Ухвала суду № 50324685, 10.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8212/15 Справа № 200/21044/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Григорченка Е.І.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Левцунову І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО - Донбас Північний» про стягнення суми страхового відшкодування,

встановила:

ПАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» звернулося з апеляційною скаргою на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Донбас Північний» на користь ОСОБА_5 стягнено страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 58294,05 грн., річні в сумі 1369,04 грн., пеню в розмірі 3102,20 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 400 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн., а всього 64665,29 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_1 /а.с. 5/.

18 жовтня 2013 року між сторонами укладено договір добровільного страхування №075513, предметом якого є страхування автомобіля Тойота, д/н НОМЕР_1/а.с. 6/.

Відповідно до п. 3.3. договору страхування відшкодуванню підлягають як прямі, так і непрямі збитки, спричинені внаслідок страхового випадку, в тому числі витрати на вимушене відновлення транспортного засобу. Франшиза за вказаним страховим ризиком складає 0% від страхової суми.

10 лютого 2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу застрахований автомобіль був пошкоджений. Вказані обставини щодо ДТП підтверджується довідкою органів ДАІ від 10.02.2014 року.

Після настання страхового випадку позивач виконала всі необхідні дії, передбачені договором страхування, повідомила відповідача про обставини пригоди та надала всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.

Відповідач визнав вказану ДТП страховим випадком та згідно з п. 10.2 Договору страхування запропонував позивачу для визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля самостійно звернутися до незалежного спеціаліста Пилипенко А.І., який має кваліфікацію судового експерта.

Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця № А19/14 від 17 лютого 2014 р., складеного експертом Пилипенко А.І., вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП складає 130 913,42 грн./а.с. 11-42/.

Після узгодження з відповідачем, позивач звернулась на станцію технічного обслуговування для проведення ремонту автомобіля. Для відновлення автомобіля позивачем були придбані деталі для ремонту автомобіля на загальну суму 116 527 грн. згідно з рахунком-фактурою №0001487 від 17.02.2014 р., накладною № 0001288 від 05.03.2014 р. та квитанцією до прибуткового касового ордера № 9 від 05.03.2014 р. Крім того, згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000004 від 05.03.2014 р., видатковою накладною № 0000003 від 05.03.2014 р. та квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 від 05.03.2014 р. окремо було придбано облицювання приладової панелі (торпеда) вартістю 5035 грн. Вартість ремонтних робіт автомобіля склала 14 350 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 7140 від 03.03.2014 р. та актом виконаних робіт № 7140 від 17.03.2014 р.

Загальна вартість витрат позивача, пов'язаних з відновленням автомобіля склала, 135 912 грн. Крім того, позивачем були понесені витрати у розмірі 400 грн. на оплату послуг експерта, які згідно з п. 4.2. договору страхування повинні покладатись на відповідача.

Після відновлення автомобіля у відповідності до п. 7.1.2. договору страхування представником відповідача 18.03.2014 року складений акт огляду застрахованого автомобіля, в якому зазначено, що автомобіль відновлено, помітних пошкоджень немає.

Відповідачем 21.03.2014 року позивачу перераховано страхове відшкодування в розмірі 85 412,24 грн. та 6200 грн. зараховано в рахунок сплати страхового платежу за договором страхування, що підтверджується відповідним письмовим повідомленням відповідача.

Висновком експертного дослідження автотоварознавця №19/14-1 від 19.03.2014 року з перерахунком вартості відновлюваного ремонту автомобіля Toyota Camry, д/н НОМЕР_1. При цьому, уточнена вартість відновлюваного ремонту склала 163 889, 41 грн., що свідчить про конструктивну загибель автомобіля/а.с. 125-179/.

У зв'язку з невідповідністю отриманої позивачем суми страхового відшкодування умовам договору страхування позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про проведення доплати страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування. На вказані звернення позивач отримала відповідь відповідача, з якої вбачається, що пошкодження застрахованого автомобіля відповідач вважає конструктивною загибеллю, тому розрахунок суми страхового відшкодування проведено згідно з п. 10.3.2. договору страхування, згідно з яким розмір завданого збитку у разі конструктивної загибелі транспортного засобу визначається в розмірі ринкової вартості транспортного засобу на дату страхового випадку за вирахуванням утилізаційної вартості транспортного засобу після страхового випадку на дату його настання.

Враховуючи встановлені обставини, вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що реальна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає саме 135948,42 грн. Вказана сума складається із вартості запасних частин та вартості ремонту, зазначених у рахунках-фактурах, накладних, квитанціях до прибуткового касового ордера та акті виконаних робіт, тому задовольнив вимоги позивача з урахуванням сплаченої суми відповідачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 625, 979 ЦК України, ст ст. 8, 16, 20, Закону України «Про страхування», ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку, про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача реальну вартість відновлювального ремонту у рахування сплаченої суми відповідачем.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд безпідставно прийняв до уваги висновок експертного дослідження автотоварознавця № А19/14 від 17.02. 2014 року, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови у позові з наступних підстав.

До обов'язків страховика, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно до п. 3.3. договору страхування відшкодуванню підлягають як прямі, так і непрямі збитки, спричинені внаслідок страхового випадку, в тому числі витрати на вимушене відновлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 10.3.1. при пошкодженні ТЗ розмір збитків визначається в розмірі вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості використаних для ремонту матеріалів і вартості замінених при ремонті деталів, вузлів, агрегатів за відрахуванням фізичного зносу на момент настання страхового випадку /т.1 а.с. 8/.

Судом першої інстанції встановлено, що збитки позивача , спричинені внаслідок страхового випадку, які пов'язані з відновленням автомобіля позивача, складають 135912 грн., що підтверджуються рахунком-фактурою № 7140 від 03.03.2014 р., актом виконаних робіт № 7140 від 17.03.2014 р. та кавітаціями про оплату відновлювальних робіт /т.1 а.с. 41-52/.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі, що не перевищувати розміру прямого збитку.

Посилання апелянта на те, що суд не звернув уваги на те, що внаслідок ДТП відбулася конструктивна загибель автомобіля позивача, тому відповідно до п. 10.3.2. договору, розмір відшкодування зменшується на утилізаційну вартість автомобіля (109446,09 грн.), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, судом встановлена реальна вартість відновлювального ремонту автомобіля, яка не перевіює 70%, що не є конструктивною загибеллю автомобіля, відповідно до зазначеного пункту договору/т. 1 а.с. 8, 41-52/.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки у п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", роз'яснено, що при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22 Закону N 1961-IV).

В даному випадку, договором про страхування та Законом не передбачено відшкодування моральної шкоди, тому рішення цій частині підлягає скасування, з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Допущені судом порушення вимог норм процесуального права, на які посилається позивач, не вплинули на законність правильного по суті рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення моральної шкоди, відмовивши в позові в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Е.І. Григорченко

Судді: Н.О. Кочкова

Л.О.Каратаєва