Постанова № 50269401, 03.09.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3518/15-а

н\п 2-а/490/112/2015

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Подзігун Г. В.

при секретарі - Кошевій О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради (далі - ММР), в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 5.3 рішення постійної комісії ММР з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13.10.2013 року № 135, а також зобов'язати постійну комісію ММР розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2014 року про спір з ОСОБА_2 по розмежуванню земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві відповідно до чинного законодавства України.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказаним пунктом 5.3 рішення позивачу було рекомендовано вирішувати вказаний спір у судовому порядку, що, на його думку, суперечить чинному земельному законодавству, яким передбачено, що вирішення таких спорів покладається на органи місцевого самоврядування.

В судове засідання позивач не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заперечення, в якому просив розглянути адміністративну справу у порядку письмового провадження. Позовні вимоги представник відповідача не визнав, оскільки вважає, що оскаржувана позивачем рекомендація постійної комісії Миколаївської міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин не є рішенням суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії).

Ухвалою суду справу було розглянуто у порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах достатньо відомостей про права та взаємини сторін.

Дослідивши обставини справи, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечення, а також інші матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.05.2003 року у справі № 2-1/03 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою було визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві за варіантом № 4 висновку експерта № 7420/21 від 09.01.2003 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.11.2008 року зобов'язано Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-1/03, виданого 26.08.2007 року Заводським районним судом м. Миколаєва, призначити і провести додаткові дії за участю спеціаліста-експерта для надання допомоги з проведення розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві згідно з варіантом № 4 висновку експерта № 7420/21 від 09.01.2003 року.

Вказаний розподіл був проведений 06.05.2009 року за участю експерта Корінного В. О., про що було складено акт, який був підписаний ОСОБА_3

Проте, як зазначає позивач, ОСОБА_3 шляхом встановлення огорожі із металевої сітки на свою користь змінив межу суміжних земельних ділянок довжиною 13,1 метр і шириною 5,2 метри, після чого на самовільно зайнятій земельній ділянці збудував душ та туалет, внаслідок чого між позивачем та ОСОБА_3 виник спір.

21 серпня 2014 року позивач звернувся до постійної комісії з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин ММР із заявою про розгляд спору про межу земельних ділянок.

Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної комісії ММР № 135 від 13.10.2014 року було розглянуто вищевказану скаргу щодо межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1, та рекомендовано цю конфліктну ситуацію вирішувати у судовому порядку (протокол № 131 від 03.09.2014 року).

Позивач вважає, що вищевказане рішення суперечить Земельному Кодексу України, а тому воно підлягає скасуванню, однак із такою думкою суд погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Вирішення таких спорів Миколаївською міською радою покладено на постійну комісію з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин.

Так, рішенням ММР від 09.12.2010 року № 1/10 затверджено Положення про постійні комісії ММР VI скликання. Згідно з ч. 1 ст. 1 Положення постійні комісії Миколаївської міської ради є постійно діючими органами ради, які обираються з числа депутатів на термін повноважень ради, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 5 Положення до переліку постійних комісій належить постійна комісія з питань архітектури, будівництва і регулювання земельних відносин. Статтею 9 Положення на вказану постійну комісію покладається вирішення земельних спорів у порядку гл. 25 Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 8 Положення постійні комісії за результатами вивчення і розгляду питань готують висновки і рекомендації. За своєю природою, правові акти комісій мають ряд особливостей, наприклад, рекомендаційний характер, тобто вони не є імперативними (зобов'язуючими). За органами, підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, яким вони адресовані, залишається право вчиняти або не вчиняти певні дії.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що рекомендації постійної комісії не породжують та не можуть породжувати юридично значущі наслідки; в них виключно висловлюється позиція відповідної комісії щодо можливості реалізувати права особи тим чи іншим чином.

При цьому, Земельний кодекс України закріплює за особами, які передали спір на розгляд органу місцевого самоврядування, у випадку незгоди з його вирішенням, право на звернення до суду із врегулюванням цього земельного спору.

Так, згідно з ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Отже, сама по собі передача спору на розгляд постійного комітету є досудовим порядком врегулювання певного земельного спору, в якій постійний комітет виконує функцію арбітра. Суд також приходить до висновку, що постійний комітет не уповноважений на прийняття рішення або порушення перед відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування питання про зобов'язання ОСОБА_2 повернути межі між земельними ділянками до рівня, встановленого рішенням суду. Вказані дії можуть бути виключно здійснені на підставі відповідного рішення суду, прийнятого за наслідками розгляду цивільної справи.

При цьому суд погоджується із позицією відповідача, викладеною у запереченні, що рекомендації постійної комісії ММР з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин не є за своєю природою рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а, отже, не породжують жодних правовідносин, які можуть бути оскаржені у суді.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 5.3 рішення постійної комісії ММР з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13.10.2013 року № 135 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання постійної комісії ММР розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2014 року про спір з ОСОБА_2 по розмежуванню земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві відповідно до чинного законодавства України, то суд приходить до висновку, що у їх задоволенні також необхідно відмовити.

Так, заява ОСОБА_1 від 21.08.2014 року була розглянута постійним комітетом ММР 13.10.2013 року. При цьому, на думку суду, скарга була розглянута постійною комісією згідно зі встановленим законодавством порядком. Позивач не надав суду жодних доказів про те, що він був відсутній під час розгляду земельного спору постійним комітетом ММР. В той же час, суд вважає, що в ході розгляду земельного спору постійний комітет діяв у суворій відповідності із чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

В силу статті 94 КАС України, Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 158-163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів з дня її проголошення, а для осіб, які були відсутні при її оголошенні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ Г.В.ПОДЗІГУН