Вирок № 50413298, 18.02.2011, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

Справа № 1-15/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Маржиної Т.В.

при секретарі Мирошниченко Р.М.

за участю прокурора Соловянової В.А.

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, НОМЕР_1, виданий 10.07.2000 року Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області, одруженого, маючого одну неповнолітню дитину, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.06.2010 року близько 21.30 години в м. Первомайську Миколаївської області на вул. 8-го Березня біля домоволодіння №36/2 ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, на грунті особистих неприязнених стосунків, шляхом нанесення удару деревяним стільцем в область обличчя, спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Згідно висновку судово-медичної експертизи №489-М від 09.07.2010 року у ОСОБА_3 виявлено закриту черепно-мозкову травму, яка виявилася струсом головного мозку, повним вивихом 2-го зубу верхньої щелепи справа, дефектом коронок першого зубу верхньої щелепи справа, 2,3 зубу зліва, станом після екстракції коронок цих зубів; садени та кровоотік обличчя. Такі тілесні ушкодження могли утворитись у строк, вказаний у медичних документах та постанові слідчого від дії тупого(их) твердого(их) предмету(ів) і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили стійку втрату працездатності більше 10, але менше 33%.

Допитаний під час судового слідства підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у предявленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не заперечував і пояснив, що дійсно 20.06.2010 року після 21 години вечора він, його брат ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші молоді люди, яких він знає лише візуально сиділи на майданчику біля ларьку по вул. 8-го Березня та пили пиво. Його брат ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_7, але він на них уваги не звертав, спілкувався у цей час з іншим чоловіком. ОСОБА_7 та його брат почали сваритися, а потім перевернувся стіл і вони упали на землю. Як саме почалася бійка, він не бачив. Коли ОСОБА_7 і ОСОБА_6 лежали на землі, він підійшов до них і одим ударом ноги вдарив їх обох одночасно, щоб розборонити. Вони підвелися і продовжили бійку стоячи. В цей час вийшов ОСОБА_3 та штовхнув його брата, на що він взяв стілець і вдарив ним ОСОБА_3 в обличчя. Тоді не думав, що робить. ОСОБА_3 похитнувся, у нього випав зуб, пішла кров. ОСОБА_8 сказала, що викличе міліцію, а вони з братом викликали таксі і хвилин через пятнадцять поїхали по домам. Заявлений прокурором в інтересах лікарні цивільний позов визнав частково, оскільки добровільно сплатив 400 грн., а заявлений потерпілим уточнений і доповнений цивільний позов врешті визнав частково на суму 3771 грн. 16 коп. в частині відшкодування матеріальної шкоди та в сумі 1500 грн. в частині відшкодування моральної шкоди. Також зазначив, що добровільно чарез „Укрпошту сплатив потерпілому 860 грн. і просив зменшити розмір стягнення на цю суму.

Аналогічні пояснення надав ОСОБА_5 під час досудового слідства /а.с.17-18, 27-29/.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що 20.06.2010 року пізно увечері вони з дружиною лягали спати, почули шум біля ларьку, що їм належить і вийшли на двір. Там він побачив, що ОСОБА_7 його сусід лежить на землі, а його бє ОСОБА_6. Він відштовхнув ОСОБА_6, щоб підняти ОСОБА_7 з полу, однак у цей час ОСОБА_5 вдарив його табуреткою в обличчя, від чого у нього потекла кров, випав зуб і дружина завела його додому. На ранок йому стало зле і він звернувся до лікарні. З того часу підсудний перед ним не вибачився, а від його брата надходять погрози через сторонніх осіб. Заявлений у справі уточнений і доповнений цівільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат, повязаних з лікуванням, правовою допомогою в сумі 13263 грн. 95 коп., та на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. підтримав повністю, посив його задовольнити з врахуванням добровільно відшкодованих підсудним сум.

З пояснень потерпілого ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві /а.с.9-10/ вбачається, що з початку розслідування потерпілий ОСОБА_3 стверджував, що бійка відбувалася саме між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а ОСОБА_5 вдарив його деревяним табуретом в обличчя, участі у розборці між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не приймав.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з потерпілим близько 18 років. 20.06.2010 року близько 22 години почула шум на вулиці, вони з чоловіком вийшли на двір і побачили, що брати ОСОБА_6 ногами бють ОСОБА_7, який лежить на землі. ОСОБА_3 став говорити їм, щоб вони припинили і став перед ОСОБА_6, а ОСОБА_5 в цей час взяв табуретку і вдарив ОСОБА_3 в голову, від чого її чоловік похитнувся назад, з рота у нього пішла кров, випав зуб. На ранок чоловіку стало зле і вони поїхали до лікарні. До цього чоловік не страждав ні на які захворювання, а зараз став майже інвалідом, постійно лікується, не може працювати.

