Рішення № 50412428, 17.08.2015, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/2259/14-ц

Провадж.№ 2/481/40/2015

Р І Ш Е Н Н Я

імемем УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.В.,при секретарі Кузьміній Н.П., з участю позивача - прокурора Філіпського В.В., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом прокурора Новобузького району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новобузького району звернувся до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в розмірі 4828,67 грн., понесених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор вказав, що 10.09.2013 року внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій мопеда ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. У звязку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 11.09.2013 року по 04.10.2013 року. Вартість лікування згідно довідки бухгалтерії вказаного лікувального закладу склала загалом 4828 грн. 67 коп. Оскільки даний заклад охорони здоровя фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету м. Миколаєва, то витрачанням коштів на лікування ОСОБА_2 заподіяно збитків державі.

У судовому засіданні прокурор, посилаючись на обставини викладені в позові, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Департаменту фінансів Миколаївської міської ради у судове засідання не з'явився, втім надіслав на адресу суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, пред'явлений в інтересах Департаменту прокурором позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди вони винні з ОСОБА_2 в однаковій мірі, аварійна обстановка була створена обома, а він її лише реалізував і тому збитки на лікування останнього повинні також нести вони обоє порівну.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 13.06.2014 року, зміненого за ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15.08.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та засуджено до обмеження волі строком на 2 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки на підставі 75 КК України.( а.с.8-15)

Наразі вирок суду набрав законної сили та приведений до виконання.

В рамках вказаного кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Як встановлено вищевказаним вироком суду,

10.09.2013р. приблизно 12 год., ОСОБА_2, керуючи мопедом «Yamaha», рухався в напрямку м. Миколаєва зі швидкістю 30 км/год. по правому краю проїзної частини автодороги Н-11 Дніпропетровськ-Миколаїв в межах населеного пункту с. Новополтака Новобузького району, при цьому не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив вимоги п. 2.3 «г» ПДР України.

В цей час в тому ж напрямку, по дорозі позаду керованого ОСОБА_2 мопеду, по правій половині проїзної частини дороги зі швидкістю в межах 70-75 км/год., наздоганяючи ОСОБА_2, рухався під керуванням ОСОБА_1, автомобіль НОМЕР_1.

При наближенні до перехрестя а/д Н-11 Дніпропетровськ Миколаїв з дорогою по вул. Лікарняна с. Новополтавка Новобузького району, ОСОБА_2, грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1, 10.4 ПДР України, з крайнього правого положення на дорозі, став виконувати поворот наліво на вул. Лікарняна, не впевнившись, що така зміна напрямку свого руху не буде небезпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В цей час, водій автомобіля ВАЗ-2107, ОСОБА_1, рухаючись позаду мопеда під керуванням ОСОБА_2, який розпочав виконувати поворот наліво, був не уважним та не достатньо стежив за дорожньою обстановкою, яка склалася, не реагував відповідним чином на її зміну, не обрав в установленим межах безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Не прийняв екстрені заходи для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. Змінив напрямок руху автомобіля вліво, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну половину дороги та здійснив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_2, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3, 12.4 ПДР України.

В результаті ДТП водій мопеда ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді осколкового перелому верхньої третини лівої кістки стегна зі зміщенням відломків кістки.

Згідно з частиною 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільні правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань чи мали ці дії та вчинені вони цією особою.

При розгляді вказаного кримінального провадження, судами першої та апеляційної інстанції було достеменно встановлено, що ушкодження здоровя ОСОБА_2 сталося внаслідок суспільно небезпечних необережних дій з боку ОСОБА_1, та грубого порушення ПДР України з боку самого ж потерпілого.

У звязку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок злочину ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 11.09.2013 року по 04.10.2013 року.

Згідно Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат на місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно довідки бухгалтерії Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва від 24.01.2015 року за № 13. Тривалість стаціонарного лікування ОСОБА_2 склала 23 ліжко-днів. З врахуванням заробітної плати мед. персоналу, господарчих та комунальних затрат, витрат на харчування та медикаментів, вартість такого лікування склала 4828,67 грн. (а.с. 16).

Міська лікарня швидкої медичної допомоги м. Миколаєва підвідомча управлінню охорони здоровя Миколаївської міської ради та фінансується з коштів місцевого бюджету м. Миколаєва, розпорядником коштів якого є департамент фінансів Миколаївської міської ради, тому витрачанням коштів на лікування ОСОБА_3 заподіяно збитків відповідній територіальній громаді.

Відповідно до п.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Враховуючи, що Міська лікарня швидкої медичної допомоги м. Миколаєва проводила лікування потерпілого ОСОБА_2 внаслідок вчинення злочину ОСОБА_1 за рахунок власних коштів у розмір 4828,67 грн., а фінансування цього закладу охорони здоровя здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, то особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати, понесені на лікування потерпілого.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 209, 212-215, 218-220 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги прокурора Новобузького району Миколаївської області в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради (р/р 31413544700003, отримувач місцевий бюджет Заводського району міста Миколаєва, код платежу 24060300, МФО 826013, код ЄДРПОУ37992781) витрати понесені закладом охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у сумі 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуюча по справі суддя