Рішення № 50419470, 08.09.2015, Приморський районний суд м. Одеси

08.09.2015

Справа № 522/11408/15ц

Провадження № 2/522/6965/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого-судді: Шенцевої О.П.

за участю секретаря: Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, який у подальшому був уточнений, по якому просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 03.06.2014 року, зареєстрований в реєстрі за номером 2135, таким що не підлягає виконанню; визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 03.06.2014 року, зареєстрований за номером 992,таким що не підлягає виконанню; судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчені виконавчі написи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 434905, 27 грн. та пені в розмірі 10535, 27 грн. та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 438647,05 грн. та пені в розмірі 13037, 02 грн.. Позивачі посилаються на те, що під час вчинення даної нотаріальної дії нотаріусом допущено ряд порушень, що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначені факти стали підставою для звернення до суду з позовом.

Позивачі в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Надав до суду заперечення, в яких зазначив, що доказів на підтвердження того, що позивачами свої зобовязання за договорами позики, на підставі яких були видані виконавчі написи, надано не була, а також посилався на те, що виконавчі написи нотаріусом були видані у відповідності до вимог чинного законодавста.

Третя особа до судового засідання не зявилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином. Надала до суду заперечення проти позову, де зазначила, що порушень чинного законодавства нею, при здійснені виконавчих написів, не було.

Суд, оглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення сторін, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими, такими, що стосуються цивільних правовідносин, урегульовані положеннями ЦК України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони є рівними учасниками судового розгляду та на підставіст.60 ЦПК України повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

10.08.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2278, відповідно до умов якого позичальники отримала від позикодавця грошову суму.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 03.06.2014 року посвідчені виконавчі написи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 434905, 27 грн. та пені в розмірі 10535, 27 грн. та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 438647,05 грн. та пені в розмірі 13037, 02 грн. .

На підставі вищезазначених виконавчих написів приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 27.10.2014 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 45223690 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 451684,07 грн. на підставі виконавчого напису № 992 та 11.11.2014 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 45371992 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 445440, 54 грн. на підставі виконавчого напису № 2135.

Підставою звернення до суду стало те, що позивачі вважають, що виконавчі написи приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 здійснені з порушенням норм чинного законодавства.

Згідност. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 87 Закону України « Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України « Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ч.1 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем/

Згідно із ч. 2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із ч.2 п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти дні з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Частиною 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів..

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязання.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку про те,що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а перевіряє безспірність заборгованості в контексті наявності документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає, що представником позивач не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, отже в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Позивач також просить судові витрати покласти на відповідача, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 243, 60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки в задоволенні основної частини вимог, суд вважає за необхідне в задоволенні вимоги про стягнення судового збору також відмовити.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає заявлені позовні вимоги не доведеними тому вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: