Ухвала суду № 50299525, 01.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/604/15-ц Головуючий у 1-й інст. Потапова Т. М.

Категорія 27 Доповідач Худяков А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Косигіної Л.М.,

Талько О.Б.,

при секретарі судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

Вказаним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою суду не надано доказів на підтвердження того, що вона була введена в оману працівниками банку та не доведено, що укладаючи кредитний договір вона помилилася щодо правової природи правочину, прав та обовязків сторін, тощо.

З таким висновком погоджується колегія суддів, приймаючи до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2006 між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є відповідач та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ZRSWGK00000098, згідно з яким банк надав позивачу кредит в розмірі 121200 грн. на придбання квартири та 21816 грн. на сплату страхових платежів, зі строком повернення до 21.12.2026 та сплатою 1,34 % відсотків в місяць за користування кредитом ( а.с.28, 29-30,109-112).

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, за умовами якого передано в заставу банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с 31,35-36).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України на момент вчинення правочину.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом позовних вимог, ОСОБА_2 фактично просила визнати недійсним кредитний договір, посилаючись як на підставу позову, зокрема на ст.ст. 203,213,215,224,229,230,234,236,261 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір та встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, навівши відповідні мотиви з посиланням та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на правильність судового рішення не впливають. Погоджуючись з умовами кредитного договору позивачка власноручно підписала його і зазначила, що згодна із всіма його умовами.

За результатами службового розслідування до отримання ОСОБА_4 коштів в ЗАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором, укладеним ОСОБА_2, причетні працівники банку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак позивачка з останніми не була знайома, лише підписала договір в присутності ОСОБА_5, будь-яких дій щодо введення в оману позивачки останній не вчиняв.

Оскільки позивачка фактично була введена в оману засудженими за вироком Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 05.11.2013 року, які не були сторонами договору чи представниками сторони при його укладанні, відсутні підстави вважати, що правочин був вчинений під впливом обману.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих доказів, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

На підставі викладеного, судом при постановленні рішення не були порушені норми матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи.

Суд об'єктивно оцінив зібрані по справі докази, дав їм правильну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого немає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді