Рішення № 50370901, 04.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5208/14-ц

Провадження № 2/127/342/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2,

відповідача-позивача ОСОБА_3,

представника відповідача-позивача адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, -

В С Т А Н О В И В :

17.03.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав (а.с.2-5 т.1), мотивуючи свої вимоги тим, що 18.01.2007 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, який в послідуючому на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2011 року між сторонами було розірвано.

Під час шлюбу у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін залишились проживати із позивачем.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 04.04.2011 року з відповідача стягнуто на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14.02.2011 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Однак, відповідач не тільки не виконує відповідне судове рішення, ухиляючись від матеріального утримання дітей, але не надає й жодної іншої допомоги; вихованням, виконанням своїх батьківських обовязків не займається. Діти позбавлені батьківської уваги, піклування, батько не цікавиться навчанням синів, тим, як вони проводять дозвілля, не проявляє відносно них турботи. У 2011 році відповідач спричинив синові ОСОБА_6 тілесні ушкодження, що підтверджується довідкою Вінницької центральної районної лікарні від 14.03.2014 року.

А тому, у звязку з ухиленням відповідача від виконання своїх обовязків по вихованню неповнолітніх дітей, позивач звернулася до суду з даним позовом про позбавлення відповідача його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

02.06.2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей (а.с.95-99 т.1), який ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2013 року був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом (а.с.117 т.1).

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач проживав із відповідачем у період часу з 2002 року по 2010 рік, в тому числі з 18.01.2007 року в зареєстрованому шлюбі, який в послідуючому на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2011 року було розірвано.

За цей час у їхній родині народилось троє спільних дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ініціатором розірвання шлюбу стала саме відповідач. Після розірвання шлюбу неповнолітні діти сторін залишились проживати із відповідачем.

Після розірвання шлюбу позивач намагався зустрічатись із дітьми та приймати участь в їхньому житті, проте відповідач увесь час чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми з часу влаштування ним свого особистого життя, реєстрації шлюбу з іншою жінкою.

А тому, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просив зобовязати відповідача усунути перешкоди в його спілкуванні з синами та визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення з синами у першу та третю суботу місяця, святкові дні та в дні народження синів з 11.00 год. до 18.00 год.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2014 року первісний позов задоволено, позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. В задоволені зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.184-198 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.09.2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2014 року залишено без змін (а.с.231 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18.09.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.26-28 т.2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за вищезазначеними позовами прийнято до свого провадження (а.с.31 т.2).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 первісні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, зустрічні позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні останніх відмовити у звязку з безпідставністю.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 первісні позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні останніх відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримали та просили останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представники третьої особи без самостійних вимог за первісним та зустрічним позовами за довіреностями ОСОБА_5, ОСОБА_9 первісний позов підтримали та просили суд останній задовольнити, натомість в задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити.

Окрім того, у розгляді даної справи приймав участь прокурор прокуратури м. Вінниці ОСОБА_10, проте згідно листа прокуратури м. Вінниці Вінницької області від 29.07.2015 року №99/7815вих-15 остання припинила свою участь у розгляді даної справи у звязку із внесеними змінами до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які набули чинності 15.07.2015 року, та у звязку з тим, що у даній справі як законний представник неповнолітніх дітей діє їхня мати ОСОБА_1, яка захищає їхні інтереси в суді, а тому відсутні законні підстави подальшої участі прокуратури міста у розгляді даної справи (а.с.209 т.2).

Заслухавши пояснення сторін, неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були заслухані в присутності законних представників ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представників служби у справах дітей Вінницької міської ради за довіреностями ОСОБА_5, ОСОБА_9, які мають вищу педагогічну освіту, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20А, оглянувши відеозаписи на компакт-дисках (а.с.145-146 т.2), всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських правслід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітейслід задовольнити за наступних обставин.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 18.01.2007 року у В РАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, який в послідуючому на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24.03.2011 року у цивільній справі №2-379/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було розірвано (а.с.6 т.1).

Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення суду причиною розлучення сторін стало несумісність характерів, поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння, припинення шлюбних відносин. Жодних інших обставин, як причину розлучення, ОСОБА_1 не наведено, а саме сімейне насильство, зловживання спиртними напоями, тощо.

Під час шлюбу у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження серії І-АМ №058174, виданого повторно В РАЦС Вінницького МУЮ 24.01.2007 року (а.с.9 т.1), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження серії І-АМ №071296, виданого В РАЦС Вінницького МУЮ 13.02.2007 року (а.с.10 т.1), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно свідоцтва про народження серії 1-АМ №157652, виданого В РАЦС Вінницького МУЮ 18.11.2009 року (а.с.11 т.1).

Згідно довідки квартального комітету «Набережний-1» від 11.03.2014 року №226 неповнолітні діти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 проживають разом із матірю ОСОБА_1 за адресою: м. Вінниця, вул. Кузнєцова, 42/2 (а.с.22 т.1).

Відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 04.04.2011 року у цивільній справі №2-378/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, позов задоволено частково, вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 14.02.2011 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.24 т.1).

На даний час виконавчий лист, виданий на підставі вищезазначеного рішення суду, знаходиться на примусовому виконанні у Вишенському В ДВС Вінницького МУЮ.

Як вбачається з матеріалів справи неповнолітні діти сторін ведуть активний спосіб життя: ОСОБА_6 навчається у КЗ «Гуманітарна гімназія №1 ім. М.І. Пирогова Вінницької міської ради», згідно довідок даного навчального закладу від 11.03.2014 року №122, від 13.05.2015 року №322 (а.с.12, т.1, 155 т.1), на платному відділенні ОСОБА_15 ОСОБА_21 «ІТ ШАГ», згідно довідок ТОВ «ІТ ШАГ» від 11.03.2014 року, від 14.05.2015 року (а.с.13 т.1, 154 т.2); ОСОБА_7 навчається у закладі «Спеціалізована загальноосвітня школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов №25 Вінницької міської ради», згідно довідок даного навчального закладу від 11.03.2014 року №52, від 13.05.2015 року №44 (а.с.20 т.1, 156 т.2); ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 також відвідують Вінницьку дитячу шкоду мистецтв, що знайшло відображення в довідках даного закладу від 12.03.2014 року №65, від 14.05.2015 року №158 (а.с.19 т.1, 157 т.2) та характеристиках на неповнолітніх дітей (а.с.158-159 т.2); а ОСОБА_8 є вихованцем дошкільного навчального закладу №17, згідно довідки №26 від 12.03.2014 року (а.с.21 т.1).

Зі змісту вищезазначених довідок навчальних закладів також встановлено, що безпосередньо активну участь в житті дітей бере їхня мати ОСОБА_1, яка здійснює контроль за навчанням дітей, допомагає у підготовці домашніх завдань, систематично відвідує батьківські збори, заняття з музичного інструменту, концерти дітей у школі мистецтв, особисто здійснює приведення сина ОСОБА_8 в дитячий садочок та забирання його додому, тощо. Разом з тим, батько дітей навчальні заклади, де навчаються його діти, не відвідує, не цікавиться навчанням та здобутками неповнолітніх синів, що також підтвердила свідок ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18 в судовому засіданні.

А відтак, позивач, як на підставу своїх вимог про задоволення первісного позову, вважає, що вищевикладені обставини по справі, а саме заборгованість відповідача зі сплати аліментів та те, що відповідач не відвідує навчальні заклади, де навчаються його діти, взагалі не цікавиться навчання, життям синів протягом останніх чотирьох років, є свідченням того, що відповідач не займається вихованням своїх дітей та виконанням своїх батьківських обовязків щодо них, а відтак є всі підстави для позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Аналогічна позиція висловлена Службою у справах дітей Вінницької міської ради у її висновках про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 23.04.2014 року №01-00-011-17322, від 29.05.2015 року №01-00-011-18934 (а.с.45-46 т.1, 152-153 т.2), та у висновку про недоцільність визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.173-175 т.1).

