Рішення № 50340849, 11.09.2015, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/245/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2015 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 239250,56 грн. за кредитним договором № ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року. Одночасно позивач просить також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.12.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (надалі позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач - 1) укладено договір про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528, відповідно до умов якого, Позивач надав Відповідачу -1 кредит у розмірі 100000,00 грн. на термін до 20.12.2027 року, а Відповідач -1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Однак, Відповідач -1 не виконувала належним чином зобовязання за Договором про іпотечний кредит, в результаті чого, станом на 11.11.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 239250,56 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 (надалі відповідач - 2), укладено договір поруки.

В судове засідання Представник позивача не з'явився. У своїй заяві просить судове засідання по даній справі провести без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В попередніх судових засіданнях представник Відповідача -1 позов не визнав з мотивів, викладених у запереченні проти позову, в якому зазначено, що позовні вимоги є необгрунтовані та не можуть бути задоволені. Зокрема, Позивачем заявлено вимогу у завищеному розмірі і до розрахунку заборгованості не включено ряд здійснених Відповідачем-1 платежів за 2013 та 2014 рік. Також вказує, на пропущення Позивачем загального та спеціального строку позовної давності за період з 20.12.2007 року по 11.11.2014 року. Розмір нарахованої пені у поєднанні із нарахованою штрафною санкцією становить майже половину від заборгованості по тілу кредиту. Згодом в заяві від 08.06.2015 року, Відповідач-1 просила відмовити позивачу в частині стягнення з неї 41704,44 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором та 21750,05 грн. штрафу за порушення зобовязань за кредитним договором, за пропуском строків спеціальної позовної давності. Також Відповідач-1 зазначила, що рішенням суду від 13.12.2010 року з неї, в рахунок боргу за кредитом звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що на її думку є неправомірним.

В судові засідання на 18.08.2015 року та 11.09.2015 року ні Відповідач-1, ні її представник не з'явились, хоча про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином (а.с.98, 104 ).

Відповідач -2 в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить оголошення в газеті "Вісті Рівненщини" (а.с.39-41).

Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Відповідно до ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки від Відповідачів не надійшло доказів добровільної сплати заборгованості, а від Відповідача-2 жодних заперечень проти позову, тому суд, дослідивши докази належного повідомлення відповідачів про дату та час розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності та постановлення заочного рішення у справі.

Судом встановлено, що 20.12.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем - 1 укладено договір про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу -1 кредит у розмірі 100000,00 грн. на термін до 20.12.2027 року, що підтверджується копією кредитного договору (а.с.12-15).

Відповідно п.2.4 вищевказаного договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, позичальник зобовязується щомісячно до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1332,21 грн. шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №29098058911904, відкритий у Кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 20.12.2027 року.

Відповідно до п. 5.2.4 договору, кредитор зобов'язаний вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за іпотечним договором.

Пунктом 5.3.1 договору передбачено, що позичальник зобовязаний належним чином виконувати взяті на себе зобовязання за цим Договором на цілі, визначені в п. 1.3 цього Договору.

Згідно п. 5.3.2 договору позичальник зобовязаний повернути Кредит в сумі, вказаній у п.1.1. цього Договору, своєчасно сплачувати відсотки з користування Кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобовязань за цим Договором сплатити штрафні санкції та інші платежі у строки та на умовах, що визначені цим Договором.

Також у п.5.3.3 цього ж договору зазначено, що у разі порушення умов цього Договору та/або Іпотечного договору на вимогу Кредитора позичальник зобовязаний достроково повернути Кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій, комісійної винагороди за надання фінансового інструменту згідно п.1.1., відсотки згідно п.4.1. цього Договору в разі, якщо дострокове погашення відбувається в межах строку, передбаченого п.4.1. цього Договору.

20 грудня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони (далі боржник) та ОСОБА_2 з третьої сторони (далі поручитель) укладено договір поруки №ROR0GI0000002528, згідно умов якого, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно у повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит № ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладання договору, так і тими, що виникають на його підставі в майбутньому (а.с.17).

25 грудня 2013 року до договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року укладено додаткову угоду №2, за якою суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання договору зменшено на 45944,08 грн. До пунктів 1.1 та 2.4 внесено зміни, згідно яких, позивач надав позичальнику грошові кошти у розмірі 158685,80 грн., які позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути, а також спатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором, а також сплатити винагороду фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Позичальник зобов'язується щомісячно до 20 числа кожного місяця, починаючи з 25.12.2013 року, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 2286,76 грн., шляхом внесення готівки до каси Кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №29098058911904, відкритий у Кредитора. Останню сплату ануїтетного платежу здійснити не пізніше 20.12.2027 року. В разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених у договорі, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактичного сплаченому позичальником. При цьому, позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань по сплаті за кредитом сплачує банку неустойку: в розмірі 100% від розміру належно сплачених відсотків за користування кредитом та в розмірі 100% від розміру належно сплачених винагород, передбачених договором. Сплата позичальником штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання позичальником зобов'язання по сплаті за кредитом. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором всстановлюється сторонами тривалістю 50 років (а.с.91-96).

Позивач ПАТ КП "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, видавши Відповідачу -1 кредитні кошти.

Однак, Відповідач - 1 порушила свої зобовязання за договором про іпотечний кредит № ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, в результаті чого, станом на 11.11.2014 року утворилась заборгованість на загальну суму - 239250,56 грн., яка складається з наступного:

- 156488,49 грн. - заборгованість за кредитом:

- 19307,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 41704,44 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до умов договору:

- 0.00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 21750,05 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України - якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У своєму запереченні проти позову Відповідач-1 зазначила, що Позивачем пропущено строки загальної та спеціальної позовної давності, а у заяві від 08.06.2015 року просила застосувати строки спеціальної позовної давності у частині стягнення з неї 41704,44 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором та 21750,05 грн. штрафу за порушення зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, а також додаткової угоди до нього, позичальник зобовязується щомісячно до 20 числа кожного місяця, здійснювати погашення Кредиту та сплачувати нараховані Кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 2286,76 грн. відповідно до графіка погашення кредиту.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами відповідно до графіку платежу, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Згідно ст.264 ЦК ЦУкраїни, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Матеріалами справи встановлено, що 25 грудня 2013 року між Позивачем та Відповідачем -1 було укладено додаткову угоду №2, до договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, якою зокрема, було визначено нові умови погашення Відповідачем -1 заборгованості за договором про іпотечний кредит. Крім того, слід зазначити, що з моменту укладання даної угоди Відповідачем - 1 періодично здійснювались платежі, за договором про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Відповідач-1 своїми діями, щодо укладання додаткової угоди №2, до договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року та здійсненням періодичних платежів, фактично свідчить про визнання останньою свого боргу, а тому твердження відповідача-1 про пропуск позивачем строків позовної давності, як загальної так і спеціальної, не можуть бути прийняті судом та не заслуговують уваги. З метою оплати заборгованості позивачем надсилалось відповідачам повідомлення від 17.12.2014 року з проханням оплатити прострочену заборгованість, що також свідчить про переривання строку позовної давності (а.с.8,9).

У наданому запереченнні проти позову, відповідача-1 також вказує, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 13.12.2010 року на її квартиру №58, по вулиці Артеменка, 32, в м.Дубровиця Рівненської області, за договором про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, звернуто стягнення, а тому даний позов є можливістю двічі стягнути з неї борг. Проте, з таким висновком Відповідача-1 суд погодитись не може, оскільки відповідно до п.9 постанови пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Доводи Відповідача-1, щодо невключення ряду платежів здійснених нею за 2013 та 2014 рік, суд вважає безпідставними, оскільки частина платежів, про які йдеться у заперечені, були проведені позивачем на особистий картковий рахунок Відповідача-1. При цьому інші платежі були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року.

У запереченні проти позову Відповідач-1 вказувала, що розмір нарахованої пені у поєднанні із нарахованою штрафною санкцією становить майже половину від заборгованості по тілу кредиту, що на її думку є завищеним та підлягає зменшенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторі у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонам домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 6.4, 6.6 договороу про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, встановлено, що при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.4, 6.2. даного Договору, Кредитор має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. При порушенні Позичальником строків платежів по зобов'язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Додатковою угодою №2 від 25 грудня 2013 року до договору про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року зазначено, що в разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених у договорі, плата за кредитом нараховується банком у розмірі фактичного сплаченому позичальником. При цьому, позичальник за весь період неналежного виконання зобов'язань по сплаті за кредитом сплачує банку неустойку: в розмірі 100% від розміру належно сплачених відсотків за користування кредитом та в розмірі 100% від розміру належно сплачених винагород, передбачених договором. Сплата позичальником штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання позичальником зобов'язання по сплаті за кредитом.

Частина 3 ст.551 ЦК України надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Так, із доданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики вбачається, що розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, становить 41704,44 грн, а штраф (процентна складова) становить - 21750,05 грн. (а.с.5-7)., що загалом складає 63454,49 грн. При цьому основна сума боргу становить 156488,49 грн.

З огляду на те, що сума неустойки не перевищує загальний розмір збитків, тобто основного боргу, який становить - 156488,49 грн., суд не вбачає підстав для зменшиння розміру неустойки.

У запереченні проти позову, а також поданих заявах Відповідач-1 просила врахувати долучені нею до матеріалів справи копії квитанції, а саме: квитанцію від 22.12.2014 року на суму - 1300,00 грн. (а.с.56); квитанцію від 24.02.2015 року на суму - 1400,00 грн. (а.с.56); квитанцію від 10.04.2015 року на суму - 1300,00 грн. (а.с.63); квитанцію від17.05.2015 року на суму - 1300,00 грн. (а.с.72), що разом складає - 5300,00 грн. Проте, з огляду на те, що розрахунок заборгованості за договором про іпотечний кредит №ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року, виготовлений станом на 11.11.2014 року, а проплати згідно поданих Відповідачем-1 квитанцій здійснені після складання Позивачем розрахунку заборгованості, а тому суд не вбачає підстав для врахування вищевказаних квитанцій, оскільки на суму боргу, яка станом на 11.11.2014 року складає 239250,56 грн. та яку просить стягнути позивач, вони не вплинуть.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2, 15, 224, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-230, 294 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СР №807571 виданий 04.04.2001 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 паспорт серії МЮ №064487 виданий 12.10.2005 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства КБ ПриватБанк (р/р № 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 239250,56 грн. (двісті тридцять девять тисяч двісті пятдесят гривень пятдесят шість копійок) за кредитним договором № ROR0GI0000002528 від 20.12.2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СР №807571 виданий 04.04.2001 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 паспорт серії МЮ №064487 виданий 12.10.2005 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства КБ ПриватБанк (р/р № 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2392,51 грн. (дві тисячі триста девяносто дві гривні пятдесят одна копійка) та 80,00 грн. (вісімдесят) гривень витрат пов'язаних з публікацією в пресі оголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_3