Рішення № 5033528, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 4/173-09-27/376

12.10.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»

про

розірвання договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Нагорний В.Б. –представник за довіреністю від 23.01.2009 року;

Від відповідача:

Сич А.В. –представник за довіреністю № 125 від 30.07.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»про розірвання договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.04.2009 року відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі № 4/173-09 та призначено розгляд справи на 21.05.2009 року.

У судовому засіданні 21.05.2009 року встановлено, що місцезнаходження відповідача: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 2, оф. 11.

Тому, відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справу направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року справу № 4/173-09 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 4/173-09-27/376 та призначено розгляд на 07.07.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд розірвати договір № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року та додатково стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 230 828, 46 грн., тобто, з огляду на викладене, позивач висуває нові вимоги до відповідача.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Такаж думка Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

На підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 26.08.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 26.08.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 07.07.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.08.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та письмовий відзив на позов, у якому повністю заперечує проти позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.09.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 15.09.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.08.2009 року не виконав, натомість через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості належним чином підготувати витребувані судом докази та пояснення.

Крім того, представник позивача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Згідно ч.7 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Тому, суд задовольнив дане клопотання позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009 року розгляд справи відкладено до 29.09.2009 року з підстав задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.09.2009 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд розірвати договір № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року та додатково стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 230 828, 46 грн.

Згідно із ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів. Розмір ставки держмита із позовних заяв немайнового характеру становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв’язку із висуванням позивачем додаткової вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 230 828, 46 грн., останній на підставі ст. 46 ГПК України повинен був доплатити державне мито та надати документ, що підтверджує сплату державного мита.

Як вбачається із матеріалів справи, при подані позовної заяви, позивачем було сплачено державне мито у розмірі 2 308, 28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 21.01.2009 року. Таким чином, позивачем не було надано доказів доплати державного мита у сумі 85, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про зміну предмету позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2009 року надав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору передбаченого ст. 188 ГК України.

У судовому засіданні 29.09.2009 року оголошено перерву до 12.10.2009 року.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»(надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР»(надалі - покупець) було укладено договір № 01.07-0020 (т) (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити товар.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 237 318, 56 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТТ-003861 від 24.10.2008 року, № ТТ-003779 від 20.10.2008 року, № ТТ-003674 від 10.10.2008 року, № ТТ-003680 від 13.10.2008 року, № ТТ-003661 від 10.10.2008 року, № ТТ-003662 від 10.10.2008 року, № ТТ-003531 від 01.10.2008 року, № ТТ-003530 від 01.10.2008 року, № ТТ-003587 від 06.10.2008 року підписаними сторонами та скріпленими печатками.

Товар отримав уповноважений представник відповідача Токшина О.С., який діяв на підставі довіреностей серія НБК № 667053 від 17.10.2008 року та серія НБК № 667005 від 02.10.2008 року.

Відповідно до п. 2.1 договору покупець проводить розрахунки за товар на підставі рахунку-фактури та специфікації на партію товару шляхом перерахування грошових коштів, в національній валюті, на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% від загальної вартості партії товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту передачі товару покупцю, якщо інше не передбачено додатковими угодами до даного договору.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 6 490, 10 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 230 828, 46 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»звернулося з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач істотно порушує умови договору в частині оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, статті 188, договір може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

При цьому суд відзначає, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надіслання пропозиції про розірвання договору іншій стороні не позбавляє його права звернутися за захистом порушенного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №8/32пд від 17.06.08р.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст. 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній не здійснив повної оплати поставленого товару.

Пунктом 1 частини 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається із чинного законодавства, договір поставки є оплатним договором. Отже, порушення відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару єістотним порушенням умов договору, оскільки його істотною умовою є оплатність.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу позивача про розірвання договору № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 651, 692, 712 ЦК України, ст. 188, 193 ГК України та ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 01.07-0020 (т) від 11.10.2007 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ТАУР »(01001, м. Київ, вул. Софійська, 2, кв. 11; код ЄДРПОУ 34966817) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс» (40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 38; код ЄДРПОУ 32603113) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТопТехСервіс»(40020, м. Суми, вул. Скрябіна, 38; код ЄДРПОУ 32603113) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 28 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя

Дідиченко М.А.