Рішення № 5033492, 27.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа№ 6/138

За позовом: Прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ТзОВ “Домобудівник”, м.Львів

про: стягнення 1931грн. 98коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Панасюк О.І.

від позивача: Охріменко В.В..

від відповідача: Ферендович М.С.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” до ТзОВ “Домобудівник” про стягнення 1822грн. 91коп. основного боргу, 64грн. 98коп. пені, 8грн. 12коп. 3 % річних та 35грн. 97коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 15.06.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.07.2009р. В судовому засіданні 02.07.2009р. судом оголошувалась перерва до 14.07.2009р. З метою витребування додаткових доказів у справі ухвалою суду від 14.07.2009р. розгляд справи відкладено на 27.07.2009р.

В судовому засіданні 27.07.2009р. представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, подав пояснення, посилається на те, що неодноразово звертався і в письмовій формі до ЛКП “Залізничнетеплоенерго”, однак копії звернень до позивача не збереглись. В поясненні, зареєстрованому канцелярією суду від 01.07.2009р. за № 13276, відповідач посилається на те, що за період з жовтня 2008р. до 01.01.2009р. розрахунки з енергопостачальною організацією здійснювались без порушення термінів оплати, однак в приміщеннях магазину та кафе ТзОВ “Домобудівник” по вул.Бортнянського,25 не гріли батареї центрального опалення. Відповідач усно звертався до ЛКП “Залізничнетеплоенерго” з метою зафіксувати даний факт, однак жодного реагування з боку енергопостачальної організації проявлено не було.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.10.2005р. між ЛМКП „Залізничнетеплоенерго” та ТзОВ “Домобудівник” було укладено договір № 461 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов’язувався поставляти відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору відповідач зобов’язувався проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів до 15-го числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці.

Однак, відповідач своїх зобов’язань належним чином не виконав, внаслідок чого його заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з 01.01.2009р. по 01.05.2009р. становить 1822грн. 91коп.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошових зобов’язань відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрати за період з січня 2009р. по лютий 2009р. включно в розмірі 28грн. 50коп. та 3% річних за період з січня 2009р. по лютий 2009р. включно в сумі 7грн. 02коп. відповідно до уточненого розрахунку. Розглянувши дані вимоги, суд визнав їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, позивач просить відповідно до п. 7.2.3 договору №461 від 01.10.2005р. стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка відповідно до уточненого розрахунку становить 56грн.18коп. є обгрунтованою та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Заперечення відповідача, викладені у його письмових поясненнях, судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням поданих позивачем до матеріалів справи розрахунків.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівник”, м.Львів, вул.Бортнянського, 25 (ідентифікаційний код 20812639) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а (ідентифікаційний код 20784943) 1822грн. 91коп. основного боргу, 56грн.18коп. пені, 7грн. 02коп. 3 % річних та 28грн. 50коп. інфляційних втрат. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Домобудівник”, м.Львів, вул.Бортнянського, 25 (ідентифікаційний код 20812639) в доход державного бюджету 102грн. 00коп. державного мита та 312грн. 50коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя