Рішення № 5034439, 06.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2009 р. Справа № 7/200-09

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с. Проліски, Бориспільського району

про стягнення 1740, 90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Карнаух О.В. (дов. 1291/02-13 від 09.04.2009 р.);

від відповідача: Зауткін С.С. (дов. № 43 від 13.05.2009 р.).

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Державна екологічна інспекція в Київській області (далі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(далі –відповідач) про стягнення 1740, 90 грн.збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Ухвалою суду від 31.08.2009 року було порушено провадження у справі № 7/200-09 та призначено її розгляд на 17.09.2009 року.

В судовому засіданні 17.09.2009 р. представником відповідача було подано до суду письмове пояснення на заявлені позовні вимоги, в якому відповідач не погоджується із розрахованою позивачем сумою збитків, вважає її помилковою, а позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на той факт, що позивачем, на думку відповідача, безпідставно застосована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.01 р. № 290. Відповідач вважає, що оскільки наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного комітету України по водному господарству від 29 січня 2001 року N 13/21 розмежовано повноваження щодо контролю між органами Держводгоспу та органами Державної екологічної інспекції, тому застосування вищевказаної Методики є обов’язковим для застосування органами Державного комітету України по водному господарству, тоді як для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.03.1995 р. № 37 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. На цій підставі відповідач просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, у заявленому розмірі.

Представником позивача в судовому засіданні 17.09.2009 р. надано усні пояснення стосовно заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги. На думку позивача, Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.01 р. № 290 має вищу юридичну силу, оскільки прийнята пізніше Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.03.1995 р. № 37 та має вищу юридичну силу.

Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 06.10.2009 р.

В судовому засіданні 06.10.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення, в яких зауважив, що посилання позивача на вищу юридичну силу наказу Державного комітету України по водному господарству від 29.12.01 р. № 290 є безпідставним, оскільки відповідно до ч. 6 п. 1 Указу Президента України від 15.12.1999 р. № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»головним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності є міністерство, тоді як державний комітет лише вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам КМУ та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

11.02.2009 р. інспекторами Державної екологічної інспекції в Київській області Гайдуком В.М. та Новіковою В.Ю., в присутності головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»Кобевка І.В. проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні ним господарської діяльності.

За результатами перевірки складено Акт від 11.02.2009 р., де зафіксовано порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме самовільне здійснення водокористування з артезіанських свердловин, глибиною 62 м та 278 м, без відповідного дозволу.

Відповідно до довідки № 187 від 11.02.2009 р., наданої відповідачем, в період з 01.01.2008 р. по 01.02.2009 р. (за відсутності дозволу) ним використано 2100 куб. м. води.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.01 р. № 290 позивачем було розраховано розмір завданих відповідачем навколишньому природному середовищу у сумі 1740, 90 грн. (копія розрахунку в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся на адресу відповідача з претензією № 21 від 11.03.2009 р. про відшкодування завданих державі збитків.

Листом –запитом № 100632 від 22.04.2009 р. відповідач, посилаючись на невірне застосування позивачем Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, просив перерахувати розмір заподіяних збитків у відповідності із вимогами Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.03.1995 р. № 37.

10.06.2009р. позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 2279/02-13 від 10.06.2009 р. із роз’ясненням проведеного розрахунку збитків.

Відповідно до статті 44 Водного кодексу України здійснення спеціального водокористування можливе лише за наявності відповідного дозволу.

Спеціальне водокористування є платним, а видача дозволу здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (ст. 49 Водного кодексу України).

Крім того, органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування встановлюються строки водокористування. (ст. 50 Водного кодексу України).

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, в період з 01.01.2008р. по 01.02.2009р. відповідачем було здійснено самовільне (без відповідного дозволу) використання підземних водних ресурсів для господарських потреб в об’ємі 2100 м.куб.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. При цьому відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Стаття 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність

Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища підлягає компенсації, як правило, у повному обсязі без застосування норм заниження розміру стягнення.

Згідно з положеннями ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Суд погоджується з твердженням відповідача про безпідставність застосування позивачем «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації», затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року за № 162/698, затверджена «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів»(далі – Методика №37 від 18.05.95).

Зазначена Методика встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Зазначена Методика є обов’язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.

Крім того, відповідно до п. 7.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»розмір шкоди у таких випадках визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 (з подальшими змінами), як правило, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати пункт 6.1 Методики № 37 від 18.05.1995 року, відповідно до якого збитки розраховуються за формулою (12) Зс.б. = W Х Тар., де W –об’єми води при самовільному водокористуванні, куб. м; Тар. –діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб. м. (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 20.05.2008р. по справі №39/256, у Постанові від 22.01.2009р. по справі №18/165.

За розрахунком суду, здійсненим відповідно до Методики №37 від 18.05.95, розмір збитків, завданих відповідачем державі внаслідок здійснення самовільного водокористування становить 348, 18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у сумі 348, 18 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету (р/р 31513921700123, МФО 821018, код ЄДРПОУ 23570059, КБК 24062100) 348 (триста сорок вісім) грн. 18 коп. збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011) в доход Державного бюджету України 20 (двадцять) грн. 40 коп. державного мита (Банк: УДК у Київській області, одержувач: ГУ УДК у Київській області, ЗКПО: 24074109, МФО: 821018, № рахунку: 31118095700001, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності банку: 095 та 65 (шістдесят п’ять) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Банк: ГУ ДКУ у Київській області, одержувач платежу: ГУ ДКУ у Київській області, р/р 31211259700001, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Дата підписання 16.10.2009р.