Постанова № 50314556, 04.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 року 11:03м. ПолтаваСправа № 816/3139/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Тімакіної Л.В.,

представника відповідача - Хоміч Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно -промислова компанія "Полтавазернопродукт" /далі - позивач, ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Полтавській області /далі - відповідач, Держекоінспекція в Полтавській області/ про визнання протиправними дій зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів (за адресою: Полтавська область, м. Глобине, вул. Заводська,1).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відсутність підстав для проведення розрахунку шкоди, оскільки позивачем дотримано законодавство про поводження із відходами та, відповідно, не допущено забруднення земель.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях від 19.08.2015 /а.с. 56-58/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що інспекторами Державної екологічної інспекції в Полтавській області, на підставі наказу від 23.12.2014 428/01-03 та направлення на перевірку від 23.12.2014 № 443/01-04-145 /а.с. 74-75/, у період з 24.12.2014 по 31.12.2014 проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено акт від 31.12.2014 № 443/01-01-14 /а.с.18/.

Під час перевірки з метою встановлення (заперечення факту) забруднення земель Держекоінспекцією в Полтавській області здійснено відбір проб ґрунту з трьох пробних площадок на території жомової ями, що використовується ВП "Глобинський цукровий завод" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине, Полтавська область, та відбір фонової проби, точки яких зазначено на план-схемі місця відбору проб ґрунту, що відображено у акті відбору проб ґрунтів від 24.12.2014 № 22 та додатку до нього /а.с. 24-25/.

За результатами аналізу проб ґрунтів на земельній ділянці по вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область поблизу жомової ями встановлено перевищення показників щільного залишку водної витяжки у порівнянні з фоновими показниками водної витяжки, що зафіксовано у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 15.01.2015 № 2 /а.с. 26-27/.

Держекоінспекцією в Полтавській області складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земель, а саме: перевищення показників щільного залишку водної витяжки (пробні площадки №№ 1, 2, 3), згідно з якими загальний розмір шкоди від забруднення земельної ділянки, розташованої на території жомової ями за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область, становить 2104280,76 грн /а.с. 20-22/.

09.02.2015 Держекоінспекцією в Полтавській області складено претензію № 336/01-14/05-05-15, у якій запропоновано ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" відшкодувати шкоду, заподіяну державі, на суму 2104280,76 грн /а.с. 19/.

Позивач не погодився із діями відповідача по складенню розрахунків шкоди та оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Держекоінспекції України є, зокрема, реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Частиною другою статті 6 Закону № 877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008, № 464, позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Держекоінспекції про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Держекоінспекції;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Із наказу Держекоінспекції в Полтавській області "Про проведення позапланового заходу (перевірки) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" від 23.12.2014 № 428/01-03 слідує, що позапланова перевірка призначена на виконання постанови прокуратури Полтавської області від 19.12.2014.

Згідно постанови прокуратури Полтавської області від 19.12.2014 про призначення позапланової перевірки /а.с. 73/, слідчий групи прокурорів у кримінальному провадження -заступник начальника відділу прокуратури Полтавської області молодший радник юстиції Бондаренко О.П. розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12014170000000345 від 07.08.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 367 КК України, постановив призначити у кримінальному провадженні проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", проведення перевірки доручено працівникам Держекоінспекції в Полтавській області.

Отже, у даному випадку фактичною підставою для проведення позапланового заходу з питань дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства слугувало рішення посадової особи органу досудового розслідування.

Разом з тим, у переліку підстав для проведення позапланової перевірки не передбачено такої підстави як рішення посадової особи органу досудового розслідування. Таким чином, позапланову перевірку позивача призначено за відсутності встановлених підстав для її проведення, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, статтею 31 Закону України від 16.01.2014 № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік", із змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 №1622-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня-грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

На виконання зазначених п10 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мораторій на проведення перевірок контролюючими органами протягом серпня-грудня 2014 року поширюється на позаплановий захід, проведений відповідачем, відповідно, на його здійснення потребується дозвіл Кабінету Міністрів України. Проте, у даному випадку дозвіл Кабінету Міністрів України не видавався.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015 у справі К/800/19529/15.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позапланова перевірка позивача призначена та проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того суд не може взяти до уваги посилання відповідача, якими він обґрунтовує заперечення, про те що претензія не є обов'язковою до виконання і не тягне за собою юридичних наслідків; що Державна екологічна інспекція у Полтавській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Згідно статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в її редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Тобто, Державна екологічна інспекція у Полтавській області у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, складаючи та направляючи позивачу претензії та розрахунки, діяла як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій, тому даний спір відноситься до публічно-правових спорів.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 02.10.2013 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33886321), від 21.05.2014 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/38903626).

В обґрунтування своїх доводів щодо порушення позивачем природоохоронного законодавства відповідач посилається на норми статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 46 Закону України "Про охорону земель". Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Згідно статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до положень статті 46 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Згідно з пунктом б) частини 1 статті 16 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Статтею 33 Закону України "Про відходи" встановлено, що на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами

Отже, розміщення відходів здійснюється виключно у спеціально визначених місцях.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач використовує майновий комплекс ВП "Глобинський цукровий завод", в якому одним із об'єктів є жомова яма. 22.04.2014 позивачу Полтавською ОДА надано дозвіл на розміщення відходів у 2014-2015 р.р. № 03013 у додатку до якого дозволено розміщення жому /а.с. 47-48/. Позивачем розроблено паспорт місця тимчасового розміщення промислових відходів підприємства, погодженого 09.10.2014 в.о. начальника Кременчуцького управління Головного управління Держсанепідемслужби у Полтавській області, у якому визначено місце розміщення відходів (жому) - жомова яма за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине /а.с.49/.

Таким чином, жомова яма за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине є спеціально визначеним місцем для розміщення відходів.

Як вбачається із матеріалів справи під час перевірки з метою встановлення (заперечення факту) забруднення земель Держекоінспекцією в Полтавській області здійснено відбір проб ґрунту з трьох пробних площадок на території жомової ями, що використовується ВП "Глобинський цукровий завод" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" за адресою вул. Заводська, 1, м. Глобине, Полтавська область, та відбір фонової проби, точки яких зазначено на план-схемі місця відбору проб ґрунту, що відображено у акті відбору проб ґрунтів від 24.12.2014 № 22 та додатку до нього /а.с. 24-25/.

За результатами аналізу проб ґрунтів на земельній ділянці по вул. Заводська, 1, м. Глобине Полтавська область поблизу жомової ями встановлено перевищення показників щільного залишку водної витяжки у порівнянні з фоновими показниками водної витяжки, що зафіксовано у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 15.01.2015 № 2 /а.с. 26-27/.

Із претензії та розрахунків заподіяної шкоди слідує, що відповідачем розмір шкоди розраховувався із застосуванням Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 27.10.1997 № 171.

Пунктом 1.2 якої визначено, що Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Згідно з пунктом 1.3 Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Разом з тим, із матеріалів справи слідує, що відбір проб ґрунтів здійснювався із території жомової ями, яка за своєю суттю є безпосереднім місцем зберігання відходів.

Крім того, згідно з п. 3.1. Методики «землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення)».

Відповідно до Акту відбору проб № 22 від 24.12.2014р і Протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 22 від 15.01.2015р, в результаті вимірювань було визначено щільний залишок водної витяжки на трьох земельних ділянках.

Порядок визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земель викладено в розділі 4 Методики, зокрема, пунктом 4.5. Методики визначено, що забруднюючі речовини, що спричинили забруднення земельної ділянки, поділені на 4 групи небезпечності, основою для визначення яких є величини граничнодопустимих концентрацій (ГДК) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин в ґрунті, при цьому, перелік забруднюючих речовин (показників вимірювань), що відповідають групі небезпечності викладений в Додатку 1 до Методики та не містить такої забруднюючої речовини як «щільний залишок водної витяжки».

Додатково гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР 01.02.1985 р. № 3210-85 і містять перелік речовин, за якими встановлюються гранично допустимі норми. Щільного залишку водної витяжки серед таких речовин також немає, тобто гранично допустима норма вмісту у ґрунті щільного залишку водної витяжки законодавством не встановлена.

З вказаного випливає, що законодавець не відносить щільний залишок водної витяжки до речовин, наявність яких у ґрунті вважається забрудненням, в зв'язку з чим відповідач не мав законодавчо визначених підстав для проведення нарахування шкоди зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Посилання представника відповідача на п.4.9.2 Методики, згідно якої визначено, якщо за результатами інструментально-лабораторного дослідження виявлено зміни величини інтегрального показника мінералізації/засоленості (через вимірювання сухого (щільного) залишку витяжки ґрунту, електропровідності витяжки ґрунту) у порівнянні зі складом незабрудненого ґрунту, які сталися внаслідок неорганізованих скидів речовин, сполук і матеріалів, а також в аварійних та інших ситуаціях, коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини (К Н) приймається рівним 2,5 - є необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.6. Методики, розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою: Р Ш = А х Г ОЗ х П Д х К З х К Н х К ЕГ, де

Р Ш - розмір шкоди від забруднення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн./м 2;

П Д - площа забрудненої земельної ділянки, м 2;

К З - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;

К Н - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1;

К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Суд звертає увагу, що як у додатку 1 до вказаної Методики так і в п.4.9.2 Методики, на яку посилається відповідач, відсутня така забруднююча речовина, як щільний залишок водної витяжки.

У зносці для додатку 1 до Методики зазначено, що перелік забруднюючих речовин (показників вимірювань), що відповідають групі небезпечності, не є вичерпним. Якщо забруднююча речовина відсутня у переліку, групу її небезпечності визначають за величиною ГДК або ОДК. Однак, як зазначалося вище, відповідачем не зазначено, нормативного визначення гранично допустимої концентрації щільного залишку водної витяжки ґрунтів.

Крім того, в п. 4.9.2. зазначено про порівняння величин інтегрального показника мінералізації/засоленості із складом незабрудненого ґрунту. Однак, відповідачем не надано доказів, які підтверджують не забрудненість ґрунту (біля дороги), на якому відбиралась проба для порівняння із показниками ґрунту відібраного в жомовій ямі. Пояснення представника відповідача про відібрання ним фонової проби, а не проби ґрунту, який є незабрудненим, як того вимагає п. 4.9.2. Методики - є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено права відповідача при виявленні змін величин інтегрованого показника мінералізації/засоленості у порівняні із фоновою пробою у невстановленому місці та без наявності доказів про не забруднення ґрунту в такому фоновому місці.

Доказів відібрання відповідачем проб ґрунту на місці складування позивачем відходів до моменту початку такого складування з метою визначення величин інтегрованого показника мінералізації/засоленості ґрунту до початку складування відходів, тобто до початку використання в якості жомової ями, також до суду не надано.

Суд дійшов до висновку про дотримання позивачем законодавства про поводження із відходами та, відповідно, не допущено забруднення земель відходами.

Державна екологічна інспекція у Полтавській області при складанні та направлені на адресу ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" розрахунку до претензії діяла не у відповідності з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, а отже такі дії є протиправними.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем природоохоронного законодавств, які призвели до заподіяння шкоди державі, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції в Полтавській області зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів (за адресою: Полтавська область, м. Глобине, вул. Заводська,1).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (ідентифікаційний код 31059651) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 04 вересня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський