Ухвала суду № 50272607, 19.08.2015, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1852/15-к

Номер провадження 1-кс/573/241/15

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

19 серпня 2015 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

слідчого судді : Кліщ О.В.

при секретарі : Терещенко О.В.

за участю прокурора: Федоренко Ю.І.

слідчого СВ Білопільського РВ

УМВС України в Сумській області: Костенко І.І.

підозрюваного: ОСОБА_2

захисника : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля клопотання слідчого Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ст.лейтенанта міліції Костенко І.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, освіта середня, не одруженому, не працюючому, раніше згідно ст.89 КК України не судимому,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області ст. лейтенант міліції Костенко І.І. звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, погодженим прокурором прокуратури Білопільського району юристом 2 класу Федоренко Ю.І.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення на території Білопільського району за наступних обставин:

26 липня 2015 року, приблизно о 17:30 год., ОСОБА_2, перебуваючи в с.Вири, проходив повз домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, яке належить ОСОБА_5, та, помітивши, що хвіртка відчинена, вирішив зайти до господарства, до якого доступу і дозволу господарів не мав з метою скоєння крадіжки металобрухту.

Реалізуючи свій злочинний умисел з корисливою метою цього ж дня ОСОБА_2, діючи таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди власнику майна, викрав із території домогосподарства два поліетиленових мішки із металобрухтом та частину металевої клітки.

Виконавши вказані дії, ОСОБА_2 розпорядився викраденим металобрухтом на власний розсуд.

Вищевказаними діями ОСОБА_2, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 1546 від 03.08.2015 року, проведеною НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області вартість металобрухту становить 373,25 грн. та згідно довідки, наданої консалтинговою фірмою «Бітек», вартість п'яти кілограмів цвяхів становить 50 грн.00 коп.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, які виразились у таємному викраденні майна ОСОБА_5 на загальну суму 423,75 грн. ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадлення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище.

Відомості про кримінальне правопорушення за фактом викрадення майна, належного потерпілому ОСОБА_5 29 липня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200130000445, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до іншого приміщення.

У ході досудового розслідування 18.08.2015 року повідомлено про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Враховуючи, що в кримінальному провадженні наявні матеріали, які повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правовпорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України обгрунтовується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: свідченнями потерпілого ОСОБА_5, свідченнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, протоколами оглядів місця події, в ході яких виявлено та вилучено речові докази; відомостями, зафіксованими при проведенні слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_6

ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкцією даної статті передбачено позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Підозрюваний ОСОБА_2 не одружений та дітей не має, ніде не працює та не навчається, що свідчить про відсутність у останнього сталих соціальних зв'язків.

Окрім того, 16.07.2015 року у кримінальному провадженні № 12015200130000113 від 01.03.2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та 23.07.2015 року слідчим суддею Білопільського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

На даний час кримінальне провадження знаходиться у провадженні Білопільського районного суду.

Таким чином, раніше застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зміг забезпечити мету його застосування, передбачену п.5 ст.177 КПК України, а саме запобігти вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою : АДРЕСА_1, а місцем вчинення правопорушення є АДРЕСА_3.

Також Білопільський район Сумської області, де підозрюваний зареєстрований та фактично проживає відповідно є прикордонним регіоном, що межує з Російською Федерацією, з якою на даний час припинено міжнародно-правове співробітництво.

Автор клопотання, оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, тяжкість інкримінованого злочину, відсутність сталих соціальних зв'язків, здатних утримати підозрюваного від скоєння нових правопорушень та забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідну репутацію підозрюваного, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став та скоїв новий злочин проти власності, існують підстави вважати, що у разі перебування ОСОБА_2 на свободі, останнім може бути вжито заходів, спрямованих на ухилення від досудового розслідування та перешкоджання проведенню досудового розслідування шляхом незаконного впливу на свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_5, а також можливості скоєння ОСОБА_2 нових злочинів.

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, - слідчий просить задовольнити клопотання.

В судовому засіданні слідчий СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області Костенко І.І. та прокурор Федоренко Ю.І. клопотання та його мотиви підтримали повністю та просили клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 думку захисника підтримав повністю та пояснив, що він погоджується з вказаним у клопотанні фактом крадіжки.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відомості про кримінальне правопорушення за фактом викрадення майна, належного

потерпілому ОСОБА_5 29 липня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200130000445, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до іншого приміщення.

ОСОБА_2 16.07.2015 року у кримінальному провадженні № 12015200130000113 від 01.03.2015 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та 23.07.2015 року слідчим суддею Білопільського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

У кримінальному провадженні № 12015200130000445 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України 18 серпня 2015 року.

Тобто раніше застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зміг забезпечити мету його застосування, передбачену п.5 ст.177 КПК України, а саме запобігти вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Згідно довідки- характеристики за місцем реєстрації ОСОБА_2 встановлено, що компроментуючих матеріалів на гр.ОСОБА_2 не надходило.

За вчинення злочину, передбаченого ч.3ст.185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим- тримання під вартою.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадженння матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини і утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; чи застосовувались до підозрюваного раніше запобіжні заходи; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.2 п.4 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Прокурором та слідчим вищевказані обставини доведено.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, що надані сторонами кримінального провадження докази, які доводять про: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 кримінального правопорушення; наявні достатні підстави вважати, що існують вищевказані ризики, передбачені ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у поданні.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у справі «Харченко проти України» (Заява № 40107/02), Страсбург, рішення від 10 лютого 2011 року (остаточне від 10 травня 2011 року )у пункті 84 вказав, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обгрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано і потім узято під варту.

Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Частиною 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який є тяжким злочином. В клопотанні наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, а тому з метою запобігти спробам ухилитися від досудового слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, впливати на свідків, потерпілих, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень відносно ОСОБА_2 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Суд не погоджується з клопотанням захисника підозрюваного про обрання більш м'якого запобіжного заходу, так як підозрюваний ОСОБА_2 після застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання (ухвала Білопільського районного суду від 23 липня 2015 року) знову вчинив 26 липня 2015 року тяжкий злочин та перебуваючи на волі продовжить злочинну діяльність.

За приписами ч.3, п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на особу підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, яке не пов'язане із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави 80 мінімальних заробітних плат, що становить 97 440 грн., який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, суд не вбачає.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України слідчий суддя визначає в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178,183,186, 193,194,196,197,205,395 КПК України, слідчий судя,-

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області лейтенанта міліції Костенко І.І., - про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, освіта середня, не одруженому, не працюючому, раніше згідно ст.89 КК України не судимого,-

- запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з 19 серпня 2015 року, 14-45 годин до 16 жовтня 2015 року 14 годин 45 хвилин та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити розмір застави у межах вісімдесяти мінімальних заробітних плат, що становить 97 440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області №37317006000459, одержувач ТУ ДСА України в Сумській області, код: 26270240, МФО 837013.

У разі внесення застави та після звільнення ОСОБА_2 з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого СВ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області Костенко І.І. по першому виклику;

2) не відлучатися за межі с.Вири, Сумської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти, повідомивши письмово Білопільський районний суд Сумської області.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити, що учасники процесу не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тоді особа може подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя