Ухвала суду № 50408284, 14.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівУкраїнець Л.Д., Слободянюк С.В.при секретаріАбдуллаєвій Е.Б.

за участю:представника позивача ОСОБА_5,

представника відповідача Кахраманова Р.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Наконечної Альони Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року

У справі за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року позов задоволено. /а.с. 136-138/

№ справи 755/980/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/ 9313/2015Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ КБ «Приватбанк» Наконечна А.В. подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приватбанк» на території АР Крим та м. Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АР Крим, оскільки окупаційною владою фактично було здійснено конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим доступ до майна, що призначене для діяльності банківської установи, відсутній. Також зазначила, що судом першої інстанції не враховано ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Російською Федерацією діяльність відокремлених структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» припинено, права вимоги по вкладам і здійснення компенсаційних виплат придбано автономною некомерційною організацією «Фонд захисту вкладників», у зв'язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» не є належним відповідачем у справі. Також зазначила, що з оригіналу квитанції, наданої позивачем не можливо встановити суму внеску, не доведена позивачем і наявність на його рахунку вказаних коштів, що було проігноровано судом першої інстанції. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 04.04.2013 року між ОСОБА_8 та ПАТ КБ ,,Приватбанк" було укладено договір банківський строковий депозитний вклад в доларах США № SAMDN25000734338478 строком на 365 днів по 04.04.2014 року включно з автоматичною пролонгацією на новий термін у разі залишення вкладу на депозитному рахунку після закінчення терміну вкладу. ОСОБА_8 було відкрито банківський рахунок НОМЕР_1, на який було зараховано банківський вклад. Сума банківського вкладу за договором складає 10000 доларів США.

Скориставшись своїм правом на дострокове розірвання договору, позивачем ОСОБА_8 24 червня 2014 року було подано заяву відповідачу ПАТ КБ ,,Приватбанк" про повернення банківського вкладу за договором № SAMDN25000734338478, однак їй його повернуто не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з вимог ч. 1 ст. 1058 ЦК України про те, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, та ст. 1060 ЦК України про те, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Встановивши, що відповідач суму вкладу позивачу не повернув, не виконавши взяті на себе зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму вкладу за договором банківського вкладу № SAMDN25000734338478 у розмірі 10000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.05. 2015 року (1$=20,57 ГРН.) становить - 205700 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення ЦБ РФ від 21.04.2014 року та рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладам покладено на АНО «ФЗВ» не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки спірні правовідносини врегульовані законодавством України.

Відповідно до п. 5 постанови Правління НБУ від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ «Приватбанк», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до даної постанови відповідач не має права продовжувати виконання договорів, якщо такі були укладені на території АРК суперечать змісту вищезазначеної постанови. Припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. До того ж стороною договору є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ «Приватбанк», який розташований і діє на території України у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ «КБ «Приватбанк», яке і має нести відповідальність за своєчасне виконання зобов`язань перед позивачкою.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції досліджено оригінал квитанції про внесення коштів, копія якої знаходиться на а.с. 9, та оригінал договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Колегія суддів також вважає безпідставним доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин положень даного Закону, оскільки спірні правовідносини є договірними, а не деліктними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» НаконечноїАльони Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: