Постанова № 5034133, 07.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 р.

№ 21/44б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –

Ткаченко Н.Г,

суддів –

Білошкап О.В.,

Катеринчук Л.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області на постанову Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. у справі № 21/44б за заявою Приватного підприємства "Неофіт-Д" до Приватного підприємства "Талвар" про банкрутство, -

встановив:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18 червня 2009 р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом Приватного підприємства "Талвар" за заявою Приватного підприємства "Неофіт-Д" з урахуванням особливостей на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. ПП "Талвар" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мельничука О.М., зобов’язано ліквідатора повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, зобов’язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Алчевська об’єднана державна податкова інспекція в Луганській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. та припинити провадження в даній справі, як безпідставно порушене.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції посилався на те, що боржник відсутній за своєю юридичною адресою, що підтверджується актом ПП "Неофіт-Д" від 1 липня 2009 р. та витягом з Єдиного державного реєстру, заявлені кредитором вимоги в сумі 10001 грн. 26 коп. належним чином підтверджені матеріалами справи, зокрема, договором від 1 грудня 2007 р. № 0112/Тл-07, рахунком-фактури від 29 лютого 2008 р. № 17 НУ, накладною від 29 лютого 2008 р. № 17 НУ, податковою накладною від 29 лютого 2008 р. № 16 НУ.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ПП "Неофіт-Д" на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, посилаючись на незадоволення боржником кредиторських вимог на суму 10001 грн. 26 коп. по договору № 0112/Тл-07 від 1 грудня 2007 р.

Між тим, ініціюючим кредитором до заяви про визнання боржника банкрутом додано договір від 1 грудня 2007 р. № 0112/Тл-07, рахунок-фактуру від 29 лютого 2008 р. № 17 НУ, накладну від 29 лютого 2008 р. № 17 НУ, податкову накладну від 29 лютого 2008 р. № 16 НУ.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для порушення провадження по справі є наявність безспірних вимог кредитора до боржника, а вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Таким чином, заява ініціюючого кредитора про визнання ПП "Талвар" банкрутом, подана за відсутності безспірних вимог до боржника і висновок Господарського суду Луганської області, в оскаржуваній постанові від 2 липня 2009 р. про те, що заявлені кредиторські вимоги до боржника обґрунтовані та належним чином підтверджені, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Заява ініціюючого кредитора про визнання ПП "Талвар" банкрутом, подана за відсутності безспірних вимог до боржника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор –ПП "Неофіт-Д" не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про припинення ПП "Талвар" підприємницької діяльності та відомостей про відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому акт про відсутність юридичної особи, складений ініціюючим кредитором та запис в Єдиному державному реєстрі, витяг з якого міститься в матеріалах справи "не підтверджено –відсутність за місцем знаходження" не є доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа про банкрутство ПП "Талвар" на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, порушена безпідставно і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для визнання боржника банкрутом за процедурою, в порядку ст. 52 даного Закону.

За таких обставин, постанову Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. по справі про банкрутство ПП "Талвар" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі –припиненню на підставі п.1-1,ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст. ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. у справі № 21/44б скасувати.

Провадження в справі № 21/44б припинити.

Державному реєстратору за місцем знаходження Приватного підприємства "Талвар" (м. Алчевськ Луганської області, вул. Гагаріна, 24 ідентифікаційний код 34166092) внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Господарського суду Луганської області від 2 липня 2009 р. у справі про банкрутство Приватного підприємства "Талвар" №21/44б.

Головуючий:

Ткаченко Н.Г.

Судді:

Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.