні позову також просить відмовити.

Третя особа по справі ОСОБА_8, який за клопотанням позивача був допитаний в порядку ст.57 ЦПК України в якості свідка суду показав, що він є власником 49/100 частин буднку № 17 по вул.Дімітрова в м.Суми. Позивача він знає з 2001 року як сусіда з іншої частини будинку. Також знав його дружину ОСОБА_10 Бував в їхній частині. Ремонту там як такового не було. Він з позивачем міняли під будинком фундамент. Позивач пішов з будинку не по своїй волі, т.я. його вигнали. Він допомагав позивачу встановлювати вхідні металеві двері в його половину будинку, також допомагав йому встановлювати металеву хвіртку.

Представник третьої особи Другої ОСОБА_9 нотаріальної контори до суду не звився, хоча нотаріальна контора повідомлялась про час і місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що нині померла ОСОБА_10 перебувала у першому зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 та від цього шлюбу вони мають трьох дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Під час цього шлюбу, ОСОБА_12 вступив в кооператив і вони за спільні сімейні кошти побудували кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано тільки на ОСОБА_12 як члена кооперативу.

Хоча згідно ст.22 КпШС України (який діяв на момент придбання будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином, ОСОБА_10 мала рівні права користування і розпорядження кооперативною квартирою за вказаною адресою: АДРЕСА_1 з її першим чоловіком ОСОБА_12

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_10 та її перший чоловік ОСОБА_12 розподіл спільно нажитого майна у тому числі кооперативної квартири не проводили і після розірвання шлюбу ОСОБА_10 разом із своїми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 пішли проживати на зйомну квартиру.

Вподальшому ОСОБА_10 познайомилась з ОСОБА_1, з яким почала проживати також на зйомних квартирах, а 21.08.1997 року зареєструвала з ним шлюб.

У звязку з тим, що у ОСОБА_10 та її сімї не було власного житла, тому вона домовилась із своїм колишнім чоловіком ОСОБА_12 про обмін їхньої кооперативної квартири на 51/100 частину спірного будинку по вул.Дімітрова, 17/1 м.Суми, власником якого були ОСОБА_13, з матірю якої мешкав ОСОБА_12

Згідно домовленності кооперативна квартира повинна була перейти у власність ОСОБА_13 із заборгованістю по комунальним платежам, а 51/100 частина спірного будинку по вул.Дімітрова, 17/1 м.Суми повинна була перейти у власність ОСОБА_10 з її дітьми і в цьому ж будинку повинен був проживати її новий чоловік ОСОБА_1

Але такий обмін вони вирішили оформлювати не договіром міни, а вирішили оформити двома договорами купівлі-продажу.

Тому, 29 жовтня 1998 року, в один день, у одного нотаріуса, вони оформили спочатку договір купівлі-продажу кооперативної квартири АДРЕСА_3, згідно якого ОСОБА_12 продав ОСОБА_13 цю кватиру, а другим договором ОСОБА_13 продала ОСОБА_10 та її дітям ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 належні їй 51/100 будинку по вул.Дімітрова, 17/1в м.Суми. /а.с.78-79/

Слід також зазначити, що на момент вчинення цих правочинів, ОСОБА_10 вже перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, але в договорі купівлі-продажу 51/100 частин зазначеного будинку, він як покупець вказаний не був.

Позивач ОСОБА_1 суду неодноразово зазначав, що він давав ОСОБА_10 половину вартості будинку десь 7-8 тисяч гривень, на його придбання, але такі твердження позивача викликають у суду сумнів у тому, що як зазначено в договорі купівлі-продажу, цей продаж було вчинено за 7 422 грн. 54 коп., тому половина цієї вартості не як не може бути 7-8 тисяч грн.

Крім того, якби він дійсно дав би таку значну на той час суму коштів на придбання будинку, то він обовязково був би включений в договір купівлі-продажу як покупець, оскільки в цей договір були включені троє дітей ОСОБА_10, які стали власниками цього будинку в рівних частках разом із своєю матірю і вподальшому стали б її спадкоємцями на цей будинок.

Це свідчить, що позивач ОСОБА_1 ніяких коштів на придбання будинку не давав, а спірний будинок фактично був обміняний на кооперативну квартиру за вищевказаною адресою, ? частина якої належала нині померлій ОСОБА_10, але цей правочин був оформлений двома договорами купівлі-продажу в один день і в одного нотаріуса.

Тому 51/100 частина спірного будинку по вул.Дімітрова, 17/1 в м.Суми, придбаного ОСОБА_10 та її дітьми не може бути визнана судом як спільне майно подружжя ОСОБА_10 та позивача ОСОБА_1, оскільки це майно є їхнім роздільним майном.

