Номер провадження: 22-ц/785/4320/15
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.
Доповідач Артеменко І. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Сватаненка В.І.,
Черевка П.М.,
при секретарі Книгиницькому О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення та за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням,-
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.ст. 98, 116 ЖК України, посилаючись на те, що вона є наймачем зазначеного жилого приміщення на підставі ордера № 000253 від 28.03.1995 року. Крім того, з 07.04.2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і фактично з дня реєстрації шлюбу з нею і до дня своєї смерті ОСОБА_6 жив однією сім'єю зі своєю колишньою дружиною - відповідачем ОСОБА_3 як чоловік і жінка в спірній кімнаті АДРЕСА_1. Позивачка зазначила, що вона не надавала своєї згоди на вселення ОСОБА_3 у зазначене приміщення та на протязі всього часу спільного проживання померлого ОСОБА_6 і ОСОБА_3 в цьому жилому приміщенні періодично сплачувала спожиті ними комунальні послуги.
У квітні 2014 року ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приморський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить визнати за нею право користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1, та зобов'язати Приморський районний відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати її місце проживання за адресою : АДРЕСА_1.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким провадження по справі закрити, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарг, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 98 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача зобов'язані негайно звільнити приміщення, а у разі відмовлення - підлягають виселенню у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що відповідно до ордеру № 000253 від 28.03.1995 року ОСОБА_4 було надано у користування кімнати АДРЕСА_2 на склад сім'є з двох осіб - вона та її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
З довідок - виписок з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію, виданих дільницею № 6 КП «ЖКС «Фонтанський» 28.02.2013 року та 01.07.2013 року, вбачається, що у кімнатах АДРЕСА_2 проживає позивачка ОСОБА_4 з сім'єю (а.с.10-11).
Крім того, з жовтня 2006 року місце проживання ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та з листопада 2007 року місце проживання його неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано за адресою : АДРЕСА_1.
Як було вставлено судом, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 з 07.12.2006 року і по день своєї смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_4, але фактично весь цей час постійно проживав однією сім'єю зі своєю колишньою дружиною - відповідачем ОСОБА_3 як чоловік і жінка в кімнаті АДРЕСА_1.
З тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 не заперечувала проти тимчасового проживання ОСОБА_3 у спірній кімнаті.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Як зазначила позивачка, вона не давала своєї згоди на вселення ОСОБА_3 для постійного проживання.
Згідно ч. 1 ст. 99 ЖК України тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЖК України тимчасові жильці на вимогу наймача зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_3, з грудня 1996 року по теперішній час вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.39).
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутнє рішення про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1, або рішення суду про визнання за ОСОБА_3 права користування цим жилим приміщенням.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову ОСОБА_4.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення обґрунтовано прийняв до уваги, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2013 року малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, відібрано у його матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав, та накладено заборону на відчуження житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де право користування та реєстрацію має малолітній ОСОБА_8.
Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши усі матеріали справи, ухвалив обґрунтоване, законне рішення, яке скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко
П.М. Черевко
Судове рішення № 50420523, Апеляційний суд Одеської області було прийнято 09.09.2015. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 522/4223/14-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: