Ухвала суду № 50420477, 09.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7383/15

Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року у цивільній справі за позовом Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до Одеської міської ради, Управління Державного земельного агентства у м. Одеса, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32; треті особи: ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_36, ОСОБА_37, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Міністерства юстиції України - «Про визнання недійсним договору, державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майном», -

ВСТАНОВИЛА:

Чорноморська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» звернулася з вказаним позовом до суду, який неодноразово уточнювався, та просила, як зазначено в рішенні суду, з урахуванням виправленої описки, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2004 року, укладеного між ОМР та ТОВ фірма «Алькор»; визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, для проектування, будівництва спортивно оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію цих державних актів на право власності на земельну ділянку шляхом виключення їх з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; скасувати реєстрацію в автоматичній системі державного земельного кадастру даних про право власності на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати запис у поземельній книзі на зазначені земельні ділянки загальною площею 4,8363 га., які розташовані за вказаною адресою; витребувати зазначену земельну ділянку, ринковою вартістю 193452 грн. на користь територіальної громади м. Одеси та ДСК «Чорноморське морське пароплавство»; привести відповідачами зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан; усунути перешкоди в користуванні ДСК «Чорноморське морське пароплавство» земельною ділянкою, об'єктами рухомого та нерухомого майна за вказаною адресою, шляхом знесення побудованих відповідачами будівель та споруд.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 року позов Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» задоволено у повному обсязі.

Дане рішення районного суду було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року за пеляційними скаргами ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_14, ОСОБА_33, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_15 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 вересня 2014 року за касаційною скаргою ОСОБА_15 та ОСОБА_28, до якої приєднались ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_19, ОСОБА_25

06.03.2014 року ОСОБА_3, яка не була стороною у справі, подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, посилаючись на те, що рішення районного суду порушує її права та інтереси, однак вона не була притягнута до участі у справі, тому просила рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, а також порушення районним судом норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на тотожні підстави незаконності рішення районного суду, які були наведені попередніми апелянтами в скарзі, та яка розглядалась апеляційним судом та касаційною інстанцією по їх скарзі. Окрім того ОСОБА_3 зазначає, що вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,1364 га. на підставі рішення суду 19.11.2009 року, тобто стала власником земельної ділянки до ухвалення оскарженого судового рішення, однак участі у справі не приймала і це стало додатковим обґрунтуванням скарги.

Зважаючи на наведені обгрунтування апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу від 14.04.2004 року земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Одеською міською радою та ТОВ фірмою «Алькор», не відповідає вимогам законодавства України. Також суд дійшов висновку про те, що всі подальші правочини щодо відчуження спірної земельної ділянки є також недійсними.

По даній справі встановлені наступні фактичні обставини.

09.04.2003 року між ТОВ фірмою «Алькор» та Одеською міською радою на підставі її рішення від 28.12.2001 року № 3256-ХХІІІ «Про затвердження проекту відведення та надання ТОВ «Алькор» земельної ділянки загальною площею 5,2359 га, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та організації запроектованої вулиці» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2359 га, за вказаною адресою, у тому числі 4,8363 га. - для проектування і будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу».

14.04.2004 року на підставі рішення Одеської міської ради від 04.02.2004 року № 2222-XXIV між ТОВ фірмою «Алькор» та Одеською міською радою було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,8363 га. за вказаною адресою, на підставі якого ТОВ фірма «Алькор» отримало державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.10.2004 року серії ОД № 042626, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020450500042.

09.02.2006 року прокурором Одеської області на підставі ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» внесений протест з вимогою про скасування прийнятого Одеською міською радою рішення від 04.02.2004 року № 2222-XXIV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,8363 га, що знаходиться в оренді ТОВ фірми «Алькор», за вказаною адресою для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу».

06.03.2006 року Одеською міською радою за наслідком розгляду протесту прокурора Одеської області від 09.02.2006 року № 07/1-43-06 прийнято рішення № 5317-IV, яким вищезазначений протест було задоволено та вирішено скасувати рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3256-ІП «Про затвердження проекту відведення та надання товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Алькор» земельної ділянки загальною площею 5,2359 га, за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та організації запроектованої вулиці», було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,2359 га за вказаною адресою, у тому числі 4,8363 га - для проектування і будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу» та рішення Одеської міської ради від 04.02.2004 року № 2222-XXIV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,8363 га, що знаходиться в оренді ТОВ фірми «Алькор», за зазначеною адресою, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу і реконструкцією існуючого корпусу».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2012 року у справі № 3-25/124-04-3909 позовні вимоги ДСК «Чорноморське морське пароплавство» задоволено повністю, визнано незаконним та недійсним рішення Одеської міської ради від 04.02. 2001 року № 2222-XXIV «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,8363 га, яка знаходиться в оренді ТОВ фірми «Алькор» за адресою: АДРЕСА_1, для проектування, будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з реконструкцією існуючого корпусу».

