Ухвала суду № 50351890, 10.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/504/15 Головуючий 1 - інстанції - Шевченко С.В.

Справа№ 2029/4110/12 Доповідач -Карімова Л.В.

Категорія - спадкові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Пшенічної Л.В.

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який подалі уточнив і просив розірвати договір банківського вкладу № 17-в-16-829-980, укладений 03.04.2014 р. між ним та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», стягнувши на його користь з відповідача суму вкладу у poзмipi 48000 грн.; втрачену вигоду у poзмipi 16524 грн. згідно наданого ним розрахунку; суму інфляційних витрат та 3 % річних у загальному poзмipi 11 222,54 грн.

В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що 03.04.2014 р. між ним та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» в особі Харківського відділення № 4 був укладений договір банківського вкладу № 17-в-16-829-980 щодо розміщення грошових коштів на депозитному рахунку НОМЕР_1 в cyмi 48000 грн. на умовах цього договору.

09.04.2014 року ним подана заява про дострокове розірвання вказаного договору та видачі йому 11.04.2014 року коштів з депозитного рахунку, в задоволенні якої йому було відмовлено в видачі коштів без пояснення причин.

На його заяву від 11.04.2014 року щодо надання пояснень про причини невиконання зобов'язань за договором відповідач листом від 18.06.2014 року відповів про те, що будуть прийняті всі необхідні заходи щодо невідкладного вирішення виниклої ситуації та виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення коштів за договором. Однак відповідачем не здійснено будь - яких дій, пов'язаних з поверненням йому грошових коштів.

Також 07.08.2014 року ним (вкладником) подана нова заява про повернення 30.09.2014 року грошових коштів згідно умов договору, однак в задоволенні і цієї заяви відповідачем було відмовлено без зазначення причин.

Вважає, що відповідач грубо порушив умови укладеного договору банківського вкладу, його права вкладника та вимоги чинного законодавства України.

Розгляд справи відбувся за відсутністю представника відповідача ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» в порядку, передбаченому ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року

позов ОСОБА_4 задоволено частково: розірвано договір банківського вкладу № 17-в-16-829-980 від 03.04.2014 року , укладений між ОСОБА_4 та ПАТ користь КБ «Фінансова ініціатива» . Стягнуто з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на ОСОБА_4 суму вкладу у poзмipi 48 000,00 грн., а також суму інфляційних витрат та трьох відсотків річних у poзмipi 11222, 54 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 квітня 2015 року залишена без задоволення заява ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про перегляд вказаного заочного рішення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» просить скасувати це рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність його висновків обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що у зв'язку з закінченням строку дії договору у відповідності до п.4.2 остаточний розрахунок банку з вкладником здійснено у дату повернення, в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, і який розпоряджається цими коштами на власний розсуд.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_4 в частині розірвання договору банківського вкладу, стягнення на його користь депозитних сум за цим договором з урахуванням вимог ст.. 625 ЦК України, ґрунтуються за законі та матеріалах справи. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» втраченої вигоди у розмірі 16524 грн., суд вважав їх не доведеними.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, досліджених судом.

Як вбачається з матеріалів справи 03.04.2014 р. між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» в особі Харківського відділення № 4 був укладений договір банківського вкладу № 17-в-16-829-980 (вклад «лояльний»).

Відповідно до п.1та п.2 цього договору банк приймає від вкладника ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 48 000 грн. в порядку та на умовах, визначених цим договором з процентною ставкою: з дати 03.04.2014 у розмірі 28 процентів річних, а з дати 30.09.2014 у розмірі 3 відсотка річних на депозитних рахунок вкладника НОМЕР_1, з терміном зберігання вкладу 270 календарних днів, а саме з 03 квітня 2014 року до 29 грудня 2014 року.

03 квітня 2014 року ОСОБА_4 виконав свої зобов'язання за вказаним договором банківського вкладу шляхом внесення 48 000 грн. Готівкою (п. 3.3.2), а банк відповідно до п. 3.1.1. договору прийняв зазначену суму коштів та зарахував цю суму на депозитний рахунок НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією банку № 8934.

Відповідно до п. 2 договору банківського вкладу дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою заявою вкладника про дострокове розірвання цього договору, поданою до банку:

- в період з 1-го по 180-й день - не менш як за 7(сім) банківських днів, не враховуючи день подання заяви;

- в період зі 181-го дня - не менш як за 1(один) банківський день, не враховуючи день подання заяви,

або може здійснюватись раніше - за умови сплати вкладником комісійної винагороди за видачу коштів з вкладного (депозитного) рахунку вкладника при достроковому розірванні договору банківського вкладу, на умовах, в poзмipi та в порядку, визначеними діючими тарифами ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на банківські послуги в національній та іноземних валютах для фізичних ociб. Комісійна винагорода сплачується вкладником готівкою через кассу банку. Днем дострокового розірвання цього договору є дата, зазначена у заяві вкладника.

Згідно п. 3.3.3. вкладник зобов'язується при необхідності дострокового розірвання цього договору, письмово повідомити про це банк на умовах та в порядку, передбачених п. 2 цього договору.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 09.04.2014 подав заяву до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про дострокове розірвання договору банківського вкладу та видачі коштів з депозитного рахунку, зазначивши дату повернення йому коштів 11.04.2014, однак коштів не отримав.

На заяву ОСОБА_4 від 11.04.2014 заступником голови правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» ОСОБА_5 15.05.2014 надана відповідь щодо розгляду його звернення та вжиття заходів вирішення виниклої ситуації.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2014 року ОСОБА_4 вдруге подано заяву до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на дострокове припинення дії вкладу та повернення коштів з зазначенням дати їх повернення 30.09.2014 року.

Ця заява також була отримана працівниками банку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак на час ухвалення судом оскаржуваного рішення банківський вклад позивачу не повернутий.

У зв'язку з вищенаведеним судом першої інстанції на підставі вимог ст.ст. 525, 526, 530, 611, ч.2 ст. 651, ч.1,ч.2 ст. 1060, ст. 1074,ч.1 ст.1075 ЦК України зроблений обґрунтований висновок про те, що ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» обмежив права ОСОБА_4 щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, та щодо права розірвання договору за заявою вкладника.

Між тим суд першої інстанції помилково виходив з того, що строк розірвання договору банківського рахунку слід вираховувати з дня подання першої заяви ОСОБА_4 від 09.04.2014 про повернення йому вкладу 11.04.2014, у зв'язку з чим також помилково вважав, що відповідальність ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» за порушення грошового зобов'язання, яка передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, також настає з зазначеного строку.

Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах п. 2 договору банківського вкладу «Лояльний», відповідно до якого дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою заявою вкладника про дострокове розірвання цього договору, поданою до банку:

- в період з 1-го по 180-й день - не менш як за 7(сім) банківських днів, не враховуючи день подання заяви;

- в період зі 181-го дня - не менш як за 1(один) банківський день, не враховуючи день подання заяви,

або може здійснюватись раніше - за умови сплати вкладником комісійної винагороди за видачу коштів з вкладного (депозитного) рахунку вкладника при достроковому розірванні договору банківського вкладу, на умовах, в poзмipi та в порядку, визначеними діючими тарифами ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на банківські послуги в національній та іноземних валютах для фізичних ociб. Комісійна винагорода сплачується вкладником готівкою через кассу банку. Днем дострокового розірвання цього договору є дата, зазначена у заяві вкладника.

Як вказував позивач ОСОБА_4 та підтверджується матеріалами справи 09.04.2014 останній подав заяву про повернення йому вкладу 11.04.2014.

Вказана заява ОСОБА_4 подана в період до 180 дня після укладення договору, тому для дострокового розірвання договору та повернення вкладу ця заява повинна була бути подана вкладником до банку не менш як за 7(сім) банківських днів, не враховуючи день подання заяви, або якщо заява подана до визначеного строку - після сплати ОСОБА_4 комісійної винагороди.

Однак матеріали справи не містять будь-яких доказів сплати ОСОБА_4 готівкою через кассу банку комісійної винагороди за видачу коштів з вкладного (депозитного) рахунку вкладника при достроковому розірванні договору банківського вкладу, на умовах, в poзмipi та в порядку, визначеними діючими тарифами ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на банківські послуги.

У зв'язку з порушенням самим вкладником умов п. 2 договору банківського вкладу «Лояльний», заява ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору та видачу вкладу відповідачем не була задоволена.

Однак при повторному зверненні ОСОБА_4 до банку з заявою від 07.08.2014 останнім подана нова заява про повернення йому вкладу 30.09.2014 відповідно до вимог п.2 вищевказаного договору, відповідачем на порушення вимог ст. 1074,ч.1 ст.1075 ЦК України не виконані вимоги вкладника до наступного часу.

При цьому доводи апеляційної скарги на те, що у відповідності до пункту 4.2 договору банком здійснено остаточний розрахунок з вкладником у дату повернення, в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, і який розпоряджається цими коштами на власний розсуд, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені доводи скарги не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог п.3 ст. 10, ст.ст. 58-60 ЦПК України.

У зв'язку з вищевказаним строк прострочки зобов'язання відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України повинен вираховуватися з 30.09.2014 - дня дострокового розірвання договору з дати, зазначеної у заяві вкладника (п.2 договору).

Тому рішення суду першої інстанції в частині нарахування сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми підлягає зміні, а сума, вирахована позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, з якою погодився суд першої інстанції - зменшенню до 4758,90 грн.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає: 4392 грн. ( 48 000 х 102,4 % х 101,9 % х 103,0 % ) : 100% - 48000 = 4392).

Три відсотки річних за прострочку грошового зобов'язання з 30.09.2014 ( 93 дні) складатимуть 366,90 грн. ( 3% : 365 х 93 : 100% х 48 000 = 336,90).

Загальна сума, вирахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, складає 4758,90 грн.

(4392 +336,90= 4758,90).

Колегія суддів вважає, що частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 22, 1166 ЦК України, тому прохання апелянта про скасування оскаржуваного рішення в цій частині, є безпідставним.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_4 суму інфляційних витрат та 3% річних в сумі 11 222гривні 54 копійки, зменшивши цю суму до 4 758 ( чотири тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 90 копійок.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: