Рішення № 50420655, 08.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2144/15

Головуючий у першій інстанції Пономаренко В. Д.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Абалдової О.С. ,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,поданою через представника - ОСОБА_4, на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.11.2014р.,-

в с т а н о в и л а :

04.09.2013р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя.

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те,що з 27.06.1992р. по 14.11.2009р. перебувала в шлюбі з відповідачем.

В період шлюбу вони побудували будинок в АДРЕСА_1,який оформлений на ім*я відповідача.

Після уточнення позовних вимог ,пов*язаних із отриманням висновку судової будівельно-технічної експертизи, позивач просила розділити будинок,визнавши за нею право власності на 44/100 частин,які складаються з кімнати № 5 площею 20 кв.м,кімнати № 6 площею 12,5 кв.м.,кімнати № 8 площею 18,10 кв.м,прихожої № 7 площею 18,5 кв.м,кухні № 12 площею 9,20 кв.м,коридору № 13 площею 8,34 кв.м,сараю літ «Г»,вбиральні літ. «Д» та ? частини огорожі № 1.

У власність відповідача передати 56/100 частин будинку ,яка складається з кімнати № 3 площею 17.4 кв.м, кімнати № 4 площею 24,1 кв.м, кухні № 9 площею 14,10 кв.м. кладової № 2 площею 3,2 кв.м.,гаражу літ «В»,погрібу літ. «в», ворот № 2, ? частини огорожі № 1.

Позивач просила стягнути на її користь 13600 грн. - компенсацію за меншу частину майна.

Відповідач позов не визнав,подав заяву про застосування строку позовної давності.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.11.2014р. в позові відмовлено в зв*язку із спливом строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що суд порушив норми

матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги ,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлено,що з 27.06.1992р. по 14.11.2009р. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі .

В період шлюбу вони побудували будинок в АДРЕСА_1.

Рішенням Новоселівської сільради Великомихайлівського району Одеської області № 10 від 12.02.2002р. вирішено оформити право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право особистої власності на ім*я ОСОБА_3 ( а.с.15).

Відмовляючи позивачу ОСОБА_2 в задоволенні позову про поділ майна подружжя,суд виходив з того,що вона пропустила строк звернення до суду і відмовив в задоволенні позову саме з цих підстав,врахувавши заяву відповідача про застосування строку давності.

В рішенні зазначено,що цей строк відраховується від дати розірвання шлюбу- 14.11.2009р.

Однак з таким висновком погодитись неможна,оскільки він спростовується матеріалами справи.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Оскаржуючи рішення суду,ОСОБА_2 стверджувала,що вона дізналась про порушення її права в грудні 2010р.,коли ОСОБА_3 намагався продати спільний будинок,однак угода не відбулася ( а.с.109).

Таким чином,перебіг трирічного строку звернення до суду починається з грудня 2010р. і з врахуванням дати звернення до суду - 04.09.2013р.- вважається не пропущеним.

Відповідно до вимог ч.І ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною І ст.69 СК України передбачено,що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а у випадку, коли дружина та чоловік не домовилися між собою про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2014р.,яка була призначена судом першої інстанції, запропоновано один

технічно можливий варіант розділу спірного будинку.

Однак для ізолювання частин,які експерт пропонує виділити сторонам по справі,необхідно виконати низку робіт по переобладнанню та перепланировці,яка складається із семи позицій. Крім того, необхідно виконати розподіл інженерних комунікацій газо- та електрозабезпечення ( а.с.70 зв).

Згідно з положеннями ст. ст. 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз*яснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК УРСР).

Такий дозвіл повинен бути отриманий до ухвалення судом рішення по справі, що є обов'язковою умовою згідно з вимогами ст. 152 ЖК УРСР.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Такі висновки викладені в ухвалах ВССУ від 06.11.2013 року у справі за № 6-35479св13 та від 30.10.2013 року у справі за № 6-28013св13.

Матеріали справи не містять висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл органу місцевого самоврядування на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку, погодження для встановлення відокремленого газо- та енергопостачання.

Представник апелянта - ОСОБА_4 не звертався ні до суду першої інстанції,ні до судової колегії апеляційного суду Одеської області із клопотання про надання можливості оформити вищенаведені дозволи та витребування їх в подальшому для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з*ясуванню обставин справи.Разом з тим,суд не вправі за власною ініціативою збирати докази у справі.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_2,які грунтуються на висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2014р., яка запропонувала один технічно можливий варіант розділу спірного будинку,не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи,що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми цивільно-процесуального законодавства, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2,але з інших підстав, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2,309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,подану через представника - ОСОБА_4, задовільнити частково.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.11.2014р. скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

В.Д.Коротков