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що 06.05.1964 року виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 263 «Про передачу Чорноморському державному морському пароплавству території № 2 санаторію Дзержинського з розташованими на ній будівлями для організації Міжрейсової бази моряків закордонплавання», відповідно до якого Чорноморському пароплавству була передана земельна ділянка площею до 13 га по АДРЕСА_1, та Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» є єдиним законним користувачем вказаної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2002 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 06.06.2002 року у справі № 17-2-18/01-8309 прилюдні торги від 17.04.2001 року з продажу нерухомого майна ДСК «Чорноморське морське пароплавство», зокрема, спального корпусу (літ. «Д»), розташованого під № 30 по вул. Сергія Варламова у м. Одесі, визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК Української РСР.

Після подальшого відчуження ТОВ фірмою «Алькор» вказаного майна останнім було отримано друге свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2011 року у справі № 2а/1522/3697/11 адміністративний позов ДСК «ЧМП» до ОМР, ВК ОМР задоволений, рішення ВК ОМР від 16.12.2003 року № 690 «Про оформлення свідоцтва про право власності на будівлю спального корпусу літ. «Д», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ фірмі «Алькор», визнано протиправним з моменту винесення та скасовано. Свідоцтво про право власності на будівлю, розташовану за вказаною адресою, яка в цілому складається з приміщення літ. «Д» загальною площею 4 916,7 кв. м, видане ТОВ фірмі «Алькор» 16.02.2004 року ВК ОМР, визнано незаконним і нечинним з моменту видачі.

Листом від 06.12.2001 року, ТОВ фірма «Алькор» повідомило Одеську міську раду, що фінансування проектування та будівництва спортивно-оздоровчого комплексу за зазначеною адресою, буде здійснюватись за рахунок власних коштів, при цьому термін проектування та будівництва становить 5 років.

Вказана земельна ділянка фактично не використовувалась, будівництво спортивно-оздоровчого комплексу не було розпочато. Вказаний факт також був встановлений та підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.10.2011 року.

05.11.2004 року між учасниками ТОВ фірми «Алькор» укладений нотаріально посвідчений договір про виділення частки земельної ділянки, відповідно до умов якого 26 фізичних осіб, у зв'язку з виходом зі складу товариства, в якості повернення їх вкладів до статутного капіталу в натуральній формі - майном отримали у власність частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, зазначений договір став підставою для отримання колишніми 26-ма учасниками ТОВ фірми «Алькор»: ОСОБА_34, ОСОБА_40, ОСОБА_2, ОСОБА_41, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_43, ОСОБА_29, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_37, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_36, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_48, ОСОБА_33, ОСОБА_49, ОСОБА_5, ОСОБА_13 державних актів на право приватної власності на землю, розташовану за вищезазначеною адресою.

Надалі вказані частки земельної ділянки неодноразово відчужувались на підставі цивільно-правових угод та перерозподілялись на підставі судових рішень.

Так, за ТОВ фірмою «Алькор» значаться наступні земельні ділянки: земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:51:003:0062, значиться на праві тимчасового користування, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2004 року № 412, цільове призначення земельної ділянки - 1.17 Рекреаційного призначення, площа 0,0905 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка, кадастровий номер 5110137500:51:003:0226, на підставі нотаріально посвідченого договору про виділення частки земельної ділянки в натурі, та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року справа № 2-4741/05 від 05.11.2004 року за № 2052, цільове призначення земельної ділянки - 1.17 Рекреаційного призначення, площа 0,2368 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до даних автоматизованої системи державного земельного кадастру Одеської державної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», щодо виникнення прав власності на земельну ділянку за зазначеною адресою за кожним із 26-ти колишніх учасників ТОВ фірми «Анкор» значаться земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами на підставі нотаріально посвідченого договору про виділення земельної частки в натурі від 05.11.2004 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року.

