Рішення № 50385341, 14.09.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1із5

Справа № 303/5104/14-ц, 2/303/26/15

Номер ряд. стат. звіту 26, 43

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі одноособово:

головуючого-судді Іваницького Р.С.

при секретарі судового засідання Чудіній В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мукачево цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру № 4, загальною площею 43.70 м.кв, житловою площею 27.70 м.кв, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Нова, буд.8, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 04 квітня 2006 року шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п. п. 16, 21 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» (79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № KF 41161 від 02.11.2007 року в розмірі 16448,95 доларів США (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім дол. США 95 центів), що = 200398,53 грн. (двісті тисяч триста девяносто вісім гривень 53 копійки), (по курсу НБУ станом на 05.08.2014р., становить: 1$ = 12,183059 грн.). Закріпити за ПАТ «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань повязаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах звязку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо - та газопостачанням, телефонним звязком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном. Виселити з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2125,79 гривень (з яких 2003,99 гривень за подання позовної заяви та 121,80 гривень за подання заяви про забезпечення позову).

2із5

Представник позивача в судове засідання не зявився, але подав до суду заяву в якій просить про проведення розгляду справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.247).

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання повторно не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи відповідно до ст. 74 ч.5 абз. 3, 4 ЦПК України (а.с.45, 246).

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 74 ч.5 абз. 3, 4 ЦПК України.

Відповідно до заяви та згоди представника позивача проведено заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 27, 158 ч.2, 224, 225 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів згідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України.

В судовому засіданні за матеріалами справи встановлено, що 02.11.2007 року між ВАТ «Електрон Банк» (правонаступник «ВіЕс Банк» а.с.39-41) та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № KF41161 з додатками та доповненнями, згідно до якого Позивачем було надано Відповідачу кредит в розмірі 21 000 доларів США під 13 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим строком погашення не пізніше 01.11.2022 року (а.с.10-20). Позивачем умови Кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Заявами на видачу готівки № 7_13 від 02.11.2007р., № 7_26 від 05.11.2007р., № 1449_182 від 25.07.2008р.(а.с.26-28). З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № KF 41161 від 02.11.2007 року між Позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір від 02 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу, ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 6703, згідно якого Відповідачі (Іпотекодавці) надали в заставу Позивачу (Іпотекодержателю) нерухоме майно, а саме: квартиру №4, загальною площею 43.70 м.кв., житловою площею 27.70 м.кв, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Нова, буд. 8, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 04 квітня 2006 року.

Згідно до п.п. 4, 14, 16 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з наступних підстав: а) у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем-Боржником основного зобовязання; б) у разі порушення Іпотекодавцями обовязків (умов) всановлених іпотечним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснювати на підставі рішення суду, виконавчого напису та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також, згідно до п. 21 Іпотечного договору реалізація предмету іпотеки може здійснюватись шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі рішення суду та пунктом 29 цьоого договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців (користувачів), зареєстрованих в установленому порядку за місцезнаходженням (адресою) нерухомого майна, що є предметом іпотеки по даному договору. Після прийняття Іпотекодержателем Позивачем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці (користувачі) зобовязані на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного календарного місця з дня отримання такої вимоги (а.с.21-25).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за Кредитним договором (п. 5.2), не виконує чим порушила умови Кредитного договору, що створило заборгованність перед позивачем банком на загальну суму 16448.95 доларів США, що дорівнює 200398.53 грн. (по курсу НБУ станом на 05.08.2014р., 1$ = 12,183059 грн.), з яких:15 257.98 $ = 185888.87 гривень заборгованість по кредиту; 685,22 $ = 8348.08 гривень заборгованість по відсотках; пеня станом на 05.08.2014 становить 505.75 $ = 6161.58 гривень (а.с.9).

Відповідно до довідки № 3710 від 20 жовтня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.31). Згідно до п.15 Договору іпотеки Відповідачам надіслано іпотечні повідомлення вимоги за вих. №09-3/5724 від 18.03.2014 року та за вих. №09-3/5725 від 18.03.2014 року з вимогою виконати зобовязання в повному обсязі та у разі ігнорування даної вимоги попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.29, 30).

3із5

Також, Відповідачам надсилались повідомлення вимоги про звільнення предмету іпотеки за вих. № 10-3/11516 від 02.06.2014 року, вих. № 10-3/11518 від 02.06.2014 року, вих. № 10-3/11519 від 02.06.2014 року. Однак дані вимоги залишені без виконання (а.с.32-34).

Виникші правовідносини випливають з договірних зобовязань та регулюються цивільним законодавством України, Законом України «Про іпотеку», Житловим кодексом України.

Згідно із ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності до ст.ст.610,611,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.1ст. 33 Закону України «Про іпотеку»таст. 589 ЦК Україниу разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також умовами іпотечного договору (п. 9) передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем-боржником та іпотекодавцями-майновими поручителями обов'язків, встановлених цим договором право вимагати дострокового виконання іпотекодавцем-боржником основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам якстатті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Верховний Суд України 09 вересня 2015 року ухвалив постанову у цивільній справі № 6-483цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки

та зробив правовий висновок про те, що7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

4із5

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цьогоЗаконуінші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Отже, в справі, яка переглядається, суди дійшли передчасного висновку про те, що з набуттям чинності Закону України«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки. Чинність цього Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення, оскільки дана вимога є обґрунтованою.

Що стосується позовних вимог в частині передання в управління ПАТ «ВіЕс Банк» - майна, що перебуває в іпотеці банку, надавши позивачу правомочності з володіння, користування і розпорядження спірним майном, тобто права власника, то такі є не обґрунтованими, безпідставними та не підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог щодо виселення відповідачів, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне, відповідно до ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України,ст.40 Закону України «Про іпотеку»ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Також, Верховний Суд України 02 вересня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-1049цс15, предметом якої був спір про виселення та зробив правовий висновок про те, щоза змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення

про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов:

5із5

якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та лише після спливу одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Також, вбачається з вище викладеного, що дане майно не придбано відповідача за рахунок кредиту (позики) банку, відповідно вирішуючи питання виселення відповідачів позивач банк одночасно надає інше постійне жиле приміщення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази позивача про надання відповідачам іншого житлового приміщення.

Оскільки в суду немає доказів які б належним чином обгрунтовували позовні вимоги стосовно виселення відповідачів, то у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Згідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 57-60, 74, 88, 151, 152, 158, 169, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 612, 622, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, Кредитного договору № KF41161 від 02.11.2007 року, Іпотечного договору від 02.11.2007 року, суд, -

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на квартиру № 4, загальною площею 43.70 м.кв, житловою площею 27.70 м.кв, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Нова, буд.8, яка належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 04 квітня 2006 року шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п. п. 16, 21 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» (79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № KF 41161 від 02.11.2007 року в розмірі 16448,95 доларів США (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім дол. США 95 центів), що = 200398,53 грн. (двісті тисяч триста девяносто вісім гривень 53 копійки), (по курсу НБУ станом на 05.08.2014р., становить: 1$ = 12,183059 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» судовий збір в розмірі 2125 гривень 79 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Р. Іваницький