Проте, суд не погоджується з думками та доводами позивача та її представника в судовому засіданні та з вищезазначеними висновками Служби у справах дітей Вінницької міської ради та відноситься до останніх критично з наступних міркувань.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Таким чином, з вищенаведеного можна зробити висновок, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

З матеріалів справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 17.08.2012 року склав нову сім`ю з ОСОБА_22, згідно свідоцтва про шлюб серії І-АМ №120934, виданого В ДРАЦС Вінницького МУЮ 17.08.2012 року (а.с.23 т.1), в якій виховують двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно свідоцтва про народження серії 1-СР №009040, виданого В РАЦС по м. Умані Уманського МУЮ Черкаської області 03.08.2005 року (а.с.84 т.1), та спільну доньку ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно свідоцтва про народження серії І-АМ №246742, виданого В ДРАЦС Вінницького МУЮ Вінницької області 23.01.2013 року (а.с.85 т.1). Дана обставина також підтверджується довідкою про склад сім`ї відповідача МКП «ЖЕК №6» №1797 від 24.05.2014 року (а.с.87).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_25 від 26.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 з 25.06.2014 року працює у ФОП ОСОБА_25 на посаді експедитора, дохід за 2014 рік якого склав 7962,63 грн. (а.с.101 т.2).

За місцем роботи ОСОБА_3 характеризується позитивно, зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, до виконання службових обовязків відноситься відповідально, добросовісно, користується повагою у колег, відповідно до характеристики ФОП ОСОБА_25 на ОСОБА_3 від 26.05.2014 року (а.с.102 т.1).

Окрім того, за місцем проживання ОСОБА_3 зарекомендував себе також з позитивної сторони, з сусідами підтримує добрі стосунки, скарг на його поведінку не поступало, згідно довідки МКП «ЖЕК №6» від 24.05.2014 року №279 (а.с.86 т.1).

Відповідно до довідки КЗ Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» від 28.05.2014 року №1430-м ОСОБА_3 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває (а.с.113 т.1).

Згідно довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_26» від 13.06.2014 року №2-3559 ОСОБА_3 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення не значиться (а.с.152 т.1).

У відповідності до довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення №16-04062014/05210 від 04.04.2014 року станом на 04.06.2014 року до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.132 т.1).

Проте, в ході судового розгляду до матеріалів справи було долучено вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року у справі №127/2157/15-к про обвинувачення ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відповідно до якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн., вирок набув чинності 29.05.2015 року (а.с.168-173 т.2).

Отже, суд приходить до висновку, що особа відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 не є антисоціальною, останній не хворіє на хронічний алкоголізм та наркоманію, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, проживання, засуджений за злочин невеликої тяжкості. Окрім того, зі змісту вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 було нанесено легкі тілесні ушкодження ОСОБА_27, який доводиться йому колишнім свекром, під час намагання зустрітись зі своїми неповнолітніми дітьми. Суд припускає, що даний конфлікт, який виник між засудженим та потерпілим, фактично зумовлений неприязними стосунками, які склались між позивачем та відповідачем у даній цивільній справі.

Що стосується аліментних зобовязань відповідача, то в матеріалах справи наявні довідки-розрахунки заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_3, виконані державним виконавцем Вишенського В ДВС Вінницького МУЮ (а.с.112, 177 т.1, 65, 139, 197 т.2), зі змісту яких прослідковується, що аліментні зобовязання відповідачем іноді виконуються не в повному обсязі (2013-2014 роки), а певний час взагалі не виконувались (2012 рік), що зумовлено, як про те наголошував відповідач та його представник в судовому засіданні, не працевлаштованістю відповідача у певний період часу. Дана обставина знайшла своє обєктивне підтвердження у довідці ОДПІ згідно центральної бази ДРФО ДПА України станом на 02.02.2015 року (а.с.108-109 т.2), відповідно до якої дохід відповідача склав: І квартал 2012 року 3600,00 грн., ІІ квартал 2012 року 2463,06 грн., ІІІ квартал 2012 року дохід відсутній; ІV квартал 2012 року 500,00 грн.; І квартал 2013 року 926,75 грн.; ІІ квартал 2013 року 555,56 грн., ІІІ квартал 2013 року 3750,00 грн.; ІV квартал 2013 року 1412,51 грн.; І квартал 2014 року дохід відсутній; ІІ квартал 2014 року 192,63 грн., ІІІ квартал 2014 року 3770,00 грн.; ІV квартал 2014 року інформація відсутня. Станом на 01.07.2015 року аліментна заборгованість відповідача ОСОБА_3 складає 27916,37 грн. (а.с.197 т.2).

Проте, суд не вважає, що наявна заборгованість відповідача зі сплати аліментів є цілеспрямованим, умисним ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обовязків по відношенню до неповнолітніх синів щодо належного утримання останніх. Окрім того, відповідач в судовому засіданні виниклу заборгованість зі сплати аліментів визнав та зобовязався погасити останню в найближчий час. Та, як достовірно встановлено в судовому засіданні, з січня 2013 року по червень 2015 року ОСОБА_3 справно сплачує аліменти на користь позивача на утримання неповнолітніх синів, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи (а.с.76-79 т.1, 140-143 т.2).

До того ж, суд звертає увагу, що відповідач за зустрічним позовом та позивач за первісним позовом також приймає участь в утриманні неповнолітніх дітей в натуральній формі, про що свідчить його письмове пояснення про те, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 жодних матеріальних цінностей від ОСОБА_3 не приймає, в тому числі подарунки та інші речі адресовані дітям, ОСОБА_3 було відправлено цінну посилку на імя ОСОБА_1 з канцелярськими товарами, необхідними дітям до школи, оціночною вартістю 1500 грн. та вагою 7200 кг., що підтверджується поштовою квитанцією від 21.08.2015 року (а.с.211 т.2).

Також, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження докази жорстокого поводження з дітьми, побиття останніх відповідачем, оскільки з матеріалів справи не вбачається, щоб позивач за первісним позовом зверталась до відповідних правоохоронних органів, служби у справах дітей відносно протиправної поведінки відповідача по відношенню до неї, синів. А довідку Вінницької центральної районної лікарні від 14.03.2014 року як доказ, що підтверджує спричинення відповідачем ОСОБА_3 тілесних ушкоджень синові ОСОБА_6, суд не приймає до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки зі змісту останньої вбачається лише звернення дитини до лікаря-стоматолога з санації порожнини рота, під час якої зафіксовано реставраційні конструкції на лівому передньому верхньому зубі, яка потребує відновлення з клінічних та функціональних показів (а.с.23 т.1).

Разом з тим, в судовому засіданні достеменно знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з неповнолітніми дітьми, а саме чинення перешкод батьку у побаченнях з дітьми, шляхом не відчинення вхідних дверей, заборона дітям бачитись з батьком, підіймати слухавку на його телефонні дзвінки, зміна номерів мобільних телефонів тощо.

Дані обставини зафіксовані на відеозаписах від 10.01.2015 року, 20.12.2014 року, оглянутих в судовому засіданні (а.с.145-146 т.2), змістом вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року у справі №127/2157/15-к про обвинувачення ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (а.с.168-173 т.2), показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14Ф, ОСОБА_15 в судовому засіданні.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідач за зустрічним позовом та позивач за первісним позовом двічі звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради 25.12.2014 року та 15.01.2015 року з питанням вжиття заходів до ОСОБА_1, яка не дає йому можливості спілкуватися з дітьми. На дані звернення Службою у справах дітей Вінницької міської ради 12.01.2015 року та 17.01.2015 року ОСОБА_3 були надані відповідні відповіді (а.с.190-192 т.2).

Також, суд звертає увагу, що матеріали справи містять висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради про доцільність визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні неповнолітніх дітей від 09.09.2014 року №01-00-011-37003, наданий на запит апеляційного суду Вінницької області від 12.08.2014 року, відповідно до змісту якого орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним визначити такий спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, неділя з 11.00 год. до 18.00 год. (а.с.220-221 т.1).

Згідно ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.3 ст.157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст.150 СК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, при наявності відповідних перешкод з боку ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_3 з дітьми, суд не вважає виправданою поведінку батька, яка проявляється у не відвідуванні навчальних закладів, де навчаються його діти, не спілкуванні з дітьми, вчителями щодо тих чи інших питань, які виникають в процесі навчання, у необхідному обсязі.

Згідно ч.ч.4, 5, 6 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

А тому, з огляду на вищевикладене, суд не може погодитись з висновками Служби у справах дітей Вінницької міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від 23.04.2014 року №01-00-011-17322, від 29.05.2015 року №01-00-011-18934 та висновком про недоцільність визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки останні винесені без достатніх правових підстав, невмотивовані, не містять обґрунтування доцільності такого висновку з точки зору позитивного впливу на малолітніх дітей та чи буде такий висновок відповідати інтересам неповнолітніх дітей.

Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав та про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей, суд приймає до уваги неодноразові намагання батька зустрітися з дітьми, сам факт заперечення ним позовної заяви про позбавлення батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дітей, бажання приймати активну участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, його бажання бути батьком.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки ОСОБА_3 щодо ухилення останнього від виконання своїх батьківських обов'язків, разом з тим в матеріалах справи наявні докази вчинення ОСОБА_1 перешкод батькові у спілкуванні з дітьми.

Також, суд вважає за можливе зазначити, що на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2015 року у даній цивільній справі було призначено судову-психологічну експертизу (а.с.94 т.2).

Згідно висновку експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-психологічної експертизи №129/165/166/15-21 від 25.03.2015 року вбачається, що особливості виховної поведінки ОСОБА_3 впливають на емоційний стан, психічний розвиток та самоусвідомлення дітей, яке викликає у останніх виражений неспокій, підвищену реактивність, відчуття ізольованості та незадоволеності від вимушеного обмеження активності, відчуття тривоги, власної безпорадності, пригніченості та емоційної нестабільності. Використання ОСОБА_3 фізичної сили, а також агресивного ставлення до своїх дітей, байдужості, ігнорування бажань та потреб дітей впливало на психологічний розвиток неповнолітніх, що викликало в них пригніченість та безнадію, гострий душевний біль, фізичні страждання та стійкий рівень хвилювання. Оцінка сімейної ситуації дітьми має залежність від негативного впливу з боку ОСОБА_3 ОСОБА_1 має позитивний вплив на своїх дітей. Інші дорослі не впливають на них суттєво (а.с.111-118 т.2).

Проте, суд звертає увагу, що висновок експерта несе в собі рекомендаційний характер та не є обовязковим для суду при прийнятті законного та обґрунтованого рішення. Окрім того, експертиза була проведена у відсутність ОСОБА_3, а висновок експерта не доводить ухилення останнього від виконання своїх батьківських обовязків по відношенню до неповнолітніх дітей.

А тому, суд вважає за необхідне залишити поза увагою вищезазначений висновок експерта, оскільки зазначені в ньому обставини в тій чи іншій мірі знайшли своє відображення у звязку з неприязними відносинами батька та матері неповнолітніх дітей, небажанням матері спілкуванню неповнолітніх дітей з батьком, проживанням хлопчиків з матірю, тощо.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ч.1 ст.12 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У вітчизняному законодавстві також закріплено відповідні положення, зокрема, згідно з положеннями ст.171 СК України думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя.

Разом з тим, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч.3 ст.171 СК України).

А тому, зясувавши в судовому засіданні думку неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які висловили не бажання зустрічатись та спілкуватись з батьком ОСОБА_3, суд вважає за можливе постановити рішення всупереч їхній думці, оскільки рішення суду відповідатиме інтересам дітей.

Так, згідно з ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак не підлягають задоволенню, натомість зустрічні позовні вимоги є достатньо обґрунтованими, вмотивованими та такими, що відповідають Закону та інтересам неповнолітніх дітей, а відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст.4, 5, 6, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, п.п.15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в спілкуванні з дітьми та встановлення порядку участі батька у вихованні дітей задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1 усунути перешкоди в спілкуванні ОСОБА_3 з синами: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей: систематичні побачення з синами ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, у першу та третю суботу місяця, святкові дні та в дні народження синів з 11.00 год. до 18.00 год.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: