Постанова № 50412219, 24.06.2015, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/2271/14-а

Провадж.№ 2-а/481/2/2015

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Уманської О.В., при секретарі Кузьміній Н.П. за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області адміністративну справу за заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсними реєстраційної картки та розпорядження голови ОСОБА_3 РДА від 16.09.1998 року за № 638-р,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась у суд з позовною заявою у якій просила суд визнати недійсною державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 проведеної на підставі розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області № 638-р від 16.09.1998 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покладалась на те, що 11.09.1998 року вона подала до ОСОБА_3 РДА Миколаївської області реєстраційну картку про намір займатися підприємницькою діяльністю. Однак після цієї дії вона більше до ОСОБА_3 РДА Миколаївської області не зверталась, свідоцтво про реєстрацію її як субєкта підприємницької діяльності не отримувала. Позивачку ніхто не повідомив про те, що ОСОБА_3 РДА Миколаївської області було винесено Розпорядження № 638-р від 16.09.1998 року.

Однак так як вона не реєструвалась як фізична особа підприємець. Не займалась і не має наміру займатися підприємницькою діяльністю, тому у неї нема потребизвертатись про включення її до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у звязку цим вона змушена була звернутись до суду з даною позовною заявою

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві . Додатково пояснила, що позивачка ніколи не реєструвалась як субєкт підприємницької діяльності, не займалась підприємницькою діяльністю та не сплачувала обовязкові платежі у податкову інспекцію.

Представник відповідача ОСОБА_3 РДА Миколаївської області до суду не зявився. Відповідач про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи на іншу дату суду не направив, тому з огляду на ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, який є субєктом владних повноважень.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 19 Конституціїпередбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Так, в судовому засіданні встановлено що 29.03.2005 року позивач звернулася до ОСОБА_3 районного центру зайнятості населення із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю. Наказом ОСОБА_3 районного центру зайнятості населення від 29.03.2005 року за №НТ050329 позивачу надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з 28.05.2005 року по 21.08.2005 року.

03.05.2010 року позивач повторно звернулась до ОСОБА_3 районного центру зайнятості населення по питанню пошуку роботи. Наказом ОСОБА_3 районного центру зайнятості населення від 05.05.2010 року за №НТ100505 позивачу надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

26.07.2011 року ОСОБА_3 районному центру зайнятості населення з листа ОСОБА_3 районної державної адміністрації та долученої до нього реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 11.09.1998 року стало відомо, що позивач була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа на підставі розпорядження голови відповідної державної адміністрації від 16.09.1998 року за №638р.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи реєстраційної картки субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 11.09.1998 року позивач ОСОБА_2, яка проживає по вул. Червоноармійській. Буд.13 кв.5, в м.Новий Буг, Миколаївської області, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, номерреєстраційної справи856 від 11.09.1998 року (а.с.9).

Судом встановлено що згідно пунктів 9, 10, 12-16 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740, що діяло на час виникнення даних правовідносин, фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації, зокрема, реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу суб'єкта підприємницької діяльності, фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ та письмово повідомляє про це заявника шляхом видачі (надіслання) довідки, яка підписується представником органу державної реєстрації, відповідальним за прийняття документів, і засвідчується штампом цього органу. Орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не більше п'яти робочих днів з дня надходження всіх документів внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності (автоматизованої системи збирання, накопичення, обробки та оперативного надання інформації про суб'єкти підприємницької діяльності) та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Після цього орган державної реєстрації повідомляє про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності органи державної статистики, податкової служби, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування. Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби, одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів, відкриття рахунків у банках.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.05.2003 р. за №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний був провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 07.10.2014 року з достовірністю встановлено, та підтверджено Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року, той факт, що мало місце лише подання позивачем реєстраційної картки до ОСОБА_3 районної державної адміністрації, тобто наявності наміру у останньої зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності. Обставин на підтвердження видачі позивачу ОСОБА_2 свідоцтва про державну реєстрацію встановленого зразка та повідомлення останньої про державну реєстрацію, як суб'єкта підприємницької діяльності не було встановлено.

Крім того, Баштанським районним судом Миколаївської області було оглянуто як доказ, наданий прокурором, Журнал обліку реєстрації справ суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб , в якому відсутні дані про видачу позивачу ОСОБА_2 Свідоцтва про державну реєстрацію.

З огляду на таке, вищезазначені обставини не підлягають повторному доказуванню, та приймаються судом як доказ.

Також у відповідності до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 2390 передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних та фізичних осіб підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, завершується через рік, починаючиз дня набрання чинності цим Законом, тобто 03.03.2012 року.

Якщо відомості про фізичних осіб підприємців зареєстрованих до 01.07.2004 року не будуть включені у встановлені строки до ЄДР, тимчасовими міжвідомчими комісіями повинна бути внесена інформація у ЄДР про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, оформлені з використанням старого зразка та видані до 01.07.2004 року вважаються недійсними.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № НОМЕР_1 станом на 20.06.2015 рокуу Єдиному державному реєстрі юридичних осіб тафізичних осіб підприємців відсутня інформація про фізичну особу підприємця ОСОБА_4, місце проживання якої : Миколаївська область, м.Новий Буг.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,щообґрунтовують вимоги і заперечення осіб які беруть участь у справі та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 70 КАС України, належнимиє докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази,якіне стосуються предмету доказування.

У відповідності до ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій и бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак представник відповідача не представив суду достатніх та належних доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача.

На підставі вище наведеного повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу тавзаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги є підставні, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 158 - 162 КАС України, ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», п. 9, 10, 13 Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсними реєстраційної картки та розпорядження голови ОСОБА_3 РДА від 16.09.1998 року за № 638-р - задоволити повністю.

Визнати недійсною реєстраційну картку субєкта підприємнецької діяльності - фізична особа заведену в реєстраційній справі за № 859 від 11 вересня 1998 року на імя ОСОБА_2.

Визнати недійсним розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації № 638 - р від 16.09.1998 року про реєстрацію ОСОБА_2 в ОСОБА_3 районі як приватного-підприємця - фізична особа.

Стягнути із ОСОБА_3 районної державної адміністрації Миколаївської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новобузький районний суд Миколаївської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Головуюча суддя по справі