Рішення № 50397622, 19.02.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2259/13-ц

Провадження №2/442/35/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Гарасимків Л.І.

при секретарі - Петрів В.М.

за участю позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дрогобича цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Укргазбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, інтереси яких представляє законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради про виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Публічне акціонерне товариства Укргазбанк звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, інтереси яких представляє законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради про виселення зі зняттям з реєстрації місця проживання.

В підтвердження позовних вимог посилається на те, що 18 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №176-р. Одночасно в якості забезпечення повернення отриманих відповідачем кредитних коштів між позивачем та позичальником було укладено договір іпотеки, посвідчений 18.06.2008р. приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №1723. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м., яка на праві приватної власності належить позичальнику на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 25.12.2007 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2008 р. На момент укладення кредитного договору та договору іпотеки позичальником було надано довідку, видану КП «Будинкова управа №1» за № 3988 від 17.06.2008 року, згідно якої в квартирі за адресою АДРЕСА_2, зареєстрована лише одна особа - ОСОБА_7. Також згідно з записами в будинковій книзі станом на дату видачі кредиту в квартирі була прописана (зареєстрована) лише ОСОБА_7 У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, а саме прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивач звернувся в суд. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 14.12.2009 року було ухвалено рішення про наступне: стягнути з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в сумі 51369,89 дол. США та 31115,08 гривень, в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру та виселити ОСОБА_7 з квартири без надання іншого житлового приміщення, стягнути судові витрати. В ході розгляду судової справи ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 28 вересня 2009 року було заборонено «Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дрогобицького MB УМВС України у Львівській області, здійснювати реєстрацію осіб у квартирі АДРЕСА_3». На виконання рішення суду було видано чотири виконавчих листи: про стягнення заборгованості; звернення стягнення на квартиру; стягнення судового збору; виселення ОСОБА_7 З метою виконання рішення суду в частині виселення позичальниці з квартири Відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції 05.02.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а постановою від 27.05.2010 р. провадження було закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження став той факт, що ОСОБА_7, яка підлягала виселенню за виконавчим документом, в квартирі АДРЕСА_4 фактично не проживає. Разом з тим державним виконавцем в процесі виконання було зсовано, що за даною адресою фактично проживає ОСОБА_2 (донька позичальниці) з двома малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується також довідкою КП «Будинкова управа №1» від 21.04.2010р. №1472. Щодо виконання рішення суду в решті частині (про стягнення заборгованості, звернення стягнення на квартиру та стягнення судового збору), то Відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції було вчинено наступні дії: винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень; квартиру було передано на реалізацію спеціалізованій торгівельній організації - ЛФ ТОВ «ТД «Урспецреалізація», якою двічі 29.09.2011 р. та 02.11.2011 р. призначались прилюдні торги, які, однак, двічі не відбулись; 22.12.2011р. закінчено виконавчі провадження (без виконання); 04.04.2012р. р. повторно відкрито виконавчі провадження; квартиру знову передано для реалізації спеціалізованій торгівельній організації - ЛФ ПП «СП Юстиція», якою двічі 04.10.2012 р. та 25.12.2012 р. призначались прилюдні торги і які знову двічі не відбулись. Таким чином, реалізувати квартиру та відповідно виконати рішення суду не вдалося, хоча квартира виставлялась на торги чотири рази. При цьому, покупці, які проявляли зацікавленість до купівлі квартири, відмовлялись реєструватись та брати участь в торгах після того, як дізнавались, що в квартирі прописана жінка з дітьми. Відповідно до абз.5 ч.З ст.9 закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування. Згідно договору іпотеки позичальник зобовязалась: не розпоряджатись квартирою без письмової згоди позивача та не здавати квартиру в найм (оренду) (п.3.3.5 договору іпотеки); виключно за письмовою згодою позивача передавати квартиру в користування (абз.5 п.3.4.3 договору іпотеки).Проте, в порушення наведених норм закону про іпотеку та договору іпотеки позичальник без згоди позивача вселила в квартиру свою доньку та двох її малолітніх дітей та зареєструвала в квартирі їх місце проживання. Видається, що ці дії були спрямовані якраз на те. щоби унеможливити чи, в кожному разі, значно утруднити відчуження квартири для задоволення вимог позивача. Частина 3 ст.47 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. При цьому такий порядок закон встановлює в ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» лише для випадку коли прийнято «рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору». В даному випадку має місце звернення стягнення на квартиру за рішенням суду, а не шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (регулюється ст.36 Закону України «Про іпотеку»). Згідно ч.З ст. 40 Закону України «Про іпотеку», особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя. В даному випадку договір найму (оренди) не укладався до моменту укладення іпотечного договору та згода позивача на укладення договору найму після посвідчення договору іпотеки не надавалась.

Отже, наведені норми та судове рішення про звернення стягнення на квартиру, а також відсутність обставин, за яких виселення осіб не допускається, дають підстави для виселення відповідачів. Згідно з ст.7 закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - ОСОБА_1 уточнила заявлені позовні вимоги, а саме у зв»язку із залученням співвідповідачів ОСОБА_5 (законного представника ОСОБА_2П.) та ОСОБА_6, просить виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, 02.10.2001року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_5 зі зняттям з реєстрації місця проживання.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, інтереси яких представляє законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилися, не повідомивши причин, хоча повістка йому була вручена своєчасно, а тому суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору представник Органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради не з»явився, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи, а то му суд розглянув справу у відсутності третьої особи на підставі наявних доказів по справі.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2008р., квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності /р.№16 /44/ 25.12.2007р./ комісія з питань приватизації житла пр. виконкомі Дрогобицької міської ради.

Як вбачається із довідки за №3988 від 17.06.2008р., виданої КП «Будинкова управа №2», ОСОБА_7 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, по даній адресі зареєстрована одна.

Матеріалами справи встановлено, що 18.06.2008 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" в особі Львівської філії ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №176-р. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_7 загальною площею 59,7кв.м., яка на праві приватної власності належить позичальнику на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 25.12.2007р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2008р.

Відповідно до абз.5 ч.3 ст.9 закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування. Згідно договору іпотеки позичальник зобовязалась: не розпоряджатись квартирою без письмової згоди позивача та не здавати квартиру в найм (оренду) (п.3.3.5 договору іпотеки); виключно за письмовою згодою позивача передавати квартиру в користування (абз.5 п.3.4.3 договору іпотеки), однак, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7, в порушення наведених норм закону про іпотеку та договору іпотеки позичальник без згоди позивача Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», вселила в квартиру свою доньку ОСОБА_2 та її малолітніх дітей (ОСОБА_3, ОСОБА_4) та зареєструвала в квартирі їх місце проживання.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.3 ст.40 Закону України «Про іпотеку», особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:

- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;

- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя. А оскільки, договір найму (оренди) не укладався до моменту укладення іпотечного договору та згода позивача на укладення договору найму після посвідчення договору іпотеки не наддавалась.

Відповідно до вимог ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

А відтак, суд надав оцінку сукупності узгоджених між собою доказів та зазначив, що їх достатньо, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, згідно ст.7 Закону України від 11.12.2003 р. "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_8 зі зняттям з реєстрації місця проживання.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 судові витрати, а саме 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дрогобицьким міськрайонним судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя _____ Гарасимків Л.І.