Рішення № 5033810, 15.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.09 р. Справа № 38/216

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвої Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха, Донецької області

про стягнення 185 053,57грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Гулов С.І. – дов.№69 від 13.07.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха, Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 185 053,57грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 2809 від 31.12.2006р., договір на відпуск нафтопродуктів споживачем №б/н від 29.12.2006р., невиконанням відповідачем своїх зобов’язань.

03.08.2009р. із Головного управління статистики у Донецькій області надійшов лист № 14/4-20/3708, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха значиться в ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 32362833) та розташоване за адресою: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Радянська,51, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Відповідач у жодне судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не представив, та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено відміткою канцелярії суду та повернутими на адресу суду поштовими повідомленнями № 11789192 з позначкою “вручено 13.08.2009р. особисто уповноваженому Швачко”, № 11944880 з позначкою “вручено 02.09.2009р. особисто уповноваженому Лисенко” та №12056598 з позначкою “вручено 18.09.2009р. особисто уповноваженому Паробап”.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

07.08.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про збільшення позовних вимог №83 від 06.08.2009р., в якій просить суд збільшити позовні вимоги на суму у розмірі 2090,73грн. Таким чином, ціна позову складає 187 144,30грн. Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

28.08.2009р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог №99 від 19.08.2009р., у якій просить суд збільшити розмір позовних вимог на 1 738,62грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість послуг з абонентського юридичного обслуговування у розмірі 1500грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача уточнену суму заборгованості у розмірі 188 883,28грн.

01.09.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшли пояснення №133 від 31.08.2009р., у яких останній зазначив, що у розрахунку №1 до заяви про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог №99 від 19.08.2009р. було помилково зазначена дата виникнення зміни суми боргу 01.01.2009р. – 10.08.2009р., треба вважати 01.01.2009р.- 31.08.2009р. Пояснення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач 01.09.2009р. надав суду доповнення до заяви про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог, в яких просить суд збільшити розмір позовних вимог на 1 738,62грн. та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 138 246,26грн., пені у розмірі 16 301,70грн., 3% річних у розмірі 6 483,26грн., інфляції у розмірі 26 352,06грн. та суму вартості юридичних послуг по договору з абонентського юридичного обслуговування у розмірі 1 500грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 188 883,28грн.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць до 17.10.2009р.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення позивачем додаткових документів.

23.09.2009р. від позивача на адресу господарського суду надійшли доповнення до позовної заяви №144 від 22.09.2009р., в яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором на відпуск нафтопродуктів споживачем №б/н від 29.12.2006р. у розмірі 79266грн., суму боргу за договором купівлі-продажу №2089 від 31.12.2006р у розмірі 58 980,26грн., суму пені у розмірі 16 301,70грн., суму 3% річних у розмірі 6 483,26грн., суму інфляційного збільшення у розмірі 26 352,06грн., суму вартості юридичних послуг по договору з абонентського обслуговування №2/ю від 29.01.2009р. у розмірі 1500грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 188 883,28грн.

02.10.2009р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог № 160 від 01.10.2009р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором на відпуск нафтопродуктів споживачем № б/н від 29.12.2006р. у розмірі 79 266грн., 3% річних у розмірі 4 208,70грн. та інфляційних у розмірі 24 889,52грн.; стягнути з відповідача суму боргу за договором купівлі-продажу №2809 від 31.12.2006р. у розмірі 58 980,26грн, пені у розмірі 6 686,58грн., 3% річних у розмірі 3197,25грн., інфляційних у розмірі 20 019,95грн. та суму вартості юридичних послуг по договору з абонентського юридичного обслуговування №2/ю від 29.01.2009р. у розмірі 1500грн.

Таким чином, позивач, остаточно визначившись, просить суд стягнути з відповідача 198 748,26грн.

15.10.2009р. позивач у судовому засіданні надав суду акт звірки розрахунків станом на 08.10.2009р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором на відпуск нафтопродуктів споживачам №б/н від 29.12.2006р. та договором купівлі-продажу №2809 від 31.12.2006р. складає 138 246,26грн. Акт звірки розрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Акт звірки судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк (за договором – постачальник, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха ( за договором – споживач, далі – відповідач) було укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачу № б/н, згідно п.1.1 якого постачальник бере на себе зобов’язання здійснити заправку нафтопродуктами автотранспорт споживача, згідно відомостям, на автозаправної станції “ТНК”, яка знаходиться за адресою: м.Волноваха, вул.Леніна.

Згідно п.3.1 споживач зобов’язався здійснити попередню оплату за нафтопродукти, які будуть відпускатись постачальником з автозаправної станції згідно договору.

На виконання умов договору у період з 29.12.2006р. по 31.12.2007р. позивач відпустив відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 186 202,79грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи. Відповідач прийняв цю продукцію у повному обсязі, що підтверджено підписом на накладних та довіреностями на отримання товару, які є у матеріалах справи.