Під час досудового слідства свідок ОСОБА_8 пояснювала, що ОСОБА_7 бив саме ОСОБА_6, а ОСОБА_5 вдарив її чоловіка /а.с.11-12/.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що в той вечір на площадці біля ларьку по вул. 8-го Березня пив пиво в компанії, в тому числі з братами ОСОБА_5. Він назвав ОСОБА_5 на прізвисько, на що його брат ОСОБА_6 образився і вони удвох почали сваритися. Сварка переросла в бійку, удвох вони впали на землю і боролися на землі. Ніхто, крім ОСОБА_6, його не бив. Тілесних ушкоджень від цього у нього не залишилося. Хтось намагався їх розняти, але хто саме не знає. Потім все скінчилося, він одразу підвівся і пішов додому, а вранці побачив ОСОБА_3, у якого була гематома на лобі і не було зуба. ОСОБА_3 розказав, що це ОСОБА_5 ударив його табуретом. Сам момент удару він не бачив. Наполягав на тому, що ніхто, окрім ОСОБА_6 не наносив йому ударів, бився він лише з ним. Такі пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_7, які він давав під час досудового слідства /а.с.32-33/.

Свідок ОСОБА_6 рідний брат підсудного, під час судового слідства давав суперечливі пояснення, відзначив, що точно не памятає подій того вечора, хто де стояв, та кого бив. Зазначив, що сварка відбувалась між ним та ОСОБА_7, удвох вони билися, а інші намагалися їх розборонити. Коли прийшов ОСОБА_3, він уже стояв, а ОСОБА_3 його штовхнув, на що його брат ОСОБА_5 відреагував, схопив табурет і вдарив ним ОСОБА_3 в обличчя, від чого у ОСОБА_3 випав зуб і пішла кров. ОСОБА_8 сказала, що викличе міліцію, вона забрала ОСОБА_3 і вони пішли в будинок. Він з братом викликали таксі і через 15 хвилин поїхали додому. Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що підтверджує пояснення, які давав на досудовому слідстві, давав їх добровільно і на той час добре памятав події. Згідно таких пояснень /а.с.19-20/ ОСОБА_6 поясняв слідчому, що в той вечір у нього виник конфлікт з ОСОБА_9, під час якого він вдарив ОСОБА_9 кулаком в обличчя та декілька разів ногою по тулубу. В цей час з двору вийшов господар ОСОБА_3 і зробив йому зауваження та вдарив його рукою, куда саме не памятає, бо був пяний, тілесних ушкоджень від цього він не отримав. Після цього його брат ОСОБА_5 схопив табурет і вдарив ним ОСОБА_3 в обличчя, від чого той похитнувся, у нього випав зуб та пішла кров.

Саме поясненням свідка ОСОБА_6, які він надав на досудовому слідстві, суд надає перевагу в даному випадку і вважає їх достовірними, оскільки вони узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7, якого він бив. Як пояснив свідок ОСОБА_7 суду, жодного тиску на нього ані потерпілі, ані підсудний не чинили, свідчення він давав добровільно і правдиво, вони ідентичні як на досудовому, так і на судовому слідстві. Він не перебуває ані у родинних, ані у неприязнених стосунках з учасниками процесу і не має причин будь-кого обмовляти.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працювала продавцем у ларьку ОСОБА_8 на вулиці 8-го Березня. 20.06.2010 року близько 21.30 години вона була на роботі. На вулиці біля ларьку сиділа компанія, пили пиво. Серед них були брати ОСОБА_5 і ОСОБА_7. З ларьку їй добре видно, що відбувається. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 почали сваритися, а потім битися. Вони упали на землю, після чого брати ОСОБА_6 били ОСОБА_7 ногами, коли той лежав на землі. Вона покликала ОСОБА_3 і ОСОБА_8М, - господарів, ті вийшли. ОСОБА_3 почав розбороняти ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які билися, ОСОБА_3 намагався відтягнути ОСОБА_6 від ОСОБА_7, але в цей час ОСОБА_5 вдарив його по голові стулом. Потім всі розійшлися.

У своїх поясненнях, які свідок ОСОБА_10 давала на слідстві /а.с.30-31/, вона розказала, що ОСОБА_7 бив лише ОСОБА_6. В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 плуталась у свідченнях, говорила, що частину подій вона бачила добре, а частину подій не бачила, бо було темно і що вона, можливо, не все памятає. За таких обставин, суд надає перевагу і вважає більш достовірними свідчення ОСОБА_10, які вона давала на досудвоому слідстві, оскільки вони узгоджуються з показаннями підсудного, потерпілого, свідка ОСОБА_7

Згідно висновку судово-медичної експертизи №489-М від 09.07.2010 року, у ОСОБА_11 виявлено закриту черепно-мозкову травму, що виявилася у струсі головного мозку, повному вивіху 2-го зубу верхньої щелепи справа, дефекті коронок 1-го зубу верхньої щелепи справа, 2,3-го зліва; стан після екстракції коронок цих зубів, ссадна та крововиливи обличчя. Такі тілесні ушкодження могли утворитися у строк, зазначений в медичних документах, а також у постанові (слідчого) від дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів) та відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали стійку втрату працездатності більше 10, але менше 33% /а.с.23/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №573-М від 29.07.2010 року у ОСОБА_3 виявлено також перелом передньої стінки основної пазухи зліва, гемосинус /скупчення крові в порожнині загальної пазухи/. Таке тілесне ушкодження могло утворитися при викладених в обвинуваченні обставинах від дії тупого, твердого предмета і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, як таке, що потягло за собою короткочасний розлад здоровя /а.с.44/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №958-М від 14.12.2010 року у ОСОБА_3 виявлено закриту черепно-мозкову травму, що виявилась забиттям головного мозку 1 ступеня, закритий перелом носової стінки основної кістки з гемосинусом, гипертензійно-лікворний синдром, вестибулостатичний синдром, повний вивих 2-го зубу верхньої щелепи справа, дефекти коронок 1-го зуба верхньої щелепи справа і 2,3-го зубів зліва, стан після екстракції цих зубів, садна та крововиливи обличчя. Виходячи з наданих медичних данних, слідує висновок, що наявний прямий причинно-наслідковий звязок між травмою, отриманою 20.06.2010 року та дійсним діагнозом, а відповідно і подальше лікування в хірургічному та неврологічному відділеннях. Враховуючи дійсний діагноз та тривалість лікування, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 залишається колишній, тобто середнього ступеню тяжкості.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 дійсно отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що зазначені вище у наведених судово-медичних експертних висновках, 20.06.2010 року при обставинах, викладених в обвинуваченні, а саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, що виявились у заподіянні йому удару деревяним табуретом в обличчя. Таким чином, вина ОСОБА_5 у предявленому обвинуваченні знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства.

Його дії слід кваліфікувати саме за ч.1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя, оскільки ОСОБА_5 спричинив тілесне ушкодження ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязнених стосунків з ОСОБА_3 через те, що останній зачепив його брата. Хуліганський мотив в даному випадку відсутній.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а також данні про особу винного, який має постійне місце проживання, одружений, не працює, раніше не судимий, частково відшкодував спричинену потерпілому матеріальну шкоду та витрати лікувального закладу.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання ОСОБА_5, суд визнає повне визнання своєї провини, наявність на утриманні малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_6, позитивну характеристику з місця проживання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного спяніння.

Суд також враховує, що підсудний ОСОБА_5 до суду не вибачився перед потерпілим; перебуваючи при доброму здоровї, будучи працездатною особою, за час досудвоого слідства та розгляду справи в суді не працевлаштувався, тобто не прийняв усіх можливих заходів до повного відшкодування завданих ним збитків як потерпілому, так і лікувальному закладу.

Покарання ОСОБА_5 слід призначити в межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується. Оскільки він не працює, покарання у вигляді виправних робіт йому призначити неможливо. Найбільш доцільним в даному випадку покаранням, яке буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного, а також сприятиме відшкодуванню ним матеріальної шкоди, суд вважає обмеження волі.

