Рішення № 50360618, 08.09.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3658/15

Справа №754/7741/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Чернишової А.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійсними умов кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 1212002/000-КФІН/14 від 12.12.2014 р., даний договір відповідачем був оформлений з порушенням вимог Цивільного кодексу України, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168; Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХП.

Вважає, що умови кредитного договору порушують її права, як споживача та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивачу не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі перед укладання договору не було надано в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, інформацію про платежі споживача.

Зазначила, що окремі положення договору не відповідають чинному законодавству.

З урахуванням викладеного просила позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог ОСОБА_1 заперечував, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, зокрема пославшись на те, що між ними та позивачем не було укладено договір споживчого кредиту, а даний кредит позивачем брався для підприємницької діяльності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

12.12.2014 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» був укладений кредитний договір № 1212002/000-КФІН/14.

Предметом даного договору є надання банком позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних коштів у розмірі 230000,00 грн. на розвиток підприємницької діяльності, з терміном повернення кредитних коштів до 12.12.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що умови кредитного договору порушують її права як споживача та не відповідають вимогам чинного законодавства. Оспорюваний договір в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» містить несправедливі умови, які порушують принцип рівності сторін договору, порядку зміни кредитного договору, який враховував би інтереси споживача. Також посилалася на те, що їй не була надана в належній і зрозумілій формі вся необхідна інформація про кредит, у тому числі не було надано розрахунку загальної вартості кредиту.

Разом з тим, такі посилання позивача не ґрунтуються на законі та спростовуються умовами договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Враховуючи те, що 12.12.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів», а саме п. 1 ст. 11 договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого, кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом із нарахованими відсотками.

Отже, сторонами даного правочину є кредитодавець (банк або інша фінансова установа) та позичальник (п. 1 ст. 1054 ЦК України), що в свою чергу суперечить позиції позивача щодо визначення сторін кредитного договору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а саме як споживача та продавця (виконавця, виробника).

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що нею отримувався саме споживчий кредит, а надані відповідачем докази спростовують посилання позивача на отримання нею споживчого кредиту, зокрема особисто написана позивачем розписка про те, що кредит нею отримується не на споживчі цілі а саме на здійснення підприємницької діяльності.

Банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами, а саме, згідно кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання.

Також, відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» №3161 споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Встановлено, що позивач не відмовлявся від виконання умов кредитного договору та не інформувала відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, що, знов таки, підтверджує, що між позивачем та відповідачем не укладався договір споживчого кредиту.

Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доводи позивача щодо невідповідності змісту договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту є необґрунтованими та не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що кредитний договір не є споживчим та не підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, ст.ст. 6, 203, 215, 230, 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 730,80 грн..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі та не були присутні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2015 року протягом п'яти днів.

Суддя: Н.Г.Таран