Постанова № 5038654, 28.09.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 6.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Справа №2а-10033/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Горпенюк О.А.

та

представників сторін

від позивача - провідний спеціаліст

ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.2009 №1-12/33)

від відповідача - адвокат

ОСОБА_2 (довіреність від 16.05.2007 б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» за невиконання у 2007 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 175231,98 грн. та 16681,42 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Заявою від 09 червня 2009 року № 03-02/1691, яка приєднана судом до матеріалів справи, позивач, у зв'язку із сплатою відповідачем 19470,00 грн., зменшив позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій до 155761,98 грн. та зробив перерахунок суми пені, в результаті якого просить стягнути з відповідача за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій пеню в сумі 28199,17 грн. (арк. справи 43-44).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2007 році на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» не працювало жодного інваліда при нормативі 18 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15.04.2008 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за 18 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 28199,17 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач позов частково не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову від 16 лютого 2009 року б/н (арк. справи 16-17). В запереченнях проти позову відповідач зазначив, що він визнає свою провину у нездійсненні реєстрації у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів у 2007 році та визнає свій обов'язок сплатити адміністративно-господарській санкції за нестворення робочих місць для інвалідів у кількості двох робочих місць, внаслідок чого ним 24 грудня 2008 року перераховано 19470,00 грн. Також відповідач зазначає, що згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації. Відповідно до статті 5 зазначеного Закону працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Тому відповідач при працевлаштуванні інвалідів враховує лише ту кількість робочих місць, які не повязані зі шкідливими та небезпечними умовами праці. На підприємстві відповідача у 2007 році на підземних роботах працювало 357 чоловік, а на роботах, не повязаних із шкідливими умовами праці, - 93 особи. Тому відповідач визначив 4 вакансії для інвалідів, а не 18 як вимагає позивач. У 2007 році на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), за 2 незайнятих інвалідами місця адміністративно-господарській санкції сплачені добровільно. З урахуванням вищезазначеного, відповідач просить обмежитись стягненням з нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19470,00 грн., що були добровільно сплачені в межах визнаної провини, в решті позовних вимог відповідач просить відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача доводи заперечень проти позову підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Як вбачається з матеріалів справи, з 12 по 14 листопада 2008 року працівниками Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» на предмет виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2008 року № 484 (арк. справи 8).

Перевіркою встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, - 450 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 18 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 4380,8 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 9735,11 грн.; нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення працевлаштування інвалідів - 175231,98 грн. Висновок перевірки - відповідно до вимог статей 19, 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 4% норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконаний. Нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 175231,98 грн. (арк. справи 8 зворотній бік).

Листом від 09 грудня 2008 року за № 1/07-7250 Луганський міський центр зайнятості повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» у 2007 році вакансій для інвалідів не надавало (арк. справи 15).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2007 році не виділялись та не створювались робочі місця для працевлаштування інвалідів і не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За розрахунком позивача (арк. справи 5-6) відповідач повинен був працевлаштувати у 2007 році 18 інвалідів (4% норматив при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу, - 450 осіб), фактично не працевлаштовано жодного інваліда, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2007 рік в сумі 175231,98 грн. (18 незайнятих інвалідами робочих місць х 9735,11 грн. - середня заробітна плата штатного працівника).

У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, з а порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 50 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 206,00 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, з урахуванням добровільної сплати відповідачем 19470,00 грн., у розмірі 155761,98 грн. та 28199,17 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Доводи заперечень відповідача проти позову відхиляються судом за безпідставністю та необґрунтованістю з огляду на таке.

Згідно з частиною 11 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Частиною 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чітко визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Зазначені нормативні положення спростовують доводи відповідача про те, що при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна враховуватися лише та кількість робочих місць, які не повязані зі шкідливими та небезпечними умовами праці.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але вони не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Доводи відповідача про те, що у 2007 році на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), яких треба зарахувати до нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював на підприємстві відповідача з 08 серпня 2007 року, згідно виписки з акта огляду МСЕК від 27 грудня 2007 року № 027165 друга група інвалідності йому встановлена з 27 грудня 2007 року, звільнений з підприємства відповідача згідно наказу від 27 грудня 2007 року № 573-к за станом здоров'я з 27 грудня 2007 року (арк. справи 169-174). Тобто, фактично ОСОБА_3 працював як інвалід на підприємстві відповідача у 2007 році 1 календарний день. ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача з 14 грудня 2007 року, згідно виписки з акта огляду МСЕК від 06 червня 2007 року № 023613 третя група інвалідності йому встановлена з 06 червня 2007 року (арк. справи 175-177). Тобто, фактично ОСОБА_4 працював як інвалід на підприємстві відповідача у 2007 році 18 календарних днів.

Основні методологічні положення щодо визначення середньої кількості працівників визначено пунктами 3.1 - 3.3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722. З положень зазначених приписів Інструкції слідує, що роботодавці при розрахунку кількості робочих місць повинні використовувати штатну чисельність працівників за основним місцем роботи. Звітним періодом для обрахування чисельності працівників є календарний рік.

Показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілих одиницях (пункт 1.9 зазначеної Інструкції). Тому роботодавцям слід визначати середньооблікову чисельність працівників та чисельність працівників за встановленим Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативом у цілих числах, округлюючи дробові числа відповідно до встановлених правил математики.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Враховуючи вищезазначені положення Інструкції зі статистики кількості працівників, виходить, що у 2007 році на підприємстві відповідача не працювало жодного інваліду (в результаті ділення виходить менше одиниці).

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремавтоматика» (ідентифікаційний код 32066020, місцезнаходження: 91000, м. Луганськ, вул. Магнітогорська, буд. 7) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13396264, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, буд. 59, р/р 31218230700006 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач - Держбюджет Ленінського району, код 24046582, код платежу 50070000) за невиконання у 2007 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 155761,98 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят одну гривню дев'яносто вісім копійок) та пеню в сумі 28199,17 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень сімнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 05 жовтня 2009 року.

Суддя   Т.І. Чернявська