Постанова № 50311824, 13.07.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року Справа № 2а/0370/1622/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 управління державного казначейства України у Волинській області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції, ОСОБА_4 управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001351601/0 від 30.12.2010 року, №0000101601 від 25.03.2011 року та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість в розмірі 12108,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит" (далі ТзОВ «Негабарит», позивач) звернулось з адміністративним позовом до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції (далі ОСОБА_2 МДПІ), ОСОБА_4 управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001351601/0 від 30.12.2010 року, №0000101601 від 25.03.2011 року та стягнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість в розмірі 12108,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.12.2010 року ОСОБА_2 МДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки було складено акт №862/16-35831152 від 17.12.2010 року на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001351601 від 30.12.2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 5689 грн. Позивач вказує на те, що звертався із скаргами на дане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Волинській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Разом з тим, при розгляді скарги до ДПА у Волинській області останнім було зобовязано ОСОБА_2 МДПІ скласти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 6419 грн., що і було зроблено 25.03.2011 року за №0000101601.

Позивач не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що висновки, зроблені ОСОБА_2 МДПІ в акті перевірки є помилковими та суперечать законодавству. Просить визнати їх протиправними та скасувати, а також стягнути з державного бюджету України бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року в розмірі 12108 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 МДПІ в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає, що порушення позивачем підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» мало місце, а тому податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до норм законодавства і підстав для визнання їх протиправними та скасування немає. Просить в позові відмовити.

Відповідач Головне управління державного казначейства України у Волинській області в поясненнях на адміністративний позов зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства відшкодування ПДВ з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду. Станом на 23.06.2011 року за висновком ОСОБА_2 МДПІ ОСОБА_2 управлінням Державного казначейства ОСОБА_4 управління Державного казначейства України у Волинській області позивачу було відшкодовано податок на додану вартість згідно декларації за жовтень 2010 року в сумі 38437 грн. Просить в позові відмовити.

Прокурор, який вступив у справу за своєю ініціативою відповідно до поданої заяви від 07.07.2011 року №05-555 вих. (а.с.78) в судове засідання не зявився, проте подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі прокурора. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2010 року ОСОБА_2 МДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість. За результатами вказаної перевірки було складено акт №862/16-35831152 від 17.12.2010 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_2 МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001351601 від 30.12.2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 5689 грн. Позивач звертався із скаргами на дане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Волинській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. Разом з тим, за результатами розгляду скарги до ДПА у Волинській області було зобовязано ОСОБА_2 МДПІ скласти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 6419 грн., що і було зроблено 25.03.2011 року за №0000101601.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Негабарит» згідно договору транспортного експедирування від 04.03.2009 року №04/03/09 виступає експедитором і згідно пункту 4.3 договору виконує послуги за плату і за рахунок замовника (ТзОВ «Агрокультура-Захід»). Згідно підпункту 1.1 вказаного договору експедитор бере на себе зобовязання від імені замовника організувати виконання послуг з перевезення вантажу.

Встановлено також, що позивачем, як експедитором укладено договір транспортного експедирування від 29.09.2008 року № 29/09/08 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, як перевізником. Пунктом 1.1 даного договору регулюються правовідносини, що виникають між експедитором та перевізником з приводу транспортного експедирування вантажів, що надаються експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника в міжнародному сполученні та в межах території України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується ОСОБА_2 МДПІ, що ТзОВ «Негабарит» надано для перевірки документи, які засвідчують розрахунки з ТзОВ «Агрокультура-Захід» у вересні 2010 року в сумі 62272 грн.

Відповідно до наданої податкової накладної від 20.09.2010 року № 29, виписаної на надані послуги по перевезенню ФОП ОСОБА_6 вказана 0% ставка, яка застосована до транспортних послуг, наданих по доставці товару з с. Богданово, Воронежської області (Росія) Держкордон Бачівськ та шлях Держкордон Бачівськ м. Львів в загальній сумі 28445 грн. Транспортно-експедиційні послуги в сумі 13250 грн. та транспортні послуги по доставці товару з м. Львів до с. Вощанці Львівської області в сумі 1105,83 грн. оподатковані за ставкою 20 %.

З поданої до ОСОБА_2 МДПІ декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року вбачається, що ТзОВ «Негабарит» відобразило оподаткування за 0 % ставкою ПДВ операцію на суму 28445 грн. оплату за автопослуги по маршруту: с. Богданово Держкордон Бачівськ м. Львів.

Згідно поданої декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року слідує, що ТзОВ «Негабарит» відобразило оподаткування за 0 % ставкою ПДВ операцію на суму 32094 грн. - оплату за автопослуги по маршруту: с. Богданово - Держкордон Бачівськ - м. Львів.

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України від 01.07.2004 р. N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон N 1955).

Відповідно до вищевказаного Закону транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, враховуючи особливості оподаткування таких послуг у зовнішньоекономічних операціях, обєктом оподаткування податком на додану вартість експедитора є обсяг наданих ним послуг. При цьому, базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зі своєї винагороди, яка, згідно рахунку на оплату №25 від 06.09.2010 року становила 15900 грн., повністю сплатив ПДВ в сумі 2650 грн., а також із своєї винагороди яка відповідно до рахунку на оплату № 22 від 17.08.2010 року становила 18000 грн., повністю сплатив ПДВ в сумі 3000 грн.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» за ставкою 0% оподатковуються поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України. Якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті.

Дія даного пункту поширюється на всі операції з міжнародного перевезення незалежно від напрямку руху, і право платника податку на отримання податкової пільги не привязане до субєктного складу договорів з надання транспортних послуг.

За таких обставин, твердження ОСОБА_2 МДПІ про те, що у позивача відсутні транспортні засоби і ліцензія на перевезення, то останній не має права застосовувати 0 % ставку ПДВ до транспортних послуг, наданих за межами території України суперечить вищевказаним нормам законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 МДПІ не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №0001351601/0 від 30.12.2010 року та №0000101601 від 25.03.2011 року, в звязку з чим суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТзОВ «Негабарит» шляхом визнання їх протиправними та скасування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 12108 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції №0001351601/0 від 30.12.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції №0000101601 від 25.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 12108 (дванадцять тисяч сто вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" витрати по сплаті судового збору в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 18 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський