Постанова № 50424961, 26.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2015 року 11:14 № 826/12837/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Федорчука А.Б.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Василенко Н.В., Гречаної Т.А.,

представника відповідача - Федченко С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу в частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу в частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, мотивуючи позовні вимоги тим, що ПАТ «ДПЗКУ» було вжито всіх можливих заходів для повернення валютної виручки у відповідності до норм українського та міжнародного законодавства. Крім того, позивач зазначив, що ПАТ «ДПЗКУ» не може відповідати за недобросовісність своїх контрагентів та вчинювані ним порушення умов зовнішньоекономічних контрактів, а відтак наказ про застосування спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до ПАТ «ДПЗКУ» є неправомірним та підлягає скасуванню.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2015 р. №186 в частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що наказ №186 від 27.02.2015 року прийнятий з підстав, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та в порядку, визначеному Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Крім того, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством застосування спеціальної санкції не ставиться в залежність від причин невиконання зовнішньоекономічного контракту, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по деяких укладених ПАТ «ДПЗКУ» зовнішньоекономічних контрактів на поставку зернових, поставка за якими здійснена, розрахунок контрагентами не проведено, у тому числі ПАТ «ДПЗКУ» не надійшла валютна виручка за товар від NESLOT LIMITED (Гонконг) та SONDERS TRAIDING K/S CO, Limited (Гонконг).

Зазначений факт став підставою для звернення Державної фіскальної служби України із поданням №3881/5/99-99-22-04-02-16 вх. від 02.10.2014 №03/84980-14.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.02.2015 р. №186 щодо позивача застосована спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Незгода позивача із наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

При цьому, подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджене наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 р. N 52, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 р. за N 260/4481).

Пунктом 1.1 Положення №52 передбачено, що спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (п.1.2 Положення №52).

Відповідно до п.п.4.1-4.2 Положення №52 Опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію:

найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство;

відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію.

У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Про застосування санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти (п.4.8. Положення).

З аналізу зазначених вище норм законодавства, слід дійти висновку, що підставою для видання відповідачем наказу про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, передбачених ч.1 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", є належним чином оформлене подання, визначених у ч.2 ст.37 зазначеного закону, органів.

Як вбачається з матеріалів справи, про допущені позивачем порушення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Мінекономрозвитку стало відомо з подання Державної фіскальної служби України №3881/5/99-99-22-04-02-16 від 29.09.2014 р.

При цьому, зазначене подання містило:

назву і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, р/р в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313;

код порушення - 00010, що означає порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності) ;

вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності;

назва і реквізити контрагентів - «SONDERS TRADING K/S CO.LIMITED», ГОНКОНГ (СЯНГАН), UNIT 1502, 15/F JUBILEE CENTRE, 46 GLOUCESTER ROAD, WAN CHAI, HONG KONG; LSC TRASTA KOMERCBLANKA, SWIFT: KBRBLV2X, IBAN: LV68KBRF 1111216694001»

а також інші дані, такі як: код валюти - 840, що згідно з Класифікатором іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 означає долар США; сума заборгованості - 10621,90 тис. грошових одиниць.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні всі підстави для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки останній прийнято в межах повноважень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та на підставі належно оформленого подання органу державної фіскальної служби про застосування до позивача санкцій, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону №959-ХІІ.

Додатково суд звертає увагу, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №359 від 15.04.2015 р. «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», враховуючи вжиття суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і пов'язаних з ним законів, та на підставі матеріалів Державної фіскальної служби України вих. від 15.04.2015 р. №9239/5/99-99-22-05-02-16, вх. від 15.04.2015 р. №03/25444-15, тимчасово, до 15.07.2015 р. включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України.

Крім того, 17.07.2015 р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прийняло наказ №827 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», яким, враховуючи вжиття суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і пов'язаних з ним законів, та на підставі матеріалів Державної фіскальної служби України вих. від 16.07.2015 р. №17187/5/99-99-22-05-02-16, вх. від 17.07.2015 р. №03/38433-15, тимчасово, до 15.10.2015 р. включно, зупинено дію спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України.

Оскільки акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує чи може породжувати певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, то відсутність правовідносин, що зумовлює реалізація оскаржуваного акту, виключає можливість надання судового захисту.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу виконав повністю.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, підстави для присудження на користь позивача здійснених судових витрат, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Федорчук А.Б.

Суддя Шулежко В.П.