Рішення № 50301289, 03.04.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Васильковського В.М., Матківського Р.Й.

за участю секретаря: Возняк В.Д.

сторін: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ( ПАТ КБ) Приват Банк на рішення Тисменицького районного суду від 10 лютого 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

03.02.2010 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 17.01.2008 року придбав у ОСОБА_4 автомобіль ОРЕL COMBO, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вартість вказаного автомобіля було визначено в сумі 73447,92 грн. на підставі висновку про вартість майна, виданого експертом ОСОБА_5 Зі слів ОСОБА_4, він дізнався, що останній володіє вказаним транспортним засобом на підставі генеральної довіреності, виданої йому 23.02.2007 року ОСОБА_6, на імя якого було зареєстровано вказаний автомобіль в органах МРЕВ ДАІ. ОСОБА_4 зобовязувався на підставі вищезазначеної генеральної довіреності зняти автомобіль з реєстрації в органах МРЕВ ДАІ 19.01.2010 року. В той же день ОСОБА_4 надав розписку, в якій в присутності свідків вказав, що продав йому вищезазначений автомобіль та отримав від нього кошти в розмірі 73447,92 грн. Відповідач

Справа № 2/0915/456/2012 Головуючий у 1 інстанції: Струтинський Р.Р. Провадження № 22ц/0990/543/2012 Суддя-доповідач: ОСОБА_7

Категорія 20

2

передав йому автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вважає, що фактично між ними виникли відносини з договору купівлі-продажу, оскільки відповідач передав йому, покупцеві, товар, а він його прийняв та оплатив за нього гроші. Однак, ОСОБА_4 автомобіль з реєстрації в органах МРЕВ ДАІ не зняв, договірні зобовязання не виконав. Просив постановити рішення, яким визнати укладеним договір купівлі-продажу від 17.01.2008 року та визнати його власником автомобіля.

Рішенням Тисменицького районного суду від 10.02.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ Приват Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказує, що 27.12.2006 року між ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ КБ Приват Банк) та ОСОБА_6 (третя особа) був укладений кредитний договір № IFI0АЕ00000019 (далі кредитний договір), згідно якого третя особа отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 6400 доларів США на купівлю автомобіля, а також кредит у розмірі 2040 доларів США на сплату страхових платежів і зобовязувався його повернути у строк до 25.12.2011 року. В забезпечення виконання зобовязання за даним кредитним договором між ПАТ КБ Приват Банк та ОСОБА_6 був укладений договір застави № IFI0АЕ00000019 від 27.12.2006 року (далі договір застави), відповідно до якого ОСОБА_6 надав у заставу вищезазначений автомобіль. Вказаний предмет застави належить ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується техпаспортом АТС №002871, виданим МРВ ДАІ м.Надвірна 19.12.2006 року. 23.02.2007 року ОСОБА_6 передав зазначений транспортний засіб ОСОБА_4 за довіреністю від 23.02.2007 року. 17.01.2008 року ОСОБА_4 передав даний автомобіль ОСОБА_1 З рішенням суду першої інстанції Банк не згідний, оскільки спірний транспортний засіб не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за ОСОБА_6Ю, від якого заява про зняття з обліку транспортного засобу не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався. Вважають, що за юридичним змістом довіреність від 23.02.2007 року є договором про представництво, оскільки повірені зобовязувалися діяти від імені довірителя, отже в силу ч.3, ст.238 ЦК України на підставі вказаної довіреності представники не мали права укладати угоду від імені особи, яку вони представляють, відносно себе особисто. За довіреністю право власності на передане майно до повіреного, який діє від імені довірителя, не переходить, він лише може відчужувати це майно третім особам і повернути довірителю отримані від реалізації майна кошти. Тобто, довіреність на повноваження укладати договори купівлі-

3

продажу у невстановленій законом формі та на отримання у такому випадку грошей не передбачалися. Таким чином, в установленому порядку договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу між його власником та ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 не укладався, а посилання позивача на довіреність від 17.01.2010 року та розписку, як на підставу набуття права власності на автомобіль, є безпідставними.

Просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, позивача та його представника, представника ПАТ КБ ПриватБанк, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами мав місце факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля, що підтверджено розпискою від 17.01.2010 року, згідно якої між сторонами було досягнуто згоди по всіх умовах договору купівлі-продажу. Проте, із таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи, судом не зясовано усіх обставин справи, прав та обовязків сторін і неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Судом не зясовано правовий режим автомобіля, про визнання права власності на який заявив позивач, а також обставин, за яких відповідач не зняв з державної реєстрації спірний автомобіль і сторони у встановленому законом порядку не змогли укласти договір купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та доказів, поданих апеляційному суду, ПАТ КБ Приват Банк на підставі договору застави від 27 грудня 2006 року, автомобіль, на який судовим рішенням було визнано право власності за позивачем, був переданий в заставу ОСОБА_6 для забезпечення виконання укладеного ним кредитного договору від 27.12.2006 року із ЗАТ КБ Приват Банк про отримання ним кредиту у розмірі 6 400 доларів США на придбання автомобіля, а також 2040 доларів США на сплату страхових платежів. Згідно із п.,п. 13, 17.7 Договору застави, та відповідно до вимог ч.2, ст. 586 ЦК України, заставодавець вправі відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншим особам або розпоряджатися ним, лише за згодою заставодержателя. В порушення вимог договору застави та зазначеного Закону, 23 лютого 2007 року, ОСОБА_6 уклав із ОСОБА_4 договір доручення, надавши йому повноваження експлуатації, обслуговування та відчуження спірного автомобіля. ОСОБА_4, не оформивши право власності на автомобіль, відповідно до поданої суду письмової розписки від 17.01.2008 року,

4

отримав від ОСОБА_1 73 442 грн.92 коп. Судом першої інстанції також не враховано того, що відповідно до вимог ст.658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Право власності на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником спірного автомобіля є ОСОБА_6, а не відповідач ОСОБА_4, який не набув права власності. За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307; 309; 313; 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ Приват Банк задоволити.

Рішення Тисменицького районного суду від 10 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання укладеним договору купівлі-продажу від 17.01.2008 року автомобіля ОРЕL COMBO, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WOLOXCF2523006059, реєстраційний номер НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнання ОСОБА_1 власником автомобіля ОРЕL COMBO, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WOLOXCF2523006059, реєстраційний номер НОМЕР_1, відмовити.

Судові витрати у розмірі 367 грн. 23 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І.Проскурніцький

Судді: В.М.Васильковський

ОСОБА_8