Постанова № 50390, 25.07.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"25" липня 2006 р. Справа № 6/213а

25 липня 2006р., 12 годин 30 хв., м. Чернігів справа №6/213а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

при секретарі Сороці Я.Є.,

за участю представників:

позивача Семиріч Д.В. (довіреність №145 від 25.04.2006р.),

відповідача Дзюби Л.М. (довіреність №30674/10/10-010 від

30.12.2005р.),

Олійник Я.В. (довіреність №16731/10/10-010 від

11.07.2006р.),

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов закритого акціонерного товариства “Чернігівський

лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”,

м. Чернігів, вул.. Котляревського, 38

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про визнання частково нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання частково нечинним рішення ДПІ у м. Чернігові від 29.05.2006р. №0003392323/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2089,45 грн. за порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1749,45 грн.

Представники відповідачів позовних вимог не визнають.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача посилається на те, що рішення про застосування фінансових санкцій, яке є предметом спору, не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято без врахування фактичних обставин, чим порушуються права позивача. Так, представник позивача зазначає, що порушення, викладене у акті перевірки стосовно невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (1399,34 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (1049,45 грн.) на суму 349,89 грн., встановлено без врахування тієї обставини, що ця сума є залишком минулого дня, який не був внесений як службове внесення на початок наступного дня 19.05.2006р.

Представники відповідача пояснили, що працівниками податкового органу була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, який належить позивачу. За результатами перевірки складено акт від 19.05.2006р., встановлено порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі висновків акту було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, яке є предметом спору. Представники відповідача вважають вимоги позивача безпідставними і просять у позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, що розташований за адресою проспект Миру, 20 в м. Чернігові та належить закритому акціонерному товариству “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”, за результатами якої складено акт №2526/2323 від 19.05.2006р.

На підставі висновків акту перевірки, яким встановлено порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, відповідачем прийнято рішення від 29.05.2006р. №0003392323/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2089,45 грн. на підставі п. 4 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. №265/95-ВР, в тому числі 1749,45 грн. штрафних санкцій за порушення ст. 22 вищевказаного Закону.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Держаною податковою інспекцією у місті Чернігові проведено перевірку магазину, що розташований в м. Чернігові по проспекту Миру, 20, який належить позивачу.

Перевіркою встановлено, зокрема, наступне порушення:

- не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме сума невідповідності склала 349,89 грн. ( 1399,34 –1049,45 грн. = 349,89грн.) , чим порушено п. 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР із змінами та доповненнями ( далі Закон №265).

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові за дане порушення застосовано до позивача спірним рішенням від 29.05.2006р. №0003392323/0 штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1749,45 грн.

До акту перевірки були додані також:

пояснення магазину Бердникової О.М. від 19.05.2006р., в яких вона зазначає, що наявність зайвих коштів в касі 349, 89 грн. пояснює тим, що до початку перевірки не був зроблений внесок на цю суму, який залишився з попереднього дня;

розписка до акту перевірки від 19.05.2006р., в якій продавець Берднікова О.М. підтверджує, що на момент перевірки магазину на місці проведення розрахунків сума готівкових коштів склала 1399,34 грн.

Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок ( п.1 ст.3 Закону №265);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3 Закону №265).

У ст. 22 Закону №265 передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем не додержано п.13 ст.3 Закону №265, оскільки перевіркою встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на 349,89 грн.

Проте, відповідачем при проведенні перевірки магазину не були враховані наступні обставини.

Згідно п.п.4.5 п.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 N 614, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 107/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

В п.1 вищевказаного Порядку термін “ Z-звіт” вживається в такому значенні - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, Z-звіт означає сукупність X-звіту та Z-звіту, при цьому першим виконується X-звіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2006р. при закінченні роботи з реєстратором розрахункових операцій о 22:10 залишок готівки в касі склав 349,89 грн., що підтверджується фіскальним звітним чеком (Z-звіт) за 18.05.2006р.

Отже, сума готівки, яка зберігалась на місці проведення розрахунків після виконання Z-звіту 18.05.2006р. склала 349,89 грн.

Виходячи з припису п.п.4.5 п.4 вищевказаного Порядку, позивач повинен був наступного дня, тобто 19.05.2006р., провести операцію "службове внесення" на суму 349,89 грн. для реєстрації даної суми готівки, яка зберігалась на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту, тобто, 19.05.2006р.

Дана операція не була здійснена позивачем 19.05.2006р. на момент реєстрації першої розрахункової операції, проте, службове внесення в сумі 349,89 грн. було здійснено позивачем о 15 год. 17 хв., тобто під час проведення перевірки, яка проводилась з 14 год. 55 хв. до 17 год. 20 хв., що підтверджується Z-звітом.

В денному звіті, який був роздрукований реєстратором розрахункових операцій під час проведення перевірки о 15год. 20 хв., відображено, що готівка в касі становить 1466,04 грн. з врахуванням службового внесення, що також підтверджується Z-звітом.

З вищевикладеного вбачається, що надлишок готівки в сумі 349,89 грн., яка знаходилась на місці проведення розрахунків, виник не в результаті не проведення позивачем через РРО розрахункової операції, а в результаті непроведення операцій “службове внесення” на початку роботи з РРО 19.05.2006р. Дана сума не є “невідповідністю”, оскільки була і повинна була бути на місці проведення розрахунків.

Дані обставини не були враховані відповідачем під час проведення перевірки

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 1749,45 грн., діяв необґрунтовано, недобросовісно, а тому рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1749,45 грн., має бути визнано нечинними.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати частково нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 29.05.2006р. №0003392323/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.9, п.13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в сумі 1749,45 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”( м. Чернігів, вул.. Котляревського, 38, рахунок 2600201762789 в філії “Укрексімбанк” м. Чернігова, код 31597869) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Ж.В. Блохіна