Ухвала суду № 50404758, 14.03.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

14.03.2014

Справа № 6/489/105/2014

У Х В А Л А

14 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі Ковальовій С.В.,

за участю державного виконавця Мельник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві подання Ленінського відділу державної виконавчої служби ММУЮ про примусове проникнення до житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2014 року державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.

Державний виконавець вказує на те, що в Ленінському відділі державної виконавчої служби ММУЮ на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання: постанови № 191589 від 18.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.; постанови № 250936 від 27.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 102 грн.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04.12.2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 1 лютого 2006 року в сумі 45587 грн. 22 коп. на користь ПАТ КБ ПриватБанк; виконавчого листа № 2/489/2799 від 4 грудня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.. Боржнику були направлені відповідні копії постанов про відкриття виконавчих проваджень.

13 січня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та заборону на його відчуження, копію якої направлено боржнику.

З метою проведення перевірки майнового стану боржника 6 лютого 2014 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якого складено акт, оскільки державному виконавцеві двері ніхто не відчинив, внаслідок чого провести виконавчі дії провести виявилося неможливим.

6 лютого 2014 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику надати доступ до зазначеного приміщення для перевірки майнового стану 21 лютого 2014 року. Згідно повідомлення про вручення, боржник отримав вимогу 10 лютого 2014 року.

Посилаючись на викладене, державний виконавець просив суд дозволити примусовий вхід до житлового приміщення квартиру АДРЕСА_1 для примусового виконання виконавчого провадження.

В судовому засіданні державний виконавець підтримала подання. Вказувала на те, що дозвіл на примусове входження до житла боржника необхідно для здійснення виконавчих дій, а саме для виявлення будь-якого іншого майна боржника, що знаходиться за місцем його проживання, оскільки при перевірці державним виконавцем належне боржнику майно не виявлено.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 30 Конституції України кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, допускається лише за вмотивованим рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби ММУЮ знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання: постанови № 191589 від 18.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.; постанови № 250936 від 27.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу у розмірі 102 грн.; виконавчого листа № 2/489/2799 від 04.12.2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 1 лютого 2006 року в сумі 45587 грн. 22 коп. на користь ПАТ КБ ПриватБанк; виконавчого листа № 2/489/2799 від 4 грудня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп..

13 січня 2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ винесено постанову про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно адресної довідки боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 1 червня 1994 року.

При перевірці майнового стану боржника державним виконавцем було встановлено, що у боржника ОСОБА_2 відсутнє будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення.

6 лютого 2014 року з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем було здійснено вихід за місцем його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але державного виконавця не було допущено до квартири, про що складно відповідний акт.

6 лютого 2014 року за вих.. № 4425 рекомендованим листом боржнику ОСОБА_2 направлено вимогу державного виконавця з зобовязанням бути присутнім 21 лютого 2013 року за адресою: АДРЕСА_2 та надати державному виконавцеві безперешкодний доступ до приміщення для перевірки майнового стану боржника.

Проте, 21 лютого 2014 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3, для проведення виконавчих дій, встановлено, що провести виконавчі дії неможливо у звязку з тим, що вхідні двері зачинені, боржник відсутній, про що складно відповідний акт.

Згідно ст.30 Конституції України кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, допускається лише за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Відповідно до положень ч.2-5 ст.52 Закону України №606-ХІV від 21 квітня 1999 року Про виконавче провадження (далі - Закон України № 606-ХІV) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Із змісту ст.376 ЦПК України вбачається, що вирішення питання про проникнення до житла боржника в судовому порядку може мати місце для встановлення майна боржника та коштів, належних боржникові від інших осіб, якщо у державного виконавця виникає необхідність примусового проникнення до такого житла.

Отже, як вбачається з системного аналізу ст.30 Конституції України, ст.52 Закону України №606-ХІV та ст.376 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення у інший спосіб, зокрема, за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.

За таких обставин та враховуючи, що у боржника ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого може бути виконане судове рішення, і державний виконавець позбавлений можливості перевірити майно, яке знаходиться в квартирі, де проживає боржник, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.14,15 209, 212-215, 376 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ ОСОБА_1 задовольнити.

Дозволити примусове входження державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції до житлового приміщення квартири АДРЕСА_4 для проведення виконавчих дій.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.А. Спінчевська