Заявлений у справі прокурором в інтересах Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні цивільний позов підлягає задоволенню частково, оскільки встановлено, що внаслідок умисних винних дій ОСОБА_5 ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні за державні кошти, що підтверджується наявними у справі медичними довідками. Тому відповідно до ст. 1166 ЦК України ОСОБА_5 повинен відшкодувати витрати лікувального закладу на лдікування потерпілого, які відповідно до довідки ПЦМБЛ /а.с.89/ складають усього 2306 грн. 70 коп. Як видно з квитанцій від 12.11.2010 року та від 28.10.2010 року /а.с.164-165/, ОСОБА_5 сплатив на користь лікарні всього 400 грн. Таким чином, до стягнення підлягає сума 1906 грн. 70 коп.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов також підлягає частковому задоволенню на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України. Оскільки з вини ОСОБА_5 ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, внаслідок чого він витрачав кошти на лікування, протезування, діагностики, а також на допомогу адвоката при розгляді справи, тобто поніс матеріальні затрати, ОСОБА_5 повинен відшкодувати такі витрати, однак в розмірі, що обгрунтовані і документально підтверджений.

Так, згідно довідки ПЦМБЛ №2265 від 12.11.2010 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 21.06.2010 року по 21.07.2010 року в хірургічному відділенні, а також з 14.10.2010 року по 29.10.2010 року в неврологічному відділенні /а.с.158/. Як видно з виписки з медичної картки хворого /а.с.157/, ОСОБА_3 також звертався за допомогою невропатолога 03.11.2010 року. З виписки з історії хвороби №3024/585 вбачається, що ОСОБА_3 рекомендовано періодичне проходження комютерної томографії /а.с.158/. Згідно виписки з історії хвороби №769 /а.с.159/ результати компютерної томографії використані в діагнозтуванні стану ОСОБА_3 Як зазначено вище, висновком судово-медичної експертизи підтверджено причінно-наслідковий звязок з отриманою ОСОБА_3 20.06.2010 року травмою та подальшим лікуванням. Проведення компютерної томографії підтверджується письмовим висновком /а.с.160/. Її вартість згідно квитанції складає 380 грн. Як видно з довідки МСЕК серії 10 ААА № 289824 30.11.2010 року ОСОБА_3 встановлено П групу інвалідності. Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда, він потребує систематичного спостереження у невропатолога.

Згідно наданих ОСОБА_3 документів фіскальних чеків, квитанцій тощо, які містять усі належні реквізити, ним витрачено на лікування та діагносутвання 2396 грн. 22 коп. (в тому числі рентген і томографія). Суд не приймає до уваги фіскальні чеки аптечних закладів, у яких не зазначено назви медичного препарату та його кількість, оскільки такі докази не можна вважати належними та допустимими. Саме така сума підлягає відшкодуванню ОСОБА_5 на користь потерпілого на відшкодування витрат на лікування. Витрати на харчування відшкодуванню не підлягають, оскільки потрепілим не надано певних доказів на підтвердження необхідності посиленого або особливого харчування під час лікування. Також суд вважає необгрунтованими витрати на бензин та проїзд на таксі дружини потерпілого, тому вони не підлягають відшкодуванню. При остаточному визначенні розміру відшкодування матеріальної шкоди слід врахувати добровільне часткове відшкодування підсудним шкоди потерпілому, що підтверджується чеками „Укрпошти від 25.11.2010 року на суму 510 грн. та від 15.02.2011 року на суму 350 грн. Витрати на правову допомогу, на думку суду, підлягають відшкодуванню частково, пропорційно до задоволених позовних вимог, з врахуванням кількості і тривалості судових засідань. Суд визначає суму такого відшкодування у 500 грн. Таким чином, розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню, складає 2036 грн. 22 коп.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги потерпілого підлягають частковому задоволенню. Суд визнає, що умисними винними діями ОСОБА_12 потерпілому спричинено моральну шкоду, оскільки порушено його право на життя та здоровя, він терпів біль, переніс душевне хвилювання, виснажливе лікування, яке триває досі, став інвалідом, був порушений звичайний уклад його життя, він втратив можливість нормально працювати, допомагати своїй сімї. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує матеріальний стан підсудного, його вік, працездатність, небажання працювати. Суд визначає розмір такого відшкодування у 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним за ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто відповідно до ст. 58 КВК України - з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Цивільний позов Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах Первомайської центральної багатопрофільної лікарні задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні (код ОКПО 34712085, р/р 35425003003202, МФО 826013, УДК у Миколаївській області) на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3 1906 (одну тисячу девятсот шість) грн. 70 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, в тому числі на відшкодування витрат на правову допомогу, 2036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 22 коп. та на відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) грн., а всього 7 036 (сім тисяч тридцять шість) грн. 22 коп.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: