Рішення № 5034495, 05.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2009 р. Справа № 57/198-09

вх. № 6983/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Шовков О.С. - провідний юрисконсульт, дов. №1291/16 від 30.12.2008р.

Відповідач - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

до Приватного підприємства "Гера", м. Харків

про стягнення 17690,57 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Завод ім..В.О. Малишева” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –Приватного підприємства „ГЕРА” на користь позивача 16228,69 грн. суму основної заборгованості з урахуванням індексів інфляції; 328,77 грн. 3% річних, 1132, 77 грн. пені., виселити відповідача з займаного не житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул.. Соїча, а також просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків по договору оренди № 1431 дп від 01.12.2001 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 серпня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 вересня 2009 року об 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2009 року , у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2009 року о 12:40 год.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем супровідним листом надано витребувані судом документи ( вх. № 23701 від 05.10.2009 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 05 жовтня 2009 року представник позивача, позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.09.2009 року, місцезнаходження відповідача – 61058, м. Харків, вул.. Соїча,1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвала суду від 15 вересня 2009 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою пошти „аресат выбыл”.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ПП „Гера” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 05 жовтня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

01 грудня 2001 року між ДП „Завод ім. Малишева” (далі позивач ) та Приватним підприємством „Гера” укладено договір оренди нерухомого майна № 1431 дп (далі – договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлове приміщення – площею 157,1 кв.м. на першому поверсі 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, яке знаходиться на балансі ДП „Завод ім.. Малишева” та розташований за адресою: м. Харків, вул.. Соіча,1. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою, станом на 12.11.2001 року становить 71800,00 грн. грн.; майно за зазначеним договором передавалось для розміщення перукарні.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 грудня 2001 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становила 1436,00 грн. на рік без ПДВ та індексів інфляції). Орендна плата за перший місяць оренди –грудень 2001 року визначається згідно додатку № 3 до договору та складає без ПДВ 119,67 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 5.11 договору оренди встановлено обов’язок орендаря перерахування вартості орендних послуг, які надаються у зв’язку з експлуатацією орендованого приміщення згідно додатку № 4 до договору, та визначаються пропорційно площі орендованих приміщень. Окрім того, передбачено відшкодування орендарем (відповідачем) плати податку на землю.

Відповідно до п. 3.3, 5.11 Договору, орендна плата та платежі, зазначені п. 5.11 перераховуються орендарем щомісячно до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок, визначений орендодавцем.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 1431 дп від 01.12.2001 року сторонами зменшено площу орендованого майна, орендар повернув орендодавцю 60 кв.м. орендованої площі. Внесено зміни до п. 1.1., 1.2, договору в частині складу та вартості орендованого майна: площа орендованого майна складає 97,1 кв. м. Також сторонами внесено зміни щодо орендної плати. Так, п. 3.1 викладено в наступній редакції: „Річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становить 887,56 грн. на рік (без ПДВ та індексів інфляції). Також цією додатковою угодою встановлено порядок розрахунку наступних орендних платежів.

Додатковою угодою б/н до договору оренди № 1431 дп від 01.12.2001 року внесено зміни щодо відшкодування експлуатаційних витрат (п. 5.11 договору) та встановлено, що відшкодування експлуатаційних витрат складає із розрахунку 18,00 грн. за 1 кв.м. , що складає 1747,80 грн. Оплата за надані орендні послуги та відшкодування експлуатаційних витрат сплачується протягом розрахункового періоду, до 1 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1 договору сторони передбачили, що договір діє з 01 грудня 2001 року до 01 грудня 2004 року.

У відповідності до п. 10.6 договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які були раніше встановлені договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Позивач надав до суду копії актів виконаних робіт з серпня 2008 року по червень 2009 року включно, які свідчать про отримання відповідачем за зазначені періоди орендних послуг, відсутність претензій сторін. В зазначених актах виконаних послуг визначено вартість орендної плати, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю, з урахуванням ПДВ. Ці акти підписані представниками сторін та скраплені печатками сторін.

Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобов’язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю, внаслідок чого, у відповідача за період з січня 2007 року по червень 2009 року, станом на 01.07.2009 року, виникла заборгованість в сумі 14226, 65грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю в сумі 14226 грн. 65 коп. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю за договором оренди № 1431 дп, який був укладений між сторонами по справі 01 грудня 2001 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати відшкодування експлуатаційних витрат та податку на землю в сумі 14226,65 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з січень 2007 року по червень 2009 року склала 1132,91 грн., розрахунок якої перевірено судом, з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені з відповідача у сумі 1132,91 грн.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання нараховано 2002,24 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 328,77 грн., розрахунок яких перевірено судом у відповідності до вимог діючого законодавства та є такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено судом, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п. 8.4 Договору оренди, у випадку виникнення заборгованості по орендній платі за 3 місяці від встановленого у договорі оренди терміну її внесення, Орендодавець право поставити питання про дострокове розірвання договору оренди у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі порушення іншою стороною умов договору по рішенню господарського суду у випадках, визначених діючим законодавством.

Позивач надіслав на адресу відповідача лист № 777/16 від 11 серпня 2008 року, в якому, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору оренди № 1431 від 01.12.2001 року щодо сплати орендних платежів, повідомив про відмову від договру договору оренди та вимагав звільнити орендоване приміщення та сплатити виниклу заборгованість.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар систематично вносить орендну плату не у повному обсязі, а за квітень 2009 року, травень 2009 року та червень 2009 року взагалі не сплачував орендні платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди № 818-Н від 18.06.2004 року та виселення відповідача з займаного приміщення, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762,782 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 1431 дп, укладений 01 грудня 2001 року між Держаним підприємством „Завод ім. В.О. Малишева”, м. Харків, ідентифікаційний код 14315629 та Приватним підприємством „Гера”, м. Харків, ідентифікаційний код 24141337.

Виселити Приватне підприємство „Гера”, м. Харків, ідентифікаційний код 24141337 (адреса: 610378, м. Харків, вул.. Соїча, 1, р/р 26009860085880 в Харківські обл.. філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Харкова, МФО 351016 з нежитлового приміщення – площею 97,1 кв.м. на першому поверсі 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Соіча,1.

Стягнути з Приватного підприємства „Гера”, м. Харків, ідентифікаційний код 24141337 (місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул.. Соїча, 1, р/р 26009860085880 в Харківські обл. філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Харкова, МФО 351016) на користь Державного підприємства „Завод ім. В.О. Малишева”, м. Харків, ідентифікаційний код 14315629 (61001, м. Харків, вул.. Плеханівська, 126; р/р 260093013373 в АКБ „Золоті ворота”, МФО 351931) заборгованість з орендної плати в сумі 14226,65 грн., 1132,91 грн. пені; 2002,21 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 328,77 грн., а також 261,91 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 06 жовтня 2009 року

справа № 57/198-09