Крім того, такі твердження позивача спростували в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Так, свідок ОСОБА_12 суду показав, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 Від цього шлюбу мають трьох дітей. Під час перебування в цьому шлюбі він вступив в кооператив і за спільні сімейні кошти була збудована кооперативна квартира АДРЕСА_2 в якій вони проживали всією сімєю. В середині 90-х років він розлучився з ОСОБА_10 і вона пішла разом з дітьми проживати на зйомну квартиру. Потім ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 і він з колишньою дружиною вирішили обміняти кооперативну квартиру на 51/100 частину будинку по вул.Дімітрова, 17/1, який належав ОСОБА_13 з матірю якої він на той час підтримував стосунки. Але за пропозицією нотаріуса вони оформили цей обмін не договіром міни, а оформили двома договорами купівлі-продажу. Суду підтвердив, що спірний будинок його колишньою дружиною ОСОБА_10 не куплявся, а обмінювався на їхню кооперативну квартиру.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що їй на праві власності належало 51/100 частина будинку по вул.Дімітрова, 17/1 де вона проживала із своїм чоловіком. Коли у них народилась дитина, то їм стало незручно там проживати і вона знала, що по сусідству з її матірю проживала сімя ОСОБА_10 в кооперативній квартирі і так, як їх сімя розпалась, то вона звернулась до ОСОБА_12, який на той час підтримував відносини з її матірю і запропонувала обміняти їхню кооперативну квартиру на її частину будинку. ОСОБА_12 порадився із своєю колишньою дружиною ОСОБА_10 і вони погодились на такий обмін. Але нотаріус переконав їх цей обмін оформити не договором міни, а оформити двома договорами купівлі-продажу, що вони і зробили. При цьому свідок суду заявила, що ніяких коштів ОСОБА_10 за цей будинок їй не платила, оскільки будинок був обміняний на квартиру з боргами за комунальні послуги.

Таким чином, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повністю спростували в судовому засіданні версію позивача, що нібито він давав свої власні кошти на придбання спірного будинку і підтвердили, що цей будинок по вул.Дімітрова, 17/1 нині померла ОСОБА_10 не купляла, а обміняла його на свою частину в кооперативній квартирі АДРЕСА_2.

Крім того, судом також встановлено і підтверджено самим позивачем, що позивач у спірному будинку ніколи зареєстрований не був.

Таким чином в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на ? частину вказаного будинку та про вселення в його в цей будинок слід відмовити за наведених підстав, оскільки цей будинок не являється спільним майном подружжя.

Однак, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті його дружини ОСОБА_10, тому він має право на спадкування належної йому частини у спадщині разом з іншими спадкоємцями в позасудовому порядку, т.я. інші спадкоємці не оспорюють його права на спадщину, таке право позивача не є предметом спору по даній справі, тому позивач зможе оформити своє право на спадщину через нотаріуса.

Натомість підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на ? частину майна нажитого під час шлюбу з нині померлою ОСОБА_10, яка померла 04.05.2014 року, а саме на: ? частину холодильників Донбас та Днепр; ? частину газової плити Наташа; ? частину газової плити Електа; ? частину пилососу Буран; ? частину електропраски; ? частину пральної машинки Рига; ? частину двох столів; ? частину вхідних металевих дверей в будинок № 17/1 по вул.Дімітрова в м.Суми; ? частину металевої калитки у двір за вказаною адресою.

Так, третя особа по справі ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що її мати ОСОБА_10 під час перебування у шлюбі з позивачем придбали це майно, тим самим вона підтвердила, що перелічене майно є спільним майном подружжя.

Однак, суд не може визнати за позивачем права вланості на частину цегляного фундаменту під будинком, оскільки на момент придбання цей будинок вже мав цегляний фундамент.

Позивач під час шлюбу з ОСОБА_10 піднімав цей фундамент не розбираючи старого, тому позивач в порушення вимог ст.60 ЦПК України не надав суду жодних доказів на підставі яких можна було б встановити, яку саме частину фундаменту позивач добудував.

Також позивач не надав суду доказів, що він із своєю нині померлою дружиною встановлювали у спірному будинку 3 металопластикові вікна, оскільки ці вікна були встановлені не в їхній кімнаті де він проживав з дружиною, а були встановлені в кімнаті де проживали відповідач ОСОБА_3 разом із своїм братом ОСОБА_6, що вони та ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні, тому суд не може визнати ці вікна як спільно нажите майно подружжя.

Крім того, суд не може визнати права власності на носимі речі позивача: чоботи гумові 46 розміру; фаянсове блюдо розміром приблизно 50 см.; столярний та слюсарний інструмент: ножівки по дереву 2 шт. по металу 1 шт.; броньований рубіроїд 1 рулон; подовжувачі 3 шт. 10 м., 15 м., 5 м., оскільки таке право відповідачем не оспорюється, позивач сам не зміг пояснити суду де ж саме знаходяться ці його речі, а відповідач суду пояснив, що якщо ці речі знаходяться в сараї, то відповідач зможе їх забрати в любий час.

Таким чином на ці речі спору по суті не існує і за наявності цих речей у спірному домогосподарстві позивач зможе їх забрати позасудовим шляхом.

Керуючись ст.ст.3,10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.22 КпШС України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину майна нажитого під час шлюбу з нині померлою ОСОБА_10, яка померла 04.05.2014 року, а саме на: ? частину холодильників Донбас та Днепр; ? частину газової плити Наташа; ? частину газової плити Електа; ? частину пилососу Буран; ? частину електропраски; ? частину пральної машинки Рига; ? частину двох столів; ? частину вхідних металевих дверей в будинок № 17/1 по вул.Дімітрова в м.Суми; ? частину металевої калитки у двір за вказаною адресою.

В іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Чернобай