Постанова № 5033441, 13.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 № 31/83

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Гейко С.О.- представник за довіреністю № б/н від 19.06.2009 року; Григор'єв Д.В.- представник за довіреністю № б/н від 19.06.2009 року;

від відповідача -Гавриш І.А.- представник за довіреністю № 10 від 10.03.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТЗТ "Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2009

у справі № 31/83 (суддя

за позовом Приватного підприємства "Ремсервіс"

до Акціонерного товариства закритого типу "Агро"

про стягнення боргу та пені за прострочення виконання зобов"язання і розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Ремсервіс" до Акціонерного товариства закритого типу "Агро" про стягнення пені в розмірі 141646,77 грн., суми боргу в розмірі 59372,18 грн. та розірвання договору підряду № 20/08 від 20.08.2007 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу "Агро" на користь Приватного підприємства "Ремсервіс" борг у розмірі 59372,18 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 678,72 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, а також розірвано договір підряду № 20/08 від 20.08.2007 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. у справі № 31/83 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 р. (колегія суддів : головуючий Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Баранець О.М.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Агро" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 12.08.2009 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 11.08.2009 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з відпусткою судді Зеленіна В.О. та зайнятістю судді Баранця О.М. в розгляді інших справ було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 31/83 колегії суддів у складі: головуючий суддя Синиця О.Ф., судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2009 року оголошено перерву до 02.09.2009 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 11.09.2009 р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю було внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 31/83 колегії суддів у складі: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 13.10.2009 року.

Представник Приватного підприємства "Ремсервіс" в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.04.2009 р. у справі № 31/83 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 р. у справі № 31/83 скасувати в частині розірвання договору підряду № 20/08 від 20.08.2007 року та стягнення боргу у розмірі 59372,18 грн.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 серпня 2007 року між сторонами було укладено договір підряду №2 20/08 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати загально-будівельні роботи на об'єкті: «Будівництво житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Громадська, 11» (далі - об'єкт), а позивач зобов'язався забезпечити відповідачу доступ до об'єкта, прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач приступає до виконання робіт не пізніше 3-х робочих днів після його доступу на об'єкт, отримання від позивача згідно акту необхідної проектної документації та надходження авансового платежу.

Відповідно до п. 3.1 договору договірна ціна включає в себе відшкодування витрат відповідача на матеріали та вартість підрядних робіт, що становить 1127940,54 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 187990,09 гри.

Згідно п. 4.2 договору розрахунки по договору передбачають аванс у розмірі 50% вартості матеріалів, згідно кошторисного розрахунку, та поетапного розрахунку за виконані роботи.

Виходячи з вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що за умовами договору сторони мають взаємні права та обов’язки, зокрема, підрядник зобов’язаний приступати до виконання робіт не пізніше 3-х робочих днів після його доступу на об'єкт, отримання від позивача згідно акту необхідної проектної документації та надходження авансового платежу, в свою чергу, замовник зобов’язаний перерахувати аванс у розмірі 50% вартості матеріалів, згідно кошторисного розрахунку, що становить 360333,84 грн. (720667,68 грн. (вартість матеріалів згідно кошторису, а.с. 16 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2007 року Горлаченко Тетяна Олексіївна, яка є замовником підрядник робіт згідно договору генерального підряду № 2-ГП від 03 стравня 2007 року на виконання будівельних робіт по об’єкту "Будівництво індивідуального житлового будинку № 11 по вул. Громадській в Солом’янському районі міста Києва", укладеного між нею та позивачем, внесла до каси відповідача грошові кошти в розмірі 251750,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серія № 02 БХ № 970358 (а.с. 28, т. 1). Факт отримання коштів в розмірі 251750,00 грн. відповідачем визнається та не оспорюється.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору генерального підряду та п. 4.2. договору генерального підряду Горлаченко Тетяна Олексіївна та позивач визначили, що замовник має право здійснювати авансові платежі та проводити розрахунки за виконані роботи безпосередньо з субпідрядними організаціями, якою є відповідач. Таким чином, позивач, що є боржником у відносинах, пов'язаних з виплатою відповідачеві авансового платежу за договором, покладає виконання свого обов'язку на іншу сторону – замовника.

Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (частина 1 статті 528 Цивільного кодексу України).

У відповідності до квитанції квитанцією до прибуткового касового ордера серія № 02 БХ № 970358 підставою платежу визначено "будівельні роботи згідно договору № 20/08 від 20.08.2007 року".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що в розумінні частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України платіж у розмірі 251750 грн., внесений до каси відповідача змовником, визнається судом як виконання обов'язку позивача щодо перерахування відповідачу авансу згідно п. 4.2 договору підряду. Зазначені висновки суду спростовують доводи відповідача щодо неотримання авансу договору підряду № 20/08 від 20 серпня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення боргу в розмірі 59372,18 грн., місцевий господарський суд зазначив наступне : "враховуючи те, що відповідачем припинено виконання робіт по договору, різниця між авансовим платежем та вартістю матеріалів та робіт, виконаних відповідачем, яка складає 59372,18 грн., підлягає поверненню позивачеві".

Пунктом 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Всупереч вказаній нормі в мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва наявні посилання на ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, які жодним чином не обґрунтовують прийняте по справі № 31/83 рішення. При цьому, місцевий господарський суд фактично не розглянув цієї позовної вимоги з тих матеріально-правових підстав, з яких вона була заявлена.

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, сума 59372,18 грн. є різницею між перерахованими позивачем відповідачу коштами та виконаними відповідачем роботами. У позовній заяві та поясненнях на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконав вчасно роботи, кошти в розмірі 59372,18 грн. мають бути повернені позивачу у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно з ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду замовник має право вимагати відшкодування збитків.

Отже, чинним цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків, а тому позовна вимога ПП "Ремсервіс" про повернення безпідставно отриманих підрядником грошових коштів не відповідає способам захисту цивільних прав замовника, передбаченим ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 ЦК України.

При цьому, позивач помилково застосовує до спірних підрядних відносин ст. 1212 ЦК України та вважає, що в даному випадку має місце набуття відповідачем (підрядником) 59372, 18 грн. в якості безпідставно отриманих коштів, оскільки спірна сума коштів була перерахована позивачем в складі авансового платежу саме на підставі та в межах чинного на даний час договору підряду N 20/08 від 20.08.2008 року.

В будь-якому випадку, звертатись з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України має право лише особа, за рахунок якої відповідні кошти отримуються набувачем. Позивач не є даною особою, оскільки кошти відповідачу на виконання договору підряду перераховувались іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 59372,18 грн. визнаються безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В свою чергу, оскаржуване рішення місцевого господарського суду про стягнення боргу в розмірі 59372,18 грн. підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з'ясування обставин справи та невірному застосуванню норм матеріального права.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83 в частині визнання договору підряду № 20/08 від 20 серпня 2007 року розірваним з 27 квітня 2009 року з ініціативи замовника також підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання договору підряду № 20/08 від 20 серпня 2007 року розірваним з 27 квітня 2009 року з ініціативи замовника Господарський суд міста Києва зазначив, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки "позивачем заперечується факт наявності додаткової угоди про розірвання договору № 20/08 від 20 серпня 2008 року, а відповідач не може підтвердити факту існування додаткової угоди про розірвання, у зв'язку з відсутністю оригіналу документу". При цьому судом першої інстанції не наведено жодних норм матеріального права, в силу яких судом визнається даний договір розірваним.

Судова колегія відзначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення вийшов за межі позовних вимог та порушив приписи пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якою суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З огляду на відсутність відповідного клопотання у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання договору підряду № 20/08 від 20 серпня 2007 року розірваним з 27 квітня 2009 року з ініціативи замовника.

Крім того, господарський суд першої інстанції, розглянувши по суті позовні вимоги, не розглянув питання та не встановив, чи відповідає предмет позову встановленим чинним законодавством способам захисту прав (у т. ч. чи може бути судом визнано розірваним договір підряду).

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що позивачем з посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про визнання договору підряду розірваним (а не про розірвання договору) з підстав порушення підрядником умов договору щодо строків виконання підрядних робіт.

Колегія суддів відзначає, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спосіб захисту цивільного права визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, яка визначає їх перелік.

Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або в законі.

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору розірваним, в визначеному статтею 16 Цивільного кодексу України переліку не міститься. Цей спосіб захисту сторони, при укладанні договору підряду, також не передбачили.

В свою чергу, цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 651 вказаного Кодексу договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду (а не визнано розірваним) на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

По суті, вимога про визнання договору розірваним спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. В свою чергу, висновки суду про визнання договору розірваним в односторонньому порядку, з ініціативи замовника, підрядника, тощо може зазначатися виключно у мотивувальній частині рішення як про обставини справи, які встановлені господарським судом.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 зазначено, що "дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.2004 зі справи № 10/732 та від 14.12.2004 зі справи № 6/11".

Таким чином, враховуючи те, що позивачем невірно визначений спосіб захисту прав, встановлений законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову щодо визнання договору підряду № 20/08 від 20.08.2007 року розірваним.

Посилання відповідача на те, що договір є розірваним згідно додаткової угоди № 1 від 26.12.2007 року, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не визнає факт підписання та існування додаткової угоди про розірвання договору підряду.

Відповідно до частин 2, 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 2.1 роз'яснення президії ВАСУ від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів. Для перевірки достовірності поданих до суду документів ним може бути призначено судову експертизу.

Колегією суддів, встановлено, що відповідач надав лише копію додаткової угоди № 1 від 26.12.2007 року, оригінал даної угоди у нього відсутній. Жодних інших доказів, які підтверджували факт укладання даної угоди, відповідачем суду не надані.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач в розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів факт укладання додаткової угоди № 1 від 26.12.2007 року про розірвання договору підряду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83, яким суд вирішив вважати договір підряду № 20/08 від 20 серпня 2007 року розірваним з 27 квітня 2009 року з ініціативи замовника, прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Вимоги щодо стягнення пені в розмірі 141646,77 грн., яка нарахована позивачем у відповідності до п. 8.4 договору за прострочення виконання зобов’язання щодо строків проведення робіт, не підлягають задоволенню, в свою чергу оскаржуване рішення в цій частині підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак за приписом частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до частини третьої статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку мало місце прострочення кредитора щодо перерахування авансу в розмірі 50 % вартості матеріалів, як це передбачено п. 4.2 договору підряду. Позивач зобов’язаний був перерахувати відповідачу аванс в розмірі 360333,84 грн., проте перерахував лише 251750,00 грн., що визнається та не оспорюється позивачем.

Зазначені обставини свідчать про те, що невиконання в повному обсязі робіт, передбачених умовами договору, було пов'язано з несплатою позивачем авансу в повному розмірі, тобто прострочення відповідача є наслідком прострочення позивача, а тому відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання. В свою чергу відповідач, в розумінні частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, має право відстрочити виконання підрядних робіт згідно договору на час прострочення кредитора щодо перерахування в повному обсязі авансу.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи те, що вданому випадку відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, колегія суддів відзначає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені розмірі 141646,77 грн.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються колегією суддів на позивача у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83 задовольнити.

2. Скасувати п.п. 2, 3 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83 з прийняттям в цій частині нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Ремсервіс" до Акціонерного товариства закритого типу "Агро" про визнання розірваним договір підряду № 20/08 від 20.08.2007 року та стягнення боргу у розмірі 59372,18 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 678,72 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 31/83 залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Ремсервіс" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12 ід. код 24250055) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, код 16459456) 339,36 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Повернути Акціонерному товариству закритого типу "Агро" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 44/22, к. 71, код 16459456) з Державного бюджету України 665,74 грн. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного дорученням № 126 від 14.05.2009 року (оригінал якого залишити в матеріалах справи).

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

7. Матеріали справи № 31/83 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді