Рішення № 5036387, 14.08.2009, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 2- 253/09 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2009 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

при секретарі Хатункіній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПриватБанк) до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на майно та виселення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № НОМЕР_1 від 28.05.2008 року ОСОБА_1 . 30.05.2008 року отримав кредит у розмірі 70000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05.10.2008 року. Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов»язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов»язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв»язку з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором Відповідач станом на 28.04.2009 року має заборгованість – 9236,89 грн., яка складається з наступного: 6671,02 грн. – заборгованість за кредитом; 1141,48 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 746,44 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору 250 грн. штраф (фіксована частка), 427,95 грн. (процентна складова). В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором були укладені договори застави: ПриватБанк і Відповідач – 1 28.05.2008 року уклали договір застави майна № НОМЕР_1 /М/1, згідно якого Відповідач надав у заставу належне йому майно, а саме бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовлення. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов»язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов»язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобов»язання за кредитним договором не виконує; предмети застави в заклад банку не передані. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1ст. 20 ЗУ «Про заставу» Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному продавцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі – продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Приймаючи до уваги, що ПриватБанком заявлено позов саме з вищевказаних підстав, цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу покупцю - неможливо без фактичного знаходження предметів застави у володінні ПриватБанку. Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов»язання в натурі. Примусове виконання зобов»язання в натурі – це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов»язання та полягає зобов»язані здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу. З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов»язок Відповідачів передати предмети застави в заклад Заставодержателя (ПриватБанку), вважають вимогу Позивача стосовно зобов»язання Відповідачів виконати зобов»язання в натурі – законною та обґрунтованою. Також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов»язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов»язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави, із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем. Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Об»єднання в одній позовній заяві кількох вимог вважає обґрунтованим, оскільки заявлені вимоги випливають з одних і тих же підстав; підтверджуються одними й тими ж доказами; їх спільний розгляд прискорить вирішення справи та забезпечить своєчасне поновлення порушених прав позивача. Позивач просить суд передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовлення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28.05.2008 року в сумі 9236,89 грн.: звернути стягнення на майно, а саме: бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовляння шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі – продажу предмету застави від імені Заставодавця, а також стягнути з відповідача судові витрати у сумі 342,37 грн.

Представник позивача у судове засідання не з»явилася, але надав до суду заяву у якій повідомив, що позов підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу у її відсутність.

Відповідач повторно не з»явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомих, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 035276 та № 6618.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

28.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 (а.с.), за умовами якого ЗАТ КБ «ПриватБанк» відповідачу було надано кредит у розмірі 70000,00 грн., строком до 05.10.2008 року, отже позивачем виконані умови щодо надання відповідачу кредиту за кредитним договором.

Відповідач зобов»язався щомісячно здійснювати платіж у розмірі визначеному у договорі до повного погашення заборгованості за кредитом. Крім того, відповідач зобов»язався сплачувати банку відсотки із розрахунку 22,00 % на рік на суму залишку заборгованості.

У судовому засіданні було встановлено, що Відповідачем дійсно не виконуються вищезазначені умови кредитного договору, а саме Відповідачем порушено зобов»язання по сплаті кредиту та погашення відсотків і станом на 28.04.2009 року заборгованість ОСОБА_1 . по кредиту становить 9236,89 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.).

Згідно умов договору відповідач зобов»язалася достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів у випадку невиконання умов кредитного договору, але Відповідач заборгованість не сплатив.

В забезпечення виконання Відповідачем свого зобов»язання за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави № НОМЕР_1 /М/1 від 28.05.2008 (а.с.), яким підтверджується, що ПриватБанк і Відповідач уклали договір застави, згідно якого Відповідач надав у заставу належне йому майно, а саме бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов»язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов»язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобов»язання за кредитним договором не виконує; предмети застави в заклад банку не передані.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов»язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1ст. 20 ЗУ «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса якщо інше не передбачено законом, або договором застави ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).span>

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному продавцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі – продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Приймаючи до уваги, що ПриватБанком заявлено позов саме з вищевказаних підстав, цілком очевидно, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу покупцю - неможливо без фактичного знаходження предметів застави у володінні ПриватБанку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов»язання в натурі. Примусове виконання зобов»язання в натурі – це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов»язання та полягає зобов»язані здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу. З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов»язок Відповідачів передати предмети застави в заклад Заставодержателя (ПриватБанку), суд вважає вимогу Позивача стосовно зобов»язання Відповідачів виконати зобов»язання в натурі такою, що підлягає задоволенню.

Також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов»язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов»язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави, із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем. Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Так, дійсно матеріалами цивільної справи підтверджується, що Відповідачем порушено зобов»язання по поверненню кредиту, виконання зобов»язання Відповідачем – 1 забезпечено договором застави, а тому позивач вправі вимагати від Відповідача виконання умов кредитного договору шляхом передачі банку майна, яке зазначено у договорах застави.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Відповідачем не виконуються вимоги кредитного договору № НОМЕР_1 від 28.05.2008 року і станом на 28.04.2009 року має заборгованість у сумі 9236,89 грн., а виконання вказаного договору забезпечено договором застави, тому відповідно до ст. 19 ЗУ «Про заставу», ст. 526 ЦК України суд вважає можливим задовольнити позов «ПриватБанку» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у сумі 342,37 грн., оскільки вони підтверджені: платіжними дорученнями від 05.05.2009 року №SKPJ90505B0092 на суму 250 грн. та № SKPJ90505B0091 на суму 92.37 грн. (а.с.).

На підставі ст.ст. 526, 589, 590, 611, 615, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», ст.ст. 25, 26, 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно задовольнити.

Передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належне ОСОБА_1 на праві власності заставлене майно, а саме: бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовлення.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 28.05.2008 року в сумі 9236,89 грн.: звернути стягнення на майно, а саме: бетономішалку, мотокультиватор «Зірка» 2007 року виготовляння шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі – продажу предмету застави від імені Заставодавця.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судові витрати у розмірі 342 (триста сорок дві) гривни 37 копійок на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 64993919400001.

Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис