Ухвала суду № 50408188, 10.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та

ОСОБА_5, третя особа - служба у справах дітей Оболонської РДА у м. Києві, про виселення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року позов задоволено частково, виселено відповідача з квартири АДРЕСА_2 в м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що судом не було задоволено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спірну квартиру. Також вказує, що ця квартира є єдиним житлом відповідача, а тому її та її малолітніх дітей не може бути виселено з неї.

____________

Справа № 756/17886/14-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/9566/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Тітов М.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Також звернулася до суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Апеляційним судом м. Києва справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 6 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності.

З урахуванням того, що вимоги за зазначеними позовами не є взаємопов'язаними і не виникає неможливості розгляду даної справи до вирішення справи, на яку посилається представник відповідача, беручи до уваги ту обставину, що апеляційне провадження по ній не відкрито, зважаючи на те, що зупинення провадження у справі призведе до затягування її розгляду, судом апеляційної інстанції у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_10 апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Представник служби у справах дітей Оболонської РДА у м. Києві, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2014 року за ОСОБА_2 визнано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11

Згідно з відомостями довідки форми № 3, виданої ЖЕК-509, у спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітні діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як встановлено судом, представник позивача звертався з відповідним листом до відповідача з вимогою виселення та зняття з реєстраційного обліку, проте ОСОБА_3 відмовилася виконати зазначену вимогу.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні спірною квартирою, а тому ОСОБА_3 підлягає виселенню із вказаної квартири.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положення ст. 391 ЦК України надають право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Як вбачається з пояснень сторін, вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, відповідач створює перешкоди позивачу у реалізації нею свого права власності на належну їй квартиру.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_3 підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог в частині зобов'язання відповідача знятися з реєстраційного обліку за зазначеною адресою з огляду на таке.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, обов'язок органів зняти особу з реєстрації на підставі наведених судових рішень встановлений на законодавчому рівні та не потребує додаткового підтвердження у судовому порядку.

Таким чином, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Доводи апелянта з приводу того, що позивачем не було доведено факту перешкоджання з боку ОСОБА_3 у користуванні квартирою, є безпідставними та спростовуються відповідними поясненнями сторін та матеріалами справи, зокрема заявами ОСОБА_2 до міліції про перешкоджання у користуванні належним їй майном та листом начальника Оболонського РУ ГУ МВС України (а.с. 16-18).

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Г.М. Кирилюк

М.М. Панченко