Постанова № 50312441, 05.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року

Справа № 808/1896/13-а

СН/808/12/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім № 3»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення – рішення

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України відповідно до ухвали від 03.03.2015 надійшла на новий розгляд адміністративна справа за позовом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Наш дім №3” (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення №00072308 від 04 лютого 2013 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився, в своїх письмових поясненнях, з урахуванням підстав обгрунтування адміністративного позову, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у письмових запереченнях.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. На підставі вищевикладеного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Наш дім №3” (код ЄДРПОУ 36320886) є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №556877.

Співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено перевірку ОСББ “Наш Дім №3” щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, введення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт №0001/08/29/22/36320886 від 18.01.2013 р. Вказаною перевіркою встановлено, що ОСББ “Наш Дім №3” протягом 2010, 2011 та 2012 років проведені готівкові розрахунки у загальній сумі 26597,00 грн. без надання отримувачем готівкових коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів, чим порушено п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637. Позивач не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки №0001/08/29/22/36320886 від 18.01.2013 р., подав заперечення на акт перевірки, рішенням податкового органу заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акту перевірки №0001/08/29/22/36320886 від 18.01.2013 р. – без змін. 11 січня 2013 року співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №0001/08/29/22/36320886 від 18.01.2013 р. прийнято податкове повідомлення – рішення №00072308 від 04.02.2013 р., яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій на загальну суму 26597,00 грн. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами або особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що:

касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7.39 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Пунктом 7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Отже, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні містить посилання на те, якими документами підтверджується здійснення витрат готівки, наданої під звіт.

Висновку про порушення позивачем п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні податковий орган дійшов через невідповідність документів, наданих на підтвердження здійснених витрат готівкових коштів, виданих під звіт, вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000, № 614.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити;

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали перевірки, на підтвердження здійснення господарських операцій позивач отримував від постачальників товарів та послуг первинні документи, копії яких надано у додатках до заперечення на акт перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Пунктом 2.1. статуту позивача передбачено, що метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів і дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Таким чином, позивачем, на виконання статутних завдань, за період, який перевірявся відповідачем, придбано майно та отримані послуги, що підтверджується первинними документами.

Факт здійснення господарських операцій з боку позивача за період, який перевірявся відповідачем, сам відповідач не заперечує, але заперечує стосовно порядку оформлення звітів підзвітних осіб щодо порядку розрахунків при здійсненні вищезазначених господарських операцій.

Відповідно до абзацу четвертого ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), при чому необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Цією ж статтею Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі - РРО) або заповнений вручну.

Відповідно до вимог п. 3.1. Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Вимоги до розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ №614 від 01.12.2000.

Пунктом 2.1. вищезазначеного Положення передбачено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів.

Положенням про форму та зміст розрахункових документів встановлені наступні форми розрахункових документів:

- фіскальний касовий чек на товари (послуги);

- фіскальний касовий чек видачі коштів;

- розрахункова квитанція;

- квитки на приміські автомаршрути;

- квитки на міські автомаршрути;

- багажний квиток на приміські автомаршрути;

- квиток на міські маршрути електротранспорту;

- білети державних лотерей;

- квитанції на послуги підприємств поштового зв'язку;

- спрощена розрахункова квитанція;

- розрахункові документи для залізничного транспорту.

Позивач під час перевірки надав відповідачу в якості доказів розрахунків з постачальниками товарів (послуг) розрахункові документи - товарні чеки.

У своїх запереченнях на позов відповідач визнає що на сьогодні форма та зміст товарного чеку законодавством не визначена.

Суд вважає, що за таких обставин зміст товарного чеку може відповідати формі розрахункової квитанції, що передбачена розділом 5 Положення про форму та зміст розрахункових документів.

Згідно з гі 5.1. вищезазначеного Положення 5.1. розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.

Як передбачено п. 5.3. Положенням про форму та зміст розрахункових документів розрахункової квитанції повинна містити обов'язкові реквізити:

- напис «РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ», серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції;

- назву суб'єкта господарювання;

- ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО фізичної особи, перед яким написані (надруковані) великі літери «ІД»;

- для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ГІДВ, який надається згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером написані (надруковані) великі літери «ПН»; за наявності на розрахунковій квитанції податкового номера дозволяється не вказувати ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО);

- назви окремих реквізитів, які стосуються даних про товар (послугу), а саме; написи «Найменування товару (послуги)», «Вартість о.в.» (вартість одиниці виміру), «ПДВ(%)», «Вартість»;

- рядки для записування даних про товар (послугу) або про операцію виплати: найменування товару (послуги, назви операції виплати), вартості одиниці виміру товару (суми коштів по одній операції виплати), ставки ПДВ у відсотках, вартості товару (суми коштів по здійснених операціях виплати), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів - найменування товару та його вартість;

- напис «Сума розрахунку (грн., коп.)» та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів);

- напис «Розрахунок провів», рядок для підпису особи, що здійснює розрахунки;

- дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.

З урахуванням вищевказаного суд вважає, що товарний чек в частині обов'язкових реквізитів, що повинні мати розрахункові документи, товарний чек повністю співпадає по формі з розрахунковою квитанцією.

Більшість товарних чеків, що були надані відповідачу в якості розрахункових документів при здійсненні позивачем господарських операцій за готівкові кошти, відповідають вищезазначеним вимогам, тому суд вважає, що позивачем не були порушені приписи п.п. 2.11. п. 2. Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні.

Що стосується питання дотримання податковим органом положень ст.. 250 Господарського кодексу України, то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки ОСББ “Наш Дім №3” податковий орган встановив, зокрема, порушення позивачем вимог приписів п.п. 2.11. п. 2. Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні, за які передбачена відповідальність згідно з абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95.

Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК. При цьому слід зазначити, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00072308 від 04.02.2013 штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він мав би бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК.

Судом встановлено, що позивачем порушено п.п. 2.11. п. 2. Положення про ведення касових операцій в національної валюті в Україні на протязі 2010, 2011, 2012 років, тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з указаних дат, а отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) закінчився у лютому 2012 року.

Правова позиція щодо застосування до спірних відносин статті 250 ГК висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Наш дім №3”.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 00072308 від 04.02.2013, винесене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути з державного бюджету на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дім № 3» (ЄДРПОУ 36320886) суму судового збору у розмірі 265 грн. 98 коп. (двісті шістдесят п’ять гривень дев’яносто вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака