Рішення № 50339929, 14.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/2404/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2807/15Головуючий у 1-й інстанції Чабаненко В.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Кривчун Т.О., Дряниці Ю.В.

при секретарі Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

-визнати повідомлення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, збив людину власним автомобілем і зник з місця пригоди, залишивши напризволяще постраждалого, таким, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача;

-зобов'язати ОСОБА_2 принести публічне вибачення перед позивачем та спростувати неправдиву інформацію шляхом публічного виступу на черговій сесії Засульської сільської ради;

-зобов'язати ОСОБА_2 виготовити плакат з написом6 «Я, ОСОБА_2, поширив неправдиві відомості стосовно ОСОБА_3 щодо скоєння ним ДТП і публічно прошу у нього вибачення», зобов'язати ОСОБА_2 протягом десяти робочих днів з 08.00 до 12.00 стояти з цим плакатом біля адміністративного приміщення Засульської сільської ради по АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач 15 червня 2015 року перед початком роботи п'ятдесят восьмої сесії Засульської сільської ради шостого скликання поширив у присутності депутатів звинуватив позивача у вчинення кримінально караного діяння, чим принизив його честь, гідність, ділову репутацію, порушив його нормальні життєві зв'язки.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року позов задоволений частково.

Визнане повідомлення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, збив людину власним автомобілем і зник з місця пригоди, залишивши напризволяще постраждалого, таким, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача;

Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати неправдиву інформацію шляхом публічного виступу на черговій сесії Засульської сільської ради;

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 218 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд дав неправильну оцінку доказам по справі, а тому зробив хибний висновок про доведеність обставин, на які посилався позивач. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди за недоведеності факту правопорушення не відповідає принципу співмірності.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог, в разі невірного застосування судом норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є депутатами Засульської сільської ради, між ними склалися неприязнені особисті стосунки.

15 червня 2015 року відбулася п'ятдесят восьма сесія Засульської сільської ради шостого скликання. Перед початком сесії між депутатами сільської ради, у тому числі і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли непорозуміння і словесні суперечки, під час яких обговорювалися також і чутки щодо дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої начеб-то міг бути ОСОБА_3

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту поширення ОСОБА_2 неправдивої інформації відносно ОСОБА_3

З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення таких прав може підлягати формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві.

Наведеній нормі кореспондують приписи ст.271, ст.273, ст.274 ЦК України.

Статтею третьою Конституції України честь та гідність людини проголошені найвищою соціальною цінністю нашої держави.

Відповідно до ст.275 ЦК України кожен має право на захист у спосіб не заборонений законом свого порушеного особистого немайнового права, зокрема права на повагу його гідності, честі та ділової репутації (ст.270, ст.297, ст.299 ЦК України).

У пунктах 15, 18, 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009 року судам роз'яснено наступне: «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду».

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях (справа «Хендісайд проти Сполученого Королівства», справа «Кастелс проти Іспанії», справа «Торгейр Торгейрсон проти Ісладнії»), що преса має право і повинна поширювати інформацію, яка становить суспільний інтерес, для того, щоб громадськість мала повне уявлення про спектр думок, ідей, позицій на політичному або громадському обрії. При цьому підкреслюється, що висловлювання окремих осіб і навіть чутки можуть використовуватися як належне джерело інформації.

Висновки суду першої інстанції про доведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог, базуються виключно на показаннях дев'яти свідків, допитаних у судовому засіданні.

Колегією суддів в порядку підготовки справи до розгляду був досліджений технічний запис судового засідання суду першої інстанції, яке відбулося 29 липня 2015 року.

З досліджених показань свідків слідує наступне.

Усі дев'ять свідків, які є депутатами сільської ради та брали участь у роботі сесії сільської ради, ще до 15 червня 2015 року від своїх односельців, родичів знали про чутки серед населення щодо дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої можливо був депутат сільської ради ОСОБА_3 Усі допитані свідки підтвердили, що ці чутки були предметом кулуарних обговорень між депутатами перед початком роботи сесії. П'ять свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не підтвердили того факту, що ОСОБА_2 прилюдно звинувачував ОСОБА_3 в участі у дорожньо-транспортній пригоді або ж стверджував про цей факт іншим депутатам. Троє свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 стверджували, що чули як ОСОБА_2 звинувачував ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді. Показання свідка ОСОБА_12 не є чіткими та не можуть бути взяті до уваги, оскільки він то стверджував, що запізнився на сесію, то потім згадав, що прийшов завчасно. Спочатку казав, що не прислуховувався до словесних суперечок між депутатами, так як був з дитиною, виходив із зали засідання, але врешті-решт після питань головуючого по справі підтвердив, що чув як ОСОБА_2 повідомляв ОСОБА_3 про його участь у дорожньо-транспортній пригоді.

Інших об'єктивних доказів на підтвердження факту поширення неправдивої інформації стосовно ОСОБА_3 у справу не надано.

Проаналізувавши наведені показання свідків відповідно до правил ст.212 ЦПК України, колегія суддів робить висновок про недоведеність факту поширення відповідачем неправдивої інформації відносно позивача. Враховуючи характер спірних правовідносин, особисті пояснення сторін по справі, слід вважати, що показання трьох свідків не є достатніми і об'єктивними доказами для визнання доведеним факту поширення відповідачем недостовірної інформації відносно позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у позові за безпідставністю.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

ОСОБА_3 відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді Т.О. Кривчун

Ю.В. Дряниця