Відповідач розрахувався з позивачем частково у розмірі 106 936грн.79коп.

Таким чином, залишок заборгованості за договором на відпуск нафтопродуктів споживачем № б/н від 29.12.2006р. у відповідача перед позивачем склав 79 266грн.

Між тим, 31.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк (за договором – продавець, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 2809, згідно п.1.1 якого продавець зобов’язувався передати в узгоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (далі-товар), асортимент, кількість та ціна, яких зазначається у видаткових накладних, рахунках-фактурах.

Розділом 2 договору визначили умови передачі товару.

Розділом 3 договору сторони зазначили порядок розрахунків. Так, розрахунки по кожній партії, поставлених нафтопродуктів здійснюється у гривнях, у безготівковому порядку, в строки та на умовах, зазначених у договорі (п.3.1). Кінцеві розрахунки сторін за договором здійснюються на підставі накладних, товарно-транспортних накладних протягом 3 календарних днів з дати їх підписання покупцем.

Розділом 4 договору сторони визначили відповідальність сторін, а саме: у випадку несвоєчасної оплати (несплати), покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки, що діяла у період, за який нараховується пеня від вартості несплаченого товару (п.4.2).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 743 332,12грн., що підтверджено видатковими накладними, які містяться у матеріалах справи. Відповідач прийняв цю продукцію у повному обсязі, що підтверджено підписом на товарно – транспортних накладних та довіреностями на отримання товару, які є у матеріалах справи.

Відповідач розрахувався з позивачем частково у розмірі 684 351грн.66коп.

Таким чином, залишок заборгованості за договором купівлі-продажу №2809 від 31.12.2006р. у відповідача перед позивачем склав 58 980,26грн.

З огляду на викладене, залишок заборгованості за договором №б/н на відпуск нафтопродуктів споживачем від 29.12.2006р. та за договором купівлі-продажу № 2809 становить 138 246,26грн., який до теперішнього часу не сплачений відповідачем та який позивач просить суд стягнути.

Крім цього, позивач, остаточно визначившись, наполягає на стягненні з відповідача пені згідно договору купівлі-продажу №2809 від 31.12.2006р. (п.4.2) у розмірі 6 686,58грн. згідно розрахунку, 3% річних 7 405,95грн., інфляційних у розмірі 44 909,47грн. та суму вартості юридичних послуг по договору з абонентського юридичного обслуговування у розмірі 1 500грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №б/н на відпуск нафтопродуктів споживачем від 29.12.2006р., видаткові накладні та довіреностей на отримання товару; банківські виписки; довідку №143 від 22.09.2009р.; договір купівлі-продажу №2809 від 31.12.2006р., видаткові накладні та довіреностей на отримання товару, акт звірки розрахунків станом на 31.05.2009р., розрахунок: суми боргу, інфляційних, річних, пені, заяву про збільшення позовних вимог №83 від 06.08.2009р., заяву про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог №99 від 19.08.2009р., пояснення № 133 від 31.08.2009р., доповнення до заяви про уточнення №132 від 31.08.2009р., заяву про уточнення позовних вимог шляхом збільшення розміру позовних вимог №160 від 01.10.2009р., акт звірки станом на 08.10.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлену нафтопродукцію на суму 138 246,26грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміром пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов’язання та становить 6 686,58грн. за період з 09.04.2009р. по 07.10.2009р.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 6 548,43грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє частково.

Позовні вимоги щодо стягнення суми пені у залишковому розмірі 138,15грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача за період з щодо стягнення 3% річних у розмірі 7405,95грн. та інфляційних збитків у розмірі 44 909,47грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат по сплаті юридичних послуг за договором з абонентського юридичного обслуговування у розмірі 1500грн.00коп., суд вважає безпідставними та відмовляє у їх задоволенні з посиланням на таке.

Ст. 44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат. Встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Отже, юридичні послуги не входять до складу цих витрат, а відтак задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха, Донецької області про стягнення основного боргу у розмірі 138 246,26грн., пені у розмірі 6548,43грн., 3% річних у розмірі 7405,95грн., інфляційних у розмірі 44909,47грн., суму вартості юридичних послуг по договору з абонентського юридичного обслуговування у розмірі 1500грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „ДАНКО” м. Волноваха, Донецької області (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Радянська,51, п/р 26008301550927 в філії відділення ПИБ, МФО 334646, ЄДРПОУ 32362833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КАСКАД” м. Донецьк (83052, м.Донецьк, бул.Шевченко, 111/2, р/р 26006187498001 в Донецьком РУ “Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 30585543) заборгованість у розмірі 138 246грн.26коп., пеню у розмірі 6 548грн.43коп., 3% річних у розмірі 7 405,95грн., інфляційні у сумі 44 909грн.47коп., держмито 1 971грн.10коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,92грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути позивачу зайве сплачене державне мито у розмірі 128,48грн.

Видати довідку.

Повернути позивачу зайве сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00грн.

Видати довідку.

Рішення оголошено у судовому засіданні 15.10.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі