Ухвала суду № 50397252, 08.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/2522/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/1246/15 Головуючий в 1-й інстанції - Кучеренко В.В.Єдиний унікальний № 320/2522/15-к Доповідач в 2-й інстанції - Дутов О.М.Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дутова О.М.

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.

при секретарі Торбач Ю.О.

за участю прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула в м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Лелеченка Р.Ю. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, студента 4 курсу Мелітопольського промислово-економічного коледжу, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

засуджено за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Зараховано ОСОБА_3 у строк відбуття покарання термін знаходження ним під вартою з 26.02.2015 року по 27.02.2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнуто з ОСОБА_3 у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України витрати на проведення судових хімічних експертиз в кримінальному провадженні у сумі 1 866 /одна тисяча вісімсот шістдесят шість/ гривень 24 копійки.

Вироком вирішена доля речових доказів у порядку ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду, 17 лютого 2015 року, в денний час, знаходячись поблизу будинку № 36 по проспекту 50-років Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, маючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс (марихуана), маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 2,55 грам, який незаконно зберігав при собі, з метою збуту, до 13 години 10 хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля будинку № 36 по проспекту 50-років Перемоги в м. Мелітополі Запорізької області, незаконно, шляхом продажу за 60 гривень збув його ОСОБА_5

Крім того, 26 лютого 2015 року, в денний час, знаходячись поблизу будинку № 90 по вул. Осіпенко в м. Мелітополі Запорізької області, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, маючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс (марихуана), маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 2,29 грам, який незаконно зберігав при собі, з метою збуту, до 14 години 50 хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля будинку №90 по вул. Осіпенко в м. Мелітополі Запорізької області, незаконно, шляхом продажу за 150 гривень збув його ОСОБА_5

Крім того, 26 лютого 2015 року, в вечірній час, знаходячись поблизу будинку № 32 по вул. Пушкіна в м. Мелітополі Запорізької області, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, діючи з корисливих мотивів, маючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений канабіс (марихуана), маса якого, в перерахунку на суху речовину, склала - 3,29 грам, який незаконно зберігав при собі, з метою збуту, до 19 години 20 хвилин, того ж дня, коли знаходячись біля будинку № 32 по вул. Пушкіна в м. Мелітополі Запорізької області, незаконно, шляхом продажу за 150 гривень збув його ОСОБА_6

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок щодо нього та відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши 1 рік іспитового строку.

Вказує, що вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, є студентом 4 курсу денного відділення Державного вищого навчального закладу «Мелітопольського промислово-економічного коледжу». За місцем навчання, відповідно до характеристики, він характеризуюсь виключно з позитивного боку. Крім того за місцем реєстрації та його постійного проживання мешкає разом із своєю матір'ю ОСОБА_7, яка страждає на хронічний пієлонефрит та потребує допомоги по господарству, що підтверджується довідкою лікаря та неповнолітньою сестрою ОСОБА_8, яка перебуває на диспансерному обліку та страждає на аномалію розвитку кардіального апарату та хронічний гастрит, вегето судинна дістанія, та потребує сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою лікаря.

Крім того, у зв'язку із хворобою його бабусі, яка хворіє на кардіосклезор та гіпертонію, що підтверджується довідками з лікарні, та мешкає окремо сама, він кожний день допомагає їй по господарству. Відповідно до наданих до суду медичних документів він страждає на захворювання скаліоз грудного відділу першого ступеню. Він вперше притягуюсь до кримінальної відповідальності.

Вказані ним обставини при постановленні відносно нього вироку Мелітопольським міськрайонним судом належним чином враховані не були.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Лелеченко Р.Ю. не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які суд визнав доведеними, вважає, що вказаний вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Свої доводи обґрунтовує тим, що призначаючи ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК України, судом порушені вимоги ст.69 КК України щодо визначення обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, ігноруючи особистість винного. Суд першої інстанції необґрунтовано відніс до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, а саме вчинення злочину вперше, щире каяття, наявність хвороби у вигляді сколіозу грудного відділу хребта, доглядання обвинуваченим за своєю хворою бабусею, вчинення злочину внаслідок тяжких особистих обставин.

Вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, класифікуються як тяжкі, а також з огляду на обставини вчинення злочинів, зокрема незаконно проданих особливо небезпечних наркотичних засобів - канабісу (марихуани), що представляє особливу небезпеку для здоров'я громадян, кількість (епізодів) та систематичність вчинених злочинів, корисливий мотив, яким керувався ОСОБА_3, враховуючи дії засудженого, пов'язані зі зберіганням особливо небезпечного наркотичного засобу, свідчать про підвищену громадську небезпеку цієї особи.

Судом не обґрунтовано віднесено до пом'якшуючої обставини - вчинення злочину внаслідок тяжких особистих обставин, зокрема у вироку не наведені негативні обставини, які вплинули на злочинну поведінку ОСОБА_3, не розкрито їх зміст та не обґрунтовано зв'язок цих обставин із вчиненими ним злочинами.

Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено жодного доказу на підтвердження обставини щодо потреби бабусі ОСОБА_3 в її догляді, зокрема перебування її в безпомічному стані, проживання її без турботи з боку інших близьких родичів та членів сім'ї, у зв'язку з чим судом безпідставно віднесено доглядання ОСОБА_3 за своєю хворою бабусею до обставини, яка пом'якшує його покарання.

Також прокурор вважає, що судом першої інстанції неправильно зроблено висновок щодо щирого каяття обвинуваченого. Під час судового розгляду обвинувачений не піддавав своє противоправне діяння критичній оцінці та не засуджував свою противоправну поведінку, не проявляв співчуття з приводу вчиненого, не бажав виправити ситуацію, що склалася.

У зв'язку з викладеним прокурор просить вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.04.2015 відносно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, та призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.307 КК у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Заслухавши доповідача, прокурора, захисника, обвинуваченого, обговоривши мотиви і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, визнав повністю і не оспорював фактичні обставини справи, в зв'язку з чим суд у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КК України прийшов до висновку про недоцільність дослідження фактичних обставин справи.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а також правильність кваліфікації його дій не оспорюються апелянтами і апеляційному перегляду згідно ст.404 КПК України не підлягають.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суд перерахувавши пом'якшуючі вину обставини фактично їх не врахував не заслуговують на увагу.

Оскільки суд при призначенні покарання ОСОБА_3 застосував ст. 69 КК України та обрав покарання нижче нижчої межі передбаченої санкцією ч.2 ст.307 КК України.

Не заслуговує на увагу твердження прокурора в апеляційній скарзі, що суд безпідставно на підставі ст. 69 КК України призначив основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті Особливої частини, оскільки ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України є досить високою і вказаний злочин відноситься до категорії тяжких.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.307 КК України, ґрунтується на належно зібраних і досліджених в судовому засіданні достовірних доказах.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст.65 КК України і обрав йому покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлених апеляційним судом обставин ОСОБА_3 є особою молодого віку, навчається на 4 курсі денного відділення Державного вищого навчального закладу «Мелітопольського промислово-економічного коледжу», характеризується позитивно, визнав себе винним у скоєнні злочину, сприяв досудовому і судовому слідству, розкаявся у вчиненому, хворіє сколіозом грудного відділу хребта, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Вказані обставини колегія суддів визнає такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного і вчинених ним злочинів, і у зв'язку з цим, при відсутності обтяжуючих покарання обставин, є підставою для застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченому менш суворого основного покарання, ніж передбачено законом за ч.2 ст.307 КК України, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

За наведених обставин, підстав для зміни чи скасування вироку суду апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року в цій справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Судді:

Дутов О.М.Білоконев В.М. Гончар О.С.