Ухвала суду № 50408130, 09.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Гладія С.В., Журавля О.О.,

секретаря - Ковби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12013110080011223 за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва Апреленка О.І., на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Берислава Херсонської обл., громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_1, раніше судима 05.07.2009р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2011р. іспитовий строк скасовано та ОСОБА_2 направлена для відбування призначеногопокарання. 23.05.2014 року звільнена згідно ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 15.05.2014 року на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році»,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за участю:

прокурора - Ковальчука О.С.,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 79 КК України обвинувачену ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено їй іспитовий строк до досягнення її дитиною ОСОБА_4 семирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 року та на підставі ст. 76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Справа № 11-кп/796/1177/2015

Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Ясельський А.М.

Доповідач - Ященко М.А.

Не погодившись з вироком суду, старший прокурор прокуратури Святошинського району м. Києва АпреленкоО.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Як зазначає апелянт, суд вірно оцінив зібрані по справі докази, прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, однак при призначенні покарання недостатньо врахував данні про особу обвинуваченої, зокрема про її попередню судимість, коли застосування ст. 75 КК України не призвело до виправлення ОСОБА_2, в зв'язку з чим постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.02.2011 іспитовий строк було скасовано, а засуджену було направлено для відбування покарання у виді трьох років позбавлення волі. Пізніше вона була звільнена з місць позбавлення волі 25.05.2013 року, згідно Закону України «Про амністію», але і після цього належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала і через короткий проміжок часу знову скоїла умисний злочин, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність її особи, схильність до рецидиву злочинів, антисоціальну поведінку.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив їх задовольнити, доводи обвинуваченої, її захисника котрі заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів, приходить до наступного.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2, 24.09.2013 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання, за попередньою домовленістю, зустрілась з ОСОБА_6,( засудженою за даний злочин 28 жовтня 2014 року Святошинським районним судом м. Києва) та ОСОБА_7( справа відносно якого закрита Святошинським районним судом м. Києва 28 жовтня 2014 року в зв'язку з смертю останнього). В ході бесіди вони вирішили придбати наркотичний засіб - опій ацетильований, вступивши між собою в злочинну змову.

Цього ж дня, ОСОБА_6, в ході телефонної розмови з невстановленою слідством особою, домовилась про незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого. Далі ОСОБА_6, за змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_7, перерахувала грошові кошти в сумі 1000 гривень на невстановлений досудовим слідством банківський рахунок, скориставшись терміналом банку «Приват Банк».

Після цього, ОСОБА_2 з ОСОБА_7. та ОСОБА_6, в той же день, приблизно о 14 годині 00 хвилин, на автомобілі прибули у Київську область, де ОСОБА_7, вийшовши з автомобіля, направився у невідомому напрямку, а потім повернувся через декілька хвилин, маючи при собі скляну пляшку з рідиною коричневого кольору. Далі, вийшовши з автомобіля, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_7 та кожен з них, за допомогою медичного шприца, набрали із скляної пляшки наркотичний засіб - опій ацетильований, який ОСОБА_7 сховав до своєї лівої шкарпетки, ОСОБА_2 помістила до власної жіночої сумки, а ОСОБА_6 сховала придбану скляну пляшку з наркотичним засобом - опієм ацетильованим до власної жіночої сумки. Таким чином ОСОБА_2 незаконно придбала наркотичний засіб, без мети збуту, та почала його незаконно зберігати.

Після цього ОСОБА_2, перебуваючи в автомобілі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, незаконно зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, прибула до перехрестя вул. Велика Кільцева дорога - вул. Трублаїні в м. Києві, чим незаконно перевезла наркотичний засіб на територію Святошинського району м. Києва, однак приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись на перехресті вул. Велика Кільцева дорога - вул. Трублаїні в м Києві, була затримана працівниками міліції, які виявили та в подальшому за участю понятих вилучили у ОСОБА_8медичний шприц з рідиною коричневого кольору, яка згідно з висновком хімічної експертизи № 2246х від 10.10.2013 року являється наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину рівною 0,750 грам, котра, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є особливо небезпечним наркотичним засобом.

Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав обвинувачену ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні, перевезенні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу, без мети збуту, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, обвинувачена ОСОБА_2 визнала повністю та не оспорювала фактичні обставини кримінального провадження.

У зв'язку із цим, судом першої інстанції в судовому засіданні була допитана ОСОБА_2, досліджені матеріали провадження, які характеризують обвинувачену та стосуються речових доказів по справі, дослідження інших доказів визнано недоцільним, виходячи з вимог ст. 349 КПК України.

Оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

При призначенні покарання обвинуваченій, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до середньої тяжкості, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, котра характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судима. Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнав щире каяття, обставин, які його обтяжують судом встановлено не було. Крім цього суд врахував те, що на утриманні у обвинуваченої перебувають четверо неповнолітніх дітей: 2013,2007,2001 та 1998 року народження.

З'ясувавши ці обставини та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі. Проте, враховуючи особу обвинуваченої, ступінь тяжкості вчиненого злочину, усі обставини справи у їх сукупності, наявність на утриманні ОСОБА_2 чотирьох неповнолітніх дітей, в тому числі і 2013 року народження, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства і прийняв рішення про її звільнення від відбування покарання до досягнення її донькою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, семирічного віку, згідно вимог ст. 79 КК України, із покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при звільненні від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України ОСОБА_2 порушив вимоги закону про кримінальну відповідальність, спростовуються наведеними вище міркуваннями суду першої інстанції з цього приводу.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність в діях обвинуваченої рецидиву злочинів, то вони не ґрунтуються на законі, так як повторне вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України не створює цієї ознаки, яка обтяжує покарання.

Таким чином, призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, не є занадто м'яким або не справедливим для обвинуваченої, та в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а рішення суду про її звільнення, на підставі ст.79 КК України, від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з іспитовим строком до досягнення її донькою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, семирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, відповідає положенням зазначеного кримінального закону .

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання та постановлення в цій частині свого вироку, а тому апеляційна скарга прокурора Апреленка О.І. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Святошинського району м. Києва АпреленкаО.І. залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

_____ _____ _____

М.А. Ященко С.В. Гладій О.О. Журавель