Ухвала суду № 50391716, 16.09.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.09.2015

Справа N 320/6220/15-к

(1-КП/320/533/15)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«16» вересня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко В.В.

при секретарі: Левандовській О.М.

за участю прокурора Довгань М.А.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014080140006052 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.ч. 2,3 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні процесуальним прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки строк застосування до обвинувачених запобіжного заходу сплинув.

Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину проти власності, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, не працюють, постійного джерела прибутку не мають, та будь-яких стійких соціальних звязків, раніше судимі за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на путь виправлення не встали, що дає підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою ухилення від покарання, яке їм буде призначено у разі визнання їх винними у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), без перешкоди залишать місце свого проживання та будуть переховуватися від суду.

Крім того, відповідно до ст. 23 ч.1 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Оскільки, на даний час, в ході судового розгляду ані потерпілі, ані свідки по кримінальному провадженні ще не допитані, тому є підставі вважати, що обвинувачені, перебуваючи на свободі можуть незаконно впливати на них, чим будуть перешкоджати судовому розгляду обвинувального акту.

Таким чином, вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

-при обранні особистого зобовязання та домашнього арешту обвинувачений зобовязується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міцних соціальних зв'язків, місця роботи, унеможливлює обрання до них таких запобіжних заходів;

-особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно них запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.

Викладене свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відповідно до ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 22 вересня 2015 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 липня 2015 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 21 вересня 2015 року.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, згідно вимог ст.331 КПК України, суд бере до уваги, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час обвинувачуються у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину проти власності, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, не працювали на момент затримання, постійного джерела прибутку не мають, та будь-яких стійких соціальних звязків, раніше судимі за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на путь виправлення не встали, що дає підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою ухилення від покарання, яке їм буде призначено у разі визнання їх винними у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), без перешкод залишать місце свого проживання та будуть переховуватися від суду. Крім того, на даний час, в ході судового розгляду ані потерпілі, ані свідки ще не допитані, тому є підставі вважати, що обвинувачені, перебуваючи на свободі можуть незаконно впливати на них, чим будуть перешкоджати судовому розгляду обвинувального акту.

Отже, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і більш мякий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти цим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Тому, вислухавши думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення клопотання з підстав того, що процесуальним прокурором клопотання подано не у письмові формі, до того ж, враховуючи те, що обвинувачені визнають свою вину у скоєнні злочинів, отже відсутні ризики, якими процесуальний прокурор обґрунтовує клопотання, а також думку інших учасників кримінального провадження з приводу заявленого процесуальним прокурором клопотання, суд вважає необхідним залишити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 листопада 2015 року та відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 листопада 2015 року.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.ч. 2,3 КК України на строк 60 днів, тобто до 16 листопада 2015 року.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України на строк 60 днів, тобто до 16 листопада 2015 року.

Копію ухвали надіслати в Запорізьке СІЗО для виконання, а Мелітопольській міжрайонній прокуратурі для контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.В.Кучеренко