За ОСОБА_5 значиться: земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі нотаріально посвідченого договору про виділення частки земельної ділянки в натурі від 05.11.2004 року, та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.05.2005 року справа № 2-4741/05 за № 2052, цільове призначення земельної ділянки - 1.17 Рекреаційного призначення, площа 0,1362 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.11.2009 року вона стала власником земельної ділянки площею 0,1362 га. за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_5 та зазначає наступне.

Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року вже було оскаржено ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_30, ОСОБА_14, ОСОБА_33, ОСОБА_25, ОСОБА_28, ОСОБА_15 та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2013 року залишено без змін.

В ухвалі касаційної інстанції було зазначено, що оскільки договір купівлі-продажу від 14.04.2004 року вищевказаної земельної ділянки, укладений між Одеською міською радою та ТОВ фірмою «Алькор», не відповідає вимогам законодавства України, то всі подальші правочини щодо відчуження спірної земельної ділянки є також недійсними.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо не притягнення ОСОБА_3 до участі в справі з огляду на вищевикладене касаційною інстанцією в ухвалі, не дають підстав для скасування судового рішення.

Пунктом 2 ст. 127 ЗК України (в редакції, що була чинною під час укладення оспорюваного договору від 14 квітня 2004 року) встановлено, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття рішення Одеською міською радою про відчуження спірної земельної ділянки ТОВ фірмі «Алькор», яке було визнано недійсним рішенням Господарського суду Одеської області від 22.08.2012 року, ТОВ фірма «Алькор» не було власником вказаної будівлі.

Докази, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка відчужувалася відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЗК України (в редакції 25.10.2001 року) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Приймаючи рішення про продаж ТОВ фірмі «Алькор» земельної ділянки площею 4,8363 га, розташованої за вищезазначеною адресою, яка є складовою частиною земельної ділянки Міжрейсової бази моряків ДСК «Чорноморське морське пароплавство», Одеська міська рада порушила права законного користувача - ДСК «Чорноморське морське пароплавство», яка згоди на продаж вказаної земельної ділянки не надавала.

Відповідно до п. 3.5.6 оспорюваного договору купівлі-продажу від 14.04.2004 року на ТOB фірму «Алькор» покладений обов'язок дотримуватись обмежень та обтяжень, що накладені на земельну ділянку, яка є предметом договору.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору на земельну ділянку відповідно до ст. ст. 110, 111 ЗК України поширюються обмеження щодо заборони на зміну цільового призначення без узгодженої у встановленому порядку проектної документації та розробки проекту відведення, умови розпочати та завершити забудову або освоєння земельної ділянки у встановлені строки. При зміні власника земельної ділянки на нього також покладаються всі обмеження та обтяження, передбачені цим договором.

Вказані вимоги відповідно до ст. 110 ЗК України також розповсюджуються при поділі землі на нових власників.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» набута юридичною особою земельна ділянка не є спільною власністю її засновників, учасників або членів і не може розподілятися між ними як співвласниками.

Отже, враховуючи передбачене договором купівлі-продажу від 14.04.2004 року цільове призначення вказаної земельної ділянки - для проектування і будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, з реконструкцією існуючого корпусу, яке при подальшому відчуженні на користь фізичних осіб не змінювалось, його фактичне використання за вказаним призначенням фізичними особами не є можливим після його поділу.

Спірна земельна ділянка в порушення ст. ст. 110, 111 ЗК України за цільовим призначенням не використовувалася.

До теперішнього часу спірна земельна ділянка не використовується, що з урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є нецільовим використанням земельної ділянки.

Зазначене у державному акті ОСОБА_5 на земельну ділянку (як і в кожному оспорюваному державному акті на земельну ділянку), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має площу 0,1362 га., цільове призначення суперечить положенням ЗК України та ЦК України, оскільки корпус за вказаною адресою, який складається з приміщення літ. «Д» загальною площею 4 916,7 кв. м, ніколи не належав відповідачам, а є власністю ДСК «Чорноморське морське пароплавство».

Згідно з положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку, що твердження позивача відносно незаконності набуття прав на земельну ділянку ОСОБА_5, на яку у подальшому набула право власності апелянт, є доведеними та підтвердженими, а в апеляційній скарзі не були наведені нові доводи або підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які мають бути підставами для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

09.09.2015 року м. Одеса