Постанова № 5038673, 01.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.32

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 року Справа № 2а-23303/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2009 № 9/07)

ОСОБА_2 (довіреність від 01.01.2009 № 10/07)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА»

до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів

про скасування рішення від 05 травня 2009 року № 000024 про накладення штрафу

за порушення законодавства про рекламу,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2009 року закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 05 травня 2009 року № 000024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

08 квітня 2009 року Головне Луганське обласне управління у справах захисту прав споживачів вручило закритому акціонерному товариству «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» лист за № 1362, в якому повідомлялось про фіксацію факту порушення закритим акціонерним товариством «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» вимог частин 2 та 3 статті 22 Закону України «Про рекламу». Порушення було зафіксовано у м. Луганську по вул. Коцюбинського у районі драматичного театру. Для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відповідачем було запропоновано закритому акціонерному товариству «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» надати документи, зокрема, щодо вартості розміщеної за вказаною адресою реклами.

21 квітня 2009 року закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» у визначений термін прибуло до Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів та разом із супровідним листом надало свої пояснення щодо регулюючих рекламу алкогольних напоїв норм законодавства, обґрунтування власної, цілком законної поведінки та витребувані документи.

За рекламу знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються лікеро-горілчані вироби торгівельної марки «ЛУГА-НОВА», засобами зовнішньої реклами Головним Луганським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів прийнято рішення від 05 травня 2009 року № 000024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким до закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» застосовано штраф у розмірі 2000,00 грн.

Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» в позові зазначає, що з моменту введення відповідних обмежень до Закону України «Про рекламу» щодо заборони реклами знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, товариство суворо дотримується законодавства про рекламу в цілому та, зокрема, при виготовленні та розміщені засобів зовнішньої реклами. Жодне із графічних зображень або словесних позначень на спірних засобах зовнішньої реклами не є об'єктом права інтелектуальної власності, а тим паче, знаком для товарів та послуг, під якими закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» випускає власну горілчану продукцію. У позивача є зареєстрований знак для товарів від 15 березня 2005 року № 47808, під яким і здійснюється виробництво лікеро-горілчаних виробів, але у жодних розповсюджувальних рекламних матеріалах він з 01 січня 2009 року не використовується. Найменування ж позивача, що включене до розміщених рекламних матеріалів, є власним найменуванням юридичної особи, що закріплено в установчих документах та складається з організаційно-правової форми та власної назви. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обмеження рекламування власного найменування, зареєстрованого відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09 червня 2004 року № 65 «Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу».

Таким чином позивач вважає, що відповідач прийняв вочевидь незаконне рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 05 травня 2009 року № 000024, та просить його скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання, яке відбулось 01 жовтня 2009 року, не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову без дати та номера (арк. справи 33). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з тим, що позов вважає необґрунтованим, а оскаржуване рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 05 травня 2009 року № 000024 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 05 травня 2009 року № 000024 на закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» за порушення вимог частин 2 та 3 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, засобами зовнішньої реклами) накладено штраф у розмірі 2000,00 грн. (арк. справи 34).

Питання реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, врегулювано статтею 22 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу».

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється:

- на радіо та телебаченні з 6 до 23 години;

- на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань;

- засобами внутрішньої реклами;

- за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв);

- на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену;

- засобами зовнішньої реклами.

Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу»:

- забороняється на товарах та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;

- забороняється з використанням осіб віком до 18 років як фотомоделей;

- не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв;

- не може розташовуватися ближче ніж за 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років;

- не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя;

- не повинна створювати враження, що вживання алкогольних напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв'язанню особистих проблем;

- не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими засобами;

- не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

- не може містити зображень лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів;

- не повинна створювати враження, що більшість людей палить або вживає алкогольні напої.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні, врегульовані Законом України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до статті 1 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак для товарів і послуг - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» об'єктом знака для товарів і послуг може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Право власності на знак для товарів і послуг відповідно до частини 3 статті 5 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» засвідчується свідоцтвом.

Згідно із частиною 2 статті 16 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак для товарів і послуг та інші права, визначені цим Законом.

Використанням знака для товарів і послуг згідно із частиною 4 статті 16 Закону України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

До матеріалів справи позивачем долучені копії свідоцтв на знаки для товарів та послуг від 15 березня 2005 року № 47808 (арк. справи 17), від 15 грудня 2000 року № 17914 (арк. справи 30), від 15 лютого 2005 року № 46868 (арк. справи 31), від 15 листопада 2002 року № 28052 (арк. справи 32), під якими закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» випускає алкогольні напої.

При дослідженні фотофіксації вчиненого закритим акціонерним товариством «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» порушення законодавства про рекламу, та знаків для товарів і послуг, під якими позивач згідно свідоцтв на знаки для товарів і послуг випускає алкогольні напої, судом не встановлено факту використання позивачем для реклами знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються лікеро-горілчані вироби торгівельної марки «ЛУГА-НОВА», засобами зовнішньої реклами, тобто, судом не встановлено вчинення того порушення, за яке до закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» рішенням Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 05 травня 2009 року № 000024 за порушення вимог частин 2 та 3 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, засобами зовнішньої реклами) застосовано штраф у розмірі 2000,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати рішення Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 05 травня 2009 року № 000024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу протиправним.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 05 травня 2009 року № 000024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА» (ідентифікаційний код 30996128, місцезнаходження: 91002, м. Луганськ, пров. Красногорський, буд. 1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 06 жовтня 2009 року.

Суддя   Т.І